LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС607/15707/22

від 03.12.2024 · Цивільна
Резолютивна:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором пози…

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Київ справа № 607/15707/22 провадження № 61-15757ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позов мотивовано тим, що 22 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав кошти у розмірі 10 000 доларів CШA. Факт укладення договору підтверджується розпискою, написаною власноручно ОСОБА_3 . Також 13 грудня 2021 року відповідачем повернуто 900 доларів США, що підтверджується її записом на оригіналі розписки. 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернулася із листом-вимогою до відповідача з проханням повернути гроші з попередженням, що вона буде змушена звернутися до суду про примусове стягнення боргу з покладенням на відповідача всіх судових витрат, однак, до цього часу грошові кошти відповідач не повернув та відмовляється їх повертати. Посилаючись на викладені обставини просила стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 9 100 доларів США. Крім того, оскільки договором не встановлено розмір процентів, вважає, що позивачка має право на отримання їх у розмірі облікової ставки НБУ та відповідно до проведеного нею розрахунку розмір процентів, які відповідач повинен їй оплатили за період з 21 листопада 2021 року до 05 жовтня 2022 року, становить 1 245,11 доларів США. Зборівський районний суд Тернопільської області рішенням від 14 листопада 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 9 100, доларів США та сплачений судовий збір у розмірі 3 327,74 грн. Тернопільський апеляційний суд постановою від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року залишив без змін. Не погоджуючись з рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року, особа яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Тернопільський апеляційний суд ухвалою 24 жовтня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики закрито. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року не вирішувалось питання про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , що згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, є підставою для закриття апеляційного провадження. 23 листопада 2024 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 , через засоби поштового зв`язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року в указаній справі з пропуском строку на касаційне оскарження. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 та не надавала згоди на укладення останнім будь-якого договору позики із ОСОБА_2 та у неї відсутні відомості про отримання ним грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США. При зверненні стягнення на майно, співвласником якого є ОСОБА_1 одночасно відбуватиметься звернення стягнення на майно, яке належить заявниці на праві спільної сумісної власності подружжя. Вказані обставини є підставою для залучення останньої до розгляду даної справи. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав. Згідно зі статтею 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України). Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18). На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 911/2635/17. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що згідно розписки, оригінал якої долучено до матеріалів справи, 22 листопада 2021 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США. 13 грудня 2021 року ОСОБА_2 зробила на розписці напис «віддав 900 $» та засвідчила його своїм підписом. 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернулася з листом-вимогою до ОСОБА_3 з проханням повернути гроші і попередженням, що вона буде змушена звернутися до суду про примусове стягнення боргу, надіславши на його адресу проживання ОСОБА_3 (а.с.9-10). Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує факту написання ним розписки та отримання коштів. Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 9 100,00 доларів США та сплачений судовий збір в розмірі 3 327,74 грн. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскаржуваним нею рішенням суду першої інстанції не вирішувалися питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. ОСОБА_1 не є стороною укладеного договору позики від 22 листопада 2021 року та учасником спірних правовідносин та нею не доведено, що оскаржуваним судовим рішенням першої інстанції у цій справі вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов`язки. Доказів того, що вона зверталася до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору позики від 22 листопада 2021 року, який укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не надано. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України це є підставою для закриття касаційного провадження. Постановляючи ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх повноважень та у визначений процесуальним законом спосіб. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2023 року, яке не є предметом касаційного перегляду в цій справі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявниці з висновками судів першої й апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99). Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»