Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/1585/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7486/24 Справа № 243/1585/24 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В, Бондар Я.М., за участю секретаря Бортник В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/1585/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зекунов Артем Едуардович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року, встановив: У лютому 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зекунов А.Е., звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадщина у виді недоотриманої пенсії. 11 вересня 2023 року нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складається з 1/2 частки недоотриманої пенсії у розмірі 164 571,66 гривень за період з 13.06.2020 року по 31.01.2023 року, які належали ОСОБА_2 . Вказане свідоцтво видане на підставі довідки Відповідача від 23.06.2023 року № 0500-0216-8/54102. На запит адвоката до відповідача від 05.01.2024 року щодо надання відомостей стосовно нарахованих та виплачених пенсійних виплат за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2022 року ОСОБА_2 та надання роз`яснення щодо відсутності нарахування невиплаченої пенсії, відповідачем було повідомлено, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання спадкоємицею заяви від 15.09.2023 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Суми, що увійшли до складу спадщини за померлого ОСОБА_2 враховані відповідачем за період з 14.09.2020 року по 31.01.2023 року. Також відповідач повідомив, що виплата недоотриманої пенсії буде здійснюватись відповідно умов постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території (далі - Постанова КМУ № 1165). Відповідач повідомив, що сума недоотриманої пенсії ОСОБА_1 складає 150610,46 гривень. Тобто відповідач, неправомірно зменшив суму, вказану у свідоцтві про право на спадщину за законом, яке було видано на підставі відомостей, наданих самим відповідачем на 13 961,20 гривень з розрахунку: 164 571,66 гривень (сума за свідоцтвом про право на спадщину) - 150610,46 гривень (залишок нарахованої та невиплаченої суми недоотриманої пенсії станом на 21.02.2023 року). На адвокатський запит до відповідача щодо надання відомостей стосовно нарахованих та невиплачених пенсійних виплат за період з 01.04.2016 року по 31.01.2023 року ОСОБА_2 та надання роз`яснення щодо ненарахування невиплаченої пенсії, що входить до складу спадщини в повному обсязі позивачу відповідачем було повідомлено, що ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку в Головному управлінні з дислокацією в м. Краматорськ та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058. За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 01.04.2016 року. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався, пенсійні кошти за період з 01.04.2016 по 31.01.2023 року не нараховувались. Вважає, що дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у повному розмірі згідно свідоцтва про право на спадщину за законом протиправні, а також протиправними дії щодо ненарахування та невиплати недоотриманої пенсії після смерті ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 12 червня 2020 року. Посилаючись на положення ст. 328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначаючи, що законодавством не визначено строк протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та зауважуючи, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень, просить стягнути з відповідача на користь позивача в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію у сумі 164 571,66 грн., що не виплачена згідно свідоцтва про право на спадщину, а також визнати за позивачем право власності на 1/2 недоотриманої пенсії спадкодавця за період з 01 квітня 2016 року по 12 червня 2020 року та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити її позивачеві. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Зекунов А.Е., до ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності та стягнення недоотриманої пенсії задоволені. Стягнуто з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 1/2 частку недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 164571,66 гривень відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 вересня 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 8-749, виданого державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Я.О. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку недоотриманої пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 12 червня 2020 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом 1/2 частку недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 квітня 2016 року по 12 червня 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1316,58 гривень. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Донецькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні ПФУ в Донецькій області з дислокацією у м. Краматорськ як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії ОСОБА_2 припинена з 01.04.2016 року. Пенсійна справа знята з обліку з 01.02.2023 року у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особисто ОСОБА_2 за поновленням виплати пенсії не звертався. При наданні відповіді за запит приватного нотаріуса суму недоотриманої пенсії померлого пенсіонера було визначено за три роки від дня звернення нотаріуса по місяць смерті відповідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 15.09.2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою щодо виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , надавши свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 у розмірі 164 571,66 гривень. За наслідком розгляду пакету документів та наявних матеріалів, недоотримана пенсія померлого була розрахована відповідно до вимог ст. 46 Закону № 1058 за період з 14.09.2020 року по 31.01.2023 року та склала 150 610,46 гривень. Станом на 01.01.2024 року недоотримана пенсія померлого була облікована Головним управлінням та буде виплачена після прийняття бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік за умови виділення коштів та в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету Пенсійним фондом України. Пенсія за період з 01.04.2016 по 12.06.2020 року ОСОБА_2 за життя не нараховувалась, і не входить до складу спадкової маси. Посилається, що ГУ ПФУ в Донецькій області діяло відповідно до чинного законодавства, що не враховано судом першої інстанції, тому рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року підлягає скасуванню. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зекунов А.Е., посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У частині 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не визнається право власності на недоотриману пенсію спадкодавця ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 12 червня 2020 року, який не охоплюється свідоцтвом про право на спадщину. На вказану суму недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем відомостей нотаріусу не надано, що унеможливило виконання нотаріусом своїх повноважень щодо видачі свідоцтва на всю суму недоотриманої пенсії. Оскільки за життя ОСОБА_2 недоотримав пенсію у розмірі 329 143,33 гривень, яка увійшла до складу спадщини, а позивач є його спадкоємцем на 1/2 часку у розмірі 164 571,66 гривень та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, суд першої інстанції прийшов до переконання, що позивач як спадкоємець набула право на отримання 1/2 частки невиплаченої пенсії, при цьому спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця, без обмеження будь-яким часом. Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідача на користь позивача слід стягнути 1/2 частку недоотриманої пенсії за період з 13.06.2020 по 31.01.2024 у сумі 164 571,66 гривень на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та на 1/2 частку недоотриманої пенсії за період з 01.04.2016 по 12.06.2020 за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 вказану пенсію ОСОБА_2 саме за цей період. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22.05.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку у віці 91 рік. 11 вересня 2023 року державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори Щербина Я.О. видане свідоцтво про право на спадщину, зареєстрованого в реєстрі за №8-749, за змістом якого спадкоємцями майна ОСОБА_2 , 1931 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онуки - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів у виді недоотриманої пенсії у розмірі 329143,33 гривень. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку нарахованої, але не виплаченої пенсії видано ОСОБА_1 . Відповідно відомостей ГУ ПФУ в Донецькій області від 12.01.2024, наданих на запит адвоката Зекунова А.Е., ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа перебував на обліку в Головному управлінні з дислокацією в м. Краматорськ та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону №1058. За матеріалами електронної пенсійної справи виплата пенсійних коштів проведена по 31.03.2016 року. За життя ОСОБА_2 особисто за поновленням виплати пенсії не звертався, пенсійні кошти за період з квітня 2016 року по 31 січня 2024 року не нараховувались. При наданні відповіді на запит державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербини Я.О., пенсійним фондом зазначено, що недоотримана пенсія ОСОБА_2 за період з 12.06.2020 по 31.01.2024 складає 329143,33 гривень. Сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2 розрахована з урахуванням ч.1 ст.46 Закону № 1058 за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, де датою звернення є день надання спадкоємицею заяви від 15.09.2023 року про виплату недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, з усіма необхідними документами. Сума недоотриманої пенсії за період з 14.09.2020 року по 31.01.2024 року у розмірі 150 610,46 гривень облікована в Головному управлінні та включена до Переліку отримувачів пенсій, станом на 01.01.2024 року, на виконання Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року № 1165. Як вбачається з Витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 11.09.2023, у спадковій справі № 670/2023, заведеній державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Щербина Я. О. до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на1/2 частку нарахованої, але не виплаченої пенсії (бланк НСН 753334), яке на теперішній час є чинним. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/2 частки грошових коштів у виді недоотриманої пенсії за період з 13.06.2020 по 31.01.2024 в сумі 164 571,66 гривень. (329143,33 / 2). Відповідно відомостей Підсистеми призначення та виплати пенсій, наданими відповідачем, з моменту звернення позивачем 15.09.2020 за виплатою пенсії, до Головного управління, тому відповідач зменшив успадковані кошти з 164 571,33 гривень до 150 610,46 гривень , які нараховані за період з 14.09.2020 по 31.01.2024, з яких ОСОБА_1 нічого не виплачено. Таким чином, спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця. Конституцією України (ст. 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Згідно ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав є визнання права. Відповідно положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно ч. 1, 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Згідно ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Таким чином, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст.1227 ЦК України. Згідно ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що до складу спадщини входить сума пенсії, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя з незалежних від нього причин. Зміст ч. 3 ст. 52 Закону України №1058-ІУ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Окрім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Під час судового розгляду справи суд першої інстанції встановив, що сума невиплаченої пенсії померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 складає 329 143,33 гривень на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач є його спадкоємцем на 1/2 частки невиплаченої пенсії, тобто на 164 571,66 гривень. Відповідач, на підтвердження правомірності своїх дій посилається на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Відповідно пп.2.26 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається Свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, Свідоцтво про смерть, Свідоцтво про право на спадщину. Таким чином, діючим законодавством, в залежності від моменту звернення, визначено два шляхи для отримання недоодержаної пенсії померлого пенсіонера, а саме: в межах шестимісячного строку з моменту смерті пенсіонера, у разі звернення членів сім`ї та зі спливом зазначеного строку спадкоємцями померлого пенсіонера. При оформленні прав на недоотриману пенсію після померлого пенсіонера, спадкоємцям з-поміж інших документів необхідно подати до органу, що призначає пенсію, Свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повністю узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини. Суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини. Згідно статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Окрім того, зміст ч.3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.1227 ЦК України також узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Норми ЦК України не визначають строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення ч.ч.2 та 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Отже, суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» без урахування положень ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неотриману суму пенсії померлого ОСОБА_2 , яка становить 164 571,66 гривень на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 вересня 2023 року, а також зобов`язаний нарахувати та виплатити решту 1/2 частку недотриманої за життя ОСОБА_2 пенсії за період з 01 квітня 2016 по 12 червня 2020 року. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п.п «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 04 грудня 2024 року. Головуючий О.І. Корчиста