Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/3797/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2024 року м. Харків Справа №922/3797/24 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., за участю секретаря судового засідання Міракові Г.А., за участю представників: позивача (в режимі відеоконференції) Білоголовий Я.О.; першого відповідача Ісаєнко М.О., другого відповідача не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача фізичної особи ОСОБА_1 (вх.№2674Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року у справі №922/3797/24, за позовом фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ), до 1. фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 ), 2. фізичної особи ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), про стягнення,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до першого відповідача фізичної особи ОСОБА_2 , другого відповідача ОСОБА_3 , в якій просить суд: - витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівський Агрошляхбуд» (ідентифікаційний код 03581931, місцезнаходження: 64003, Харківська обл., с-ще Кегичівка, вул. Холодноярська, буд. 45) у розмірі 5,83 (п`ять цілих вісімдесят три сотих відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівський Агрошляхбуд» (ідентифікаційний код 03581931), що у грошовому еквіваленті становить 8560,00 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп), гривень на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , Місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_4 ). Вжити негайно заходи забезпечення позову, згідно яких заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» щодо частки (частини частки) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в розмірі 8560,00 гривень або 5,83% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Кегичівський Агрошляхбуд» (ідентифікаційний код 03581931, Місцезнаходження: 64003, Харківська обл., с-ще Кегичівка, вул. Холодноярська, буд. 45), а саме: заборонити вносити зміни щодо зміни частки (частини частки) до набрання законної сили рішенням суду по даній справі. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року (повний текст складено 28.10.2024 року, суддя Присяжнюк О.О.) відмовлено в задоволенні заяви представника фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову від 25.10.2024 року по справі №922/3797/24. Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою та надає можливість відповідачу (відповідачам) вчиняти дії з часткою щодо її відчуження, «повернення» або «передачі», як це вже було незаконно вчинено раніше відповідачами (внаслідок необґрунтованої відмови суду першої інстанції у забезпеченні позову), після ухвалення на користь ОСОБА_1 рішення у справі №922/943/24 щодо переведення прав і обов`язків покупця частки в статутному капіталі товариства. Так, внаслідок незабезпечення позову шляхом заборони реєстраторам вчиняти, здійснювати, проводити будь-які реєстраційні дії щодо зміни частки (частини частки) до набрання законної сили рішенням суду по даній справі №922/3797/24 відповідачі будуть продовжувати «жонглювати» часткою, а ОСОБА_1 буде вимушений постійно звертатись з новими позовами до судів, як це відбувається зараз у даній справі. Також апелянт вказує, що відмова суду першої інстанції в забезпеченні позову свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року у справі №922/3797/24. Встановлено строк на протязі якого відповідачі мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвали) №922/3797/24. Вказана ухвала була направлена учасникам справи засобами поштового зв`язку та отримана ними 19.11.2024 року, що підтверджується відомостями з системи про вручення поштового відправлення. 19.11.2024 року матеріали оскарження ухвали №922/3797/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду. До початку судового засідання 02.12.2024 року від першого відповідача надійшли письмові пояснення (вх.№15344), в яких зазначає, що вважає ухвалу господарського суду першої інстанції обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні 02.12.2024 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник першого відповідача проти позиції апелянта заперечував та просив оскаржувану ухвалу залишити в силі. Представник другого відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідно ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В ухвалі від 12.11.2024 року суд доводив до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності представника другого відповідача. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову. Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з п.3 частини 1 ст.138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду у провадженні якого перебуває справа. Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018 року Верховного Суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 року по справі №911/2930/17. Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.03.2021 року у справі №921/302/20. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов`язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Також, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту»: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статей 6 та 13 Конвенції та зобов`язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. З наведеного вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу вказав, що у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, така підстава, як факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань за укладеними договорами, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачами ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову. Фактично міркування заявника про можливість ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог є лише припущеннями заявника, яке не підтверджено жодними належними та допустимими доказами щодо наявності грошових коштів, витрачання їх на інші потреби тощо. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає, що він є учасником ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд». ОСОБА_2 (перший відповідач у даній справі) 15.02.2024 року здійснив правочин уклав договір купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» продаж 100% своєї частки (в розмірі 5,83% статутного капіталу товариства або 8560,00 грн) особі - ОСОБА_3 (наразі другий відповідач у справі), який не був учасником вказаного товариства. Оскільки ОСОБА_2 порушив переважне право учасників товариства (ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про переведення прав і обов`язки покупця частки в статутному капіталі вказаного товариства на ОСОБА_1 - справа №922/943/24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 року у справі №922/943/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю. Вирішено перевести права і обов`язки покупця частки в статутному капіталі ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд» згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства в розмірі 5,83% або 8560,00 грн, укладеного 16.02.2024 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (на виконання договору продажу частки), на ОСОБА_1 . Як вказує позивач, намагаючись уникнути відповідальності, яка полягає в переведенні прав на ОСОБА_1 , відповідачі сприяли подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у справі №922/943/24 ТОВ «Кегичівський Агрошляхбуд», яке не має жодного порушеного права, оскільки не має частки у власному товаристві, а всі доводи апеляційної скарги наводяться в захист ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, під час існування апеляційного процесу підписали 02.09.22024 року угоду про розірвання договору продажу частки від 15.02.2024 року, який для них вже припинив дію у зв`язку з його повним виконанням, та зареєстрували незаконне «повернення», за яким частка «повернулась» до ОСОБА_2 . Позивач вважає, що такі дії, попри відсутність заборони вчиняти дії з часткою, привели до необхідності звернення ОСОБА_1 з ще одним, новим позовом, щодо витребування частки вже від ОСОБА_2 (дана справа № 922/3797/24). Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч.1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, реалізація учасником справи гарантованого права на апеляційне оскарження рішення суду не може свідчити, що це є діями направленими на вчинення перешкоди на виконання рішення у іншій справі. Надання оцінки обґрунтованості чи необґрунтованості апеляційної скарги, процесуальній відповідності та належності дій учасника по справі №922/943/24 не підлягає розгляду та дослідженню в даному судовому провадженні №922/3797/24. Щодо укладення 02.09.22024 року угоди про розірвання договору продажу частки від 15.02.2024 року, за яким частка, яку в межах даної справи просить витребувати позивач на свою користь, «повернулась» до ОСОБА_2 , то така угода та дія не призводить до утруднення чи неможливості виконання рішення у даній справі у випадку прийняття його на користь позивача, оскільки позовна вимога заявлена до ОСОБА_2 у тому числі. Будь-яких інших доводів, міркувань та доказів, що з боку відповідачів вчиняються дії направленні на ухилення виконання майбутнього рішення відсутні. Так, апелянтом не доведено наявність обставин, які б свідчили про утруднення чи неможливість виконання майбутнього рішення у даній справі. За своїм змістом апеляційна скарга зводиться лише до незгоди з діями відповідачів по відчуженню частки всупереч порядку ст.20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та обставини оскарження рішення, де встановлено таке порушення, однак не обставин необхідності забезпечення позову. Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 76 Господарського процесуального України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року у справі №922/3797/24 має бути залишена без змін. Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, 271, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суду,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.10.2024 року у справі №922/3797/24 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 06.12.2024 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя В.В. Россолов