Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/4230/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/4230/23 Номер провадження 22-ц/814/3429/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Одринської Т.В., Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скарг у представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» Омельченка Олексія Миколайовича на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) УСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення з ТОВ «Агро-Край» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5320485500:00:002:0185 за 2021-2022 роки у сумі 23 151,52 грн, стягнення компенсаційних виплат за ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання: індексу інфляції 3 869,10 грн, 3% річних 948,48 грн, а всього: 27 969,10 грн, а також 5 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку із подачею позову до суду. Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних) задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320485500:00:002:0185) за 2021-2022 роки у загальному розмірі 27 969,06 грн, з яких: 23 151,48 грн - орендна плата за землю; 948,48 грн - 3% річних, 3 869,10 грн - інфляційні витрати. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1 073,60 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. Із вказаним рішення в частині стягнення витрат позивача на правничу допомогу не погодився відповідач, ТОВ «Агро-Край», та оскаржив його в апеляційному порядку через свого уповноваженого представника -ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі представник відповідача просив зменшити суму стягнутих з ТОВ «Агро-Край» на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката з 5 000 грн до 3 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом не взято до уваги, що ТОВ «Агро-Край» в добровільному порядку надало до суду реальну суму заборгованості та погодилось з її виплатою. Вважає, що суд передчасно компенсував позивачу такі витрати, які він фактично станом на час ухвалення судом рішення не поніс, оскільки умовами договору про надання правничої допомоги передбачено оплату послуг адвоката протягом 30 днів після ухвалення судом рішення. При визначенні суми відшкодування суд мав виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, малозначність справи. 01.10.2024, в межах встановленого апеляційним судом процесуального строку, від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Рой І.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, а також недобросовісну поведінку відповідача, який у такій спосіб намагається відтермінувати виконання рішення суду. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу у справі, тому в іншій частині не переглядається апеляційним судом. В силу положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться витрати на правничу допомогу), у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, процесуальним обов`язком суду є при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховати критерії, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Разом із тим, механізм зменшення суми заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу за критеріями співмірності, передбаченими ч. 4 ст. 137 ЦПК України, вимагає наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, сторона, яка подає таке клопотання має не просто заявити про неспівмірність таких витрат іншої сторони, а й довести це. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст. 141 ЦПК України) Згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України). Тобто, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову - є стягнення заборгованості по орендній платі та компенсації за порушення виконання грошового зобов`язання у загальній сумі 27 969,10 грн (ціна позову). У позові позивачем було заявлено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі 5 000 грн, та долучено до позову наступні докази: копію Договору про надання адвокатських послуг № б/н від 26.10.2023, укладеного між адвокатом Рой І.В. та ОСОБА_1 ; копію Додаткової угоди № 1 та Акт виконаних робіт № 1 до вказаного договору, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Рой І.В. Додатковою угодою № 1 від 26.10.2023 до Договору про надання адвокатських послуг сторони узгодили, що вартість послуг адвоката у даній справі становить 5 000 грн, та що клієнт протягом 30 робочих днів з моменту винесення рішення по справі здійснює оплату вартості послуг адвоката у цій сумі. Згідно з Актом виконаних робіт № 1 від 08.11.2023 адвокатом Рой І.В. у справі надано наступні послуги: - консультація (26.10.2023) 500 грн; - складання та подання адвокатського запиту до ТОВ «Агро-Край» 500 грн; - складання та подання позовної заяви 3 500,00 грн; - складання та подання клопотання про витребування доказів по справі 1 000 грн. У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Агро-Край» не заперечував проти позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати, однак просив відмовити у стягненні нарахувань за статтею 625 ЦК України (3% річних та індексу інфляції) та у стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у сумі 5 000 грн у зв`язку із відсутністю документального підтвердження фактичної оплати позивачем послуг адвоката. Суд першої інстанції, стягуючи з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат, понесених останнім на професійну правничу допомогу у справі, обґрунтовував рішення тим, що з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складення і підписання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача у даній справі, витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн є реальними, співмірними із складністю справи, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають критерію розумності їх розміру, тому підстав для їх зменшення немає. Захисником позивача надано до суду обґрунтований розрахунок наданих послуг, який не виходить за межі розумності та допустимості. Ураховуючи те, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що представником відповідача не доведено наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача, оскільки представником позивача, адвокатом Рой І.В., надано беззаперечні докази понесення позивачем таких витрат саме у розмірі, заявленому до стягнення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що у відзиві на позов представник ТОВ «Агро-Край» лише заявив про неспівмірність розміру таких витрат, однак необґрунтовував неспівмірності витрат за критеріями, визначеними ч. 4 ст. 137 ЦПК України. Місцевий суд дійшов вірного висновку, що надані адвокатом Рой І.В. правничі послуги у справі згідно з актом виконаних робіт є реальними та доводяться матеріалами справи. Дійсно, адвокатом Рой І.В. складено і підписано позовну заяву, адвокатський запит до ТОВ «Агро-Край» та клопотання про витребування доказів у справі, яке було задоволено судом першої інстанції. Доводи представника ТОВ «Агро-Край» про те, що позивачем не надано підтверджуючих документів фактичної оплати послуг адвоката, оскільки у додатковій угоді вони узгодили оплату протягом 30 робочих днів з моменту винесення судом рішення, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції щодо реальності таких витрат та необхідності їх розподілу при ухваленні рішення по суті спору. З положень п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України вбачається, що для цілей розподілу судових витрат на правничу допомогу розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), пункт 5.44) для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). З урахуванням викладених вище правових висновків Верховного Суду, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що домовленість між ОСОБА_1 та адвокатом Рой І.В. за договором про надання правничої допомоги щодо строку фактичної оплати гонорару протягом 30 днів з моменту винесення судом рішення не впливає на обов`язок суду здійснити розподіл таких витрат у разі встановлення їх дійсності та необхідності. Дана справа дійсно за своєю категорією є незначної складності та наявна усталена судова практика з розгляду аналогічних спорів, однак розмір заявлених позивачем до стягнення правничих витрат у сумі 5 000 грн є пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову (27 969,10 грн) та складності справи. Доводи апеляційної скарги в цій частині правильності висновків місцевого суду не спростували. Місцевий суд надав належну оцінку доказам понесених позивачем витрат на правничу допомогу та дійшов вірного висновку про розумність та пропорційність розміру таких витрат за критеріями, визначеними ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (стягнення правничих витрат) є законним та обґрунтованим, - підстави для його зміни чи скасування в цій частині за результатом апеляційного перегляду відсутні. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України УХВАЛИВ: Апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» Омельченка Олексія Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 серпня 2024 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року. Головуючий суддя Т.В. Одринська Судді В.П. Пікуль О.О. Панченко