Ухвала КАС ВС № 620/1495/24

УХВАЛА 05 грудня 2024 року м. Київ справа №620/1495/24 адміністративне провадження №К/990/44916/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №620/1495/24 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати незаконним нарахування не в повному обсязі йому додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) за період проходження ним служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду в повному обсязі відповідно до Постанови № 168 за період з 25 травня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, у розмірі 70000 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року відповідно до рапортів від 02 липня 2022 року № р-107, від 02 липня 2022 року № р/6-103. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі 70000 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 25 травня 2022 року по 31 травня 2022 року та з 01 червня 2022 року по 30 червня 2022 року відповідно до рапортів від 02 липня 2022 року № р-107, від 02 липня 2022 року № р/6-103. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої та підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду. Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми та ін.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Формальне зазначення про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах без конкретизації норм права і позиції скаржника щодо того, як такі норми мають бути застосовані, не може вважатись належним виконанням вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Також, в обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктами 1, 3 частини другої статті 353 КАС України. Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Частиною другою статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх не дослідили зібрані у справі докази. При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Однак, доводи скаржника у цій частині не доведені у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Не зазначає скаржник і які саме норми процесуального права порушено судами, а посилання на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження у цій частині. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не витребувано необхідні докази, що є порушенням норм процесуального права. Якщо скаржник уважає, що судами порушено норми процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), зокрема, необґрунтовано відхилено клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 353 КАС України як на самостійну підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку з обставинами, на які він посилається в обґрунтування такої підстави, із предметом доказування у справі, та причинно-наслідкового зв`язку із протиправністю оскаржуваного судового рішення. Суд звертає увагу, що Чернігівський окружний адміністративний суд в ухвалі від 05 лютого 2024 року витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) інформацію стосовно того, чи приймав позивач протягом спірного періоду участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі та відомостей про підтверджуючі документи (рапорти про нарахування додаткової винагороди, бойові журнали, накази про залучення позивача до заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі й стримування збройної агресії російської федерації). Скаржником належним чином не доведено, що суди необґрунтовано залишили поза увагою клопотання позивача про витребування документів. З огляду на вказане, Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 330, 331, 334 КАС України, УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №620/1495/24 за позовом ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Витребувати з Чернігівського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №620/1495/24. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Роз`яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни. Направити копію цієї ухвали скаржнику, а разом з копією касаційної скарги - іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується. Суддя-доповідач В. М. Соколов Судді А. Г. Загороднюк Л. О. Єресько