Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 686/8022/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 686/8022/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салоїд Н.М. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 03 грудня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. , за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., позивача: ОСОБА_1 представника відповідача: Давиденко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : 21 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року позов задоволено: -визнано протиправною та скасовано постанову заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки на наземному транспорті начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренко А.В. серії АА №00015701 від 07.12.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., а провадження у справі закрито. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач заперечував проти них та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін з урахуванням наступного. Судом першої інстанції встановлено, що постановою заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) та безпеки на наземному транспорті серії АА №00015701 від 07.12.2023 року, складеної в автоматичному режимі, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками частини 2 статті 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 гривень. Винесена постанова мотивована тим, що відповідальна особа (позивач як директор Товариства, якому належить транспортний засіб) допустив рух транспортного засобу XCMG, QY25K-5-С, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України перевищення загальної маси транспортного засобу на 17.519% (4.555 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тонн, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 16 274%% (3 092 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 до 1,8м. при спарених колесах. 30.11.2023 року о 18 годині 47 хвилини на автодорозі Н-03 км 210+500 Хмельницька область зафіксовано транспортний засіб марки ХСМG державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , де відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 16 274%% (3 092 тон), відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 132-1 КУПАП. Зазначене адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 47 Q-Free Hi-TRAC TMU4WIM,зав №10035, про що зазначено в оскаржуваній постанові, яка містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу д.н. НОМЕР_1 , в момент вчинення правопорушення. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне. Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" (далі - Закон №3353-XII) з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (далі - Закон № 2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно із пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 затвердженні Правила дорожнього руху, які відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктом 22.5 Правил передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують; б) фактичної маси для вантажних трьохвісних автомобілів - 25 тон (для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 26 тон); в) навантаження на вісь: на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр 11.5 тон; від 1 до 1,3 метра 16 тон; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах 18 тон; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони 19 тон. Водночас, в абзаці 2 пункту 22.5 ПДР зазначено, що рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30. Тобто, норма п. 22.5 ПДР є відсилочною, оскільки сама не врегульовує рух великовагових чи великогабаритних транспортних засобів та їх составів, а відсилає таке врегулювання на Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Приписами пункту 5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами зазначено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Агентством відновлення, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зауважує, що в межах розгляду даної справи, відповідач не навів належного обгрунтування та не надав доказів того, чому положення пункту 5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами не поширюються на транспортний засіб марки ХСМG з реєстраційним номером НОМЕР_1 . Таким чином, оскільки спеціальний вантажний автокран з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Хмельницьке управління механізації», відноситься до великовагових транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, які не є великогабаритними, і рух яких відповідно пункту 5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється без відповідного дозволу, тому в діях позивача відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбачене ч.2 ст.132-1 КУпАП. До того ж, відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних мамин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, ставки проїзду автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів розпочинаються від 40 тонн. Тобто, відсутність ставки проїзду автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів до 40 тонн є підтвердженням положень пункту 5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів. Відповідно до засад організації та діяльності автомобільного транспорту визначених в Законі України від 5 квітня 2001 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», з змінами і доповненнями (далі - Закон №2344-ІІІ): - автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; - вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306. В розумінні Правил дорожнього руху (п.1.10 розділу 1 ПДР): - вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; - транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. У відповідності до ДСТУ 2984-95 «Засоби транспортні дорожні. Типи. Терміни та визначення»: - вантажний автомобіль - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; - спеціальний автомобіль - це автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій. Тобто, вищенаведені нормативні акти однаково визначають термін «вантажний автомобіль». Згідно з Свідоцтвом СТО №844724 від 15.11.2023 р. про реєстрацію транспортного засобу 2022 року випуску XCMG QY30K5C з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Хмельницьке управління механізації», зареєстрований 15.11.2023р. територіальним сервісним центром 6841 (м. Хмельницький), де зазначено категорію транспортного засобу N3, тип кузова - SG, а в графі «Особливі відмітки» - «Спеціальний вантажний автокран більше 20 т.». Згідно з Сертифікатом відповідності UA.009.34833-22 від 17.05.2022 р. транспортного засобу XCMG QY30K5C, виданого ТОВ «УКР-ТЕСТ-СТАНДАРТ», маса автокрана у спорядженому стані - 31000 кг, тип кузова - SG/. Відтак, спеціальний вантажний автокран марки XCMG з реєстраційним номером НОМЕР_1 , 2022 року випуску, не є «вантажним автомобілем» в розумінні закону, конструктивно не призначений для перевезення вантажів, оскільки є спеціальним транспортним засобом шасі якого невіддільне від кранового механізму без втрати його споживчих властивостей. Вищенаведене свідчить про те, що вагові обмеження щодо можливості руху трьохвісних транспортних засобів до 26 тонн, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, не можуть застосовуватись до великовагових транспортних засобів, яким є спеціальний вантажний автокран підприємства, тому що заводська нерозбірна вага автокрана становить 30 тонн. В оскаржуваній постанові Департамент державного нагляду (контролю) та безпеки на наземному транспорті зазначив, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси ТЗ на 17,519% (4,555 т.) при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 16,274% (3,092 т.), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 до 1,8м. при спарених колесах. Однак, Департаментом державного нагляду (контролю) та безпеки на наземному транспорті не врахувано тих обставин, що спеціалізований автокран не здійснював вантажні перевезення. Зворотнього відповідачем не доведено. Також, відповідач не надав доказів, що вказаний транспортний засіб передбачає навантаження додаткового вантажу та підтвердження, що 30.11.2023 року здійснював рух з навантаженням додаткового вантажу. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 КУпАП. Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі за №724/716/16-а. Верховний Суд вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Враховуючи вищезазначене, оскільки відповідачем не доведене порушення позивачем п. 22.5 ПДР, немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, то оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, підлягає скасуванню. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.