Постанова Київський апеляційний суд № 761/30995/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2024 року м. Київ апеляційне провадження № 33/824/4876/2024 Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є .П., при секретарі : Мудрак Р. Р. за участі ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Сіромашенко Н. В. від 16 вересня 2024 року у справі № 761/30995/24 Шевченківського районного суду м. Києва про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , В С Т А Н О В И В : Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 гривень. На дану постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, адже самокат, як пристрій із електродвигуном, потужністю меншою від 3 кВт не є транспортним засобам та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП. Вважає, що висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР України є необґрунтований. Також ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, посилаючись на те, що повний текст постанови апелянт отримав лише 19 вересня року, а з апеляційною скаргою звернувся 30 вересня 2024 року, оскільки 28-29 вересня 2024 року є вихідними днями. Посилаючись на те, що вказані обставини зумовили пропуск строку на апеляційне оскарження, просив поновити такий строк. Перевіривши матеріали справи, вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до наступних висновків. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП районний суд виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.9а ПДР України, що підтверджується матеріалами даної справи про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Так, судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що 02.08.2024 року о 23:45 год. за адресою: м. Київ, вул. Олеся Гончара, 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - електросамокатом «Bolt» № 7994-228, з в стані алкогольного сп`яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проводився із застосуванням приладу «DRAGER ALCOTEST 7510» у встановленому законом порядку, результат огляду позитивний 1.12 проміле. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а «Правил дорожнього руху України» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП спростовуються сукупністю доказів, зібраних у даній у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 865374, результатом алкотестеру Драгер - 1,12 проміле, поясненнями свідків, відеозаписами з нагрудної камер співробітників поліції, з яких слідує, що ОСОБА_1 не заперечував проти того, що він вживав в цей день два пива та наливку в барі. Посилання в апеляційній скарзі про те, що електросамокат, на якому він їхав разом із дівчиною не є транспортним засобам та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху. Враховуючи, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом «Bolt» в стані алкогольного сп`яніння, у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 130 КУпАП. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи, на підставі яких зроблено обґрунтований висновок про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено. Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Є. П. Євграфова