Постанова 4809 № 405/3479/24

ПОСТАНОВА Іменем України 04 грудня 2024 року м. Кропивницький справа № 405/3479/24 провадження № 22-ц/4809/1640/24 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді судді Дуковський О.Л., Єгорова С.М., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2024 року (суддя Шевченко І.М.). В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов ОСОБА_1 у травні 2024р звернулась до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на утримання спільної повнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з моменту досягнення останньою повноліття, тобто з 19 травня 2024 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Позов обґрунтувала тим, що відповідно до довідки № 331 від 01 травня 2024 року, виданої Донецьким державним університетом внутрішніх справ, ОСОБА_3 є курсантом першого курсу здобуття освіти Донецького державного університету внутрішніх справ, термін навчання становить 4 роки і закінчується у 2027 році. У зв`язку з тим, що донька навчається, вона потребує від відповідача, який є її батьком, матеріальної допомоги на своє утримання. Разом з тим, відповідач працює, отримує дохід, а тому може надати доньці відповідну матеріальну допомогу. У відзиві на позовну заяву відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що необхідною умовою стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчатися є, зокрема, можливість надавати таку матеріальну допомогу. Стверджує, що така можливість у відповідача відсутня, оскільки у нього погіршився стан здоров`я, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей та непрацездатну хвору матір, несе витрати на оплату житлово-комунальних послуг, придбання продуктів харчування, сезонного одягу, засобів гігієни для родини (а.с. 32-34). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 20 травня 2024 року до закінчення донькою навчання, тобто до 04 липня 2027 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що донька сторін навчається на денній формі навчання, не працює, знаходиться на утриманні матері. Відповідач є працездатною особою, згідно наданих медичних документів у нього не встановлено обмежень щодо працевлаштування, працює в КП «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради» та отримує стабільний дохід, має іншу сім`ю, в якій виховуються троє дітей, батьком яких відповідач не є. Судом враховано, що доказів перебування матері відповідача на утриманні сина суду не надано. Зауважено, що витрати на житлово-комунальні послуги несуть обидві сторони спору. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням Кіровоградського Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2024 року у даній справі, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скаргипросить призначити аліменти на утримання дитини, яка продовжує навчання у розмірі 1/20 частини заробітку (доходу) щомісячно до закінчення дочкою навчання. Вказує, що на теперішній час не має можливості надавати матеріальну допомогу у розмірі, визначеному судом, з підстав, наведених ним у відзиві на позов. Вважає, що суд першої інстанції не врахував обставини щодо стану здоров`я скаржника, необхідність допомоги хворій непрацездатній матері та потребу у додаткових витратах, пов`язаних з викладеним. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання позивачкою відзиву на апеляційну скаргу. У межах встановленого судом строку ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Вважає, що сплата аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі це мінімальне, що скаржник може зробити для своєї доньки у період, коли остання здобуває освіту, з урахуванням відсутності з боку батька будь-якої участі у житті дитини (а.с. 94-96). Відповідно до ухвали апеляційного суду від 01 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Кіровоградській області 21 листопада 2018 року, позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2). Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 липня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 червня 2016 року і до 19 травня 2024 року (а.с. 6). Місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4-5). Відповідно до довідки від 01 травня 2024 року № 331 Донецького державного університету внутрішніх справ, ОСОБА_3 навчається як курсант, на 1 курсі денної форми здобуття освіти даного навчального закладу за кошти державного бюджету, до навчання зарахована 14 серпня 2023 року (а.с 7). Згідно з довідкою Донецького державного університету внутрішніх справ від 29 серпня 2024 року № 510, загальний термін навчання ОСОБА_3 становить 4 роки, закінчується 04 липня 2027 року (а.с. 52). ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає з сім`єю за адресою: АДРЕСА_3 , разом з цивільною дружиною виховують трьох дітей останньої: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач працює слюсарем сантехніком 4 розряду в КП «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради, за період з 01 грудня 2023 року по 31 травня 2024 року його дохід склав 93 550,47 грн, на роботі та за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.39-43, 46). У відповідача діагностовано захворювання нижніх кінцівок (а.с. 37-38), мати відповідача у червні 2024 року перенесла ішемічний інсульт, у зв`язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні та потребує догляду і реабілітації (а.с. 44-45). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Загальними положеннями ЦПК Українипередбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає у повній мірі. Згідно з ч.2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). У справі, яка переглядається, судом установлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , яка на день звернення до суду є повнолітньою, не досягла 23 років, навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, не працює, не заміжня. Встановлено, що відповідач працює та отримує сталий дохід, тоді як його донька, у зв`язку з навчанням на денній формі, позбавлена можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки до закінчення нею навчання та погоджується з присудженим розміром аліментів, оскільки доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують. Так, утримання чи участь в утриманні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є правом, а не обов`язком відповідача, який не являється батьком зазначених дітей. Посилання в апеляційній скарзі на збільшення витрат на лікування не заслуговують на увагу, оскільки з наявних в матеріалах справи копій виписки з медичної картки та консультативного висновку спеціаліста вбачається, що захворювання нижніх кінцівок у відповідача було діагностовано та спостерігалось у 2022-2023 роках, тоді як доказів погіршення стану здоров`я скаржника у 2024 році, яке б зумовило зростання витрат на лікування, матеріали справи не містять. Судом першої інстанції правильно зазначено, що надані медичні документи не встановлюють будь-яких обмежень щодо працевлаштування відповідача чи виконання ним певного виду робіт. Цілком підставним є також висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів перебування матері на утриманні відповідача. Характеристика з місця роботи, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, та в якій вказано, зокрема, про спільне проживання скаржника з матір`ю, не є належним доказом, що засвідчує зазначену обставину. Місцевим судом також правильно враховано, що витрати на комунальні послуги, придбання продуктів харчування, одягу, засобів гігієни тощо несе також і позивач у справі. Апеляційним судом зважено на те, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, тобто брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків. ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю, утримується нею, оскільки продовжує навчання у вищому навчальному закладі на денній формі, відповідач у добровільному порядку доньці матеріально не допомагає. За викладеного, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують відповідних обґрунтованих та правомірних висновків місцевого суду, а зводяться до власного суб`єктивного розуміння змісту спірних правовідносин. Таким чином, визначені процесуальним законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09 вересня 2024 року у даній справі, - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич О. Л. Дуковський Судді С. М. Єгорова