Постанова 4857 № 300/4648/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4648/24 пров. № А/857/26707/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 300/4648/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїМикитюк Р.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ), 10.06.2024 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач, В/Ч НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не надання направлення солдату ОСОБА_1 , у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати направлення солдату ОСОБА_1 у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання направлення солдату ОСОБА_1 , у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати направлення солдату ОСОБА_1 у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 300/4648/24 у задоволенні вказаного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не ураховано, що наявні у позивача медичні висновки щодо виявлених захворювань надають обґрунтовані підстави для встановлення позивачу групи інвалідності, а отже є необхідність у направленні позивача для проведення медико-соціальної експертизи з метою встановлення інвалідності. Представник ОСОБА_1 звертався із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи Інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. Натомість представник позивача отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03.05.2024 №1/1572 про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 на медико-соціальну експерту комісію. Крім того, позивач вказує, що 25.03.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. звертався із адвокатським запитом до 102-ГОЇ ОКРЕМОЇ БРИГАДИ СИЛ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ (військової частини НОМЕР_1 ) з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. 03.04.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. отримав відповідь Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_5 від 30.03.2024 №815 про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на медико-соціальну експерту комісію. 16.04.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. отримав відповідь військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024 №987нт про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на медико-соціальну експерту комісію. Зазначено, що документи солдата ОСОБА_1 направлені до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Проте суд першої інстанції не звернув уваги на те, що документи солдата ОСОБА_1 направлені в ІНФОРМАЦІЯ_7 , що є неповним з`ясуванням обставин по справі та відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково. 25.04.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. 23.05.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. отримав відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.05.2024 №1/1572 про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на медико-соціальну експерту комісію. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Про розгляд апеляційної скарги відповідачі та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дезертирував 30.08.2023, а відтак з 30.11.2023 не враховується у чисельності Збройних Сил України, а відповідно з урахуванням абзацу 4 п. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Як наслідок, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 не допустила протиправної бездіяльності щодо не надання направлення позивачу на проходження військово-лікарської комісії, а діяла виключно в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не вважається звільненим зі служби, то ІНФОРМАЦІЯ_2 не вповноважений сприяти йому у своєчасному огляді в медико-соціальних експертних комісіях, як наслідок ІНФОРМАЦІЯ_2 не допустив протиправної бездіяльності та діяв виключно в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 у лютому 2022 призваний на військову службу під час загальної мобілізації. 17.04.2023 під час виконання бойового завдання, внаслідок обстрілу зі сторони збройних сил рф отримав травму, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій. Травма не пов`язана з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушень, не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння Тілесні ушкодження не спричинені собі навмисно. У подальшому позивачу проведено декілька операцій по оперативному лікуванню отриманої травми. ОСОБА_1 проходив післяопераційне лікування та реабілітацію. 16 березня 2024 року військово-лікарської комісією при військовій частині НОМЕР_5 проведено військово-лікарську експертизу стану солдата ОСОБА_1 , про що складено відповідну довідку (а.с. 33), за змістом якої позивач має ряд захворювань за переліком діагнозів, зазначених у вказаній довідці в тому числі і стан після операції (27.04.2023, 19.07.2023) які пов`язані з проходженням військової служби. Крім того, обумовленою військово лікарською експертизою встановлено ряд захворювань, за переліком діагнозів зазначених у вказаній довідці, які не пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 33). Представник позивача, 25.03.2024 звернувся із адвокатським запитом до Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_5 з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності (а.с.38-39). В цей же день представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_8 (військової частини НОМЕР_1 ) з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності (а.с.34-36). Представник позивача отримав відповідь Військово-лікарської комісії при військовій частині НОМЕР_5 від 30.03.2024 №815 про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 на медико-соціальну експерту комісію, оскільки згідно наказу Міністерства оборони №402 зі змінами від 18.08.2023 в завдання військово-лікарської комісії не входить скерування військовослужбовця до медико-соціально експертної комісії (а.с.40). 16.04.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Александров О.О. отримав відповідь військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024 №987нт про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на медико-соціальну експерту комісію. Зазначено, що документи солдата ОСОБА_1 направлені до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Представник позивача, 25.04.2024 звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у встановленому порядку на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи Інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності, на який отримав відповідь від 03.05.2024 №1/1572 про відмову надати направлення солдату ОСОБА_1 , на медико-соціальну експерту комісію. У даній відповіді зокрема зазначено, що військовослужбовець ОСОБА_1 , який, за інформацією представника позивача вчинив самовільне залишення місця служби, не прибував встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік (а.с.42-44). Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання направлення позивачу у встановленому порядку на лікарсько-консультативну комісію, з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності, у зв`язку з чим звернувся до суду. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. 24 лютого 2022 року Указом Президента 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03,03.2022 № 2105-ІХ. у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської. Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської. Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, Строк проведення загальної мобілізації продовжувався, востаннє з 14 лютого 2024 року на 90 діб згідно з Указом Президента № 50/2024 від 05.02.2024 (пункти 1-3 Указу). Пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту. Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХП). Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу' з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні. Зі змісту витягів з наказів від 14.12.2023 (по особовому складу) №29-РС та від 14.12.2023 (по стройовій частині) №361 убачається, що позивач дезертирував 30.08.2023 року, а відтак з 30.11.2023 військову службу позивача призупинено. Підстава: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.11.2023 ;62023080100000623 (а.с.63-64). Як наслідок за змістом приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, військова служба позивача на час розгляду справи є лише призупиненою, при цьому позивач не є таким, що на вказану дату був звільнений з військової служби. Отож, обставини щодо призупинення військової служби не вплинуло на статус позивача, як військовослужбовця. Відтак, на дату розгляду військовою частиною НОМЕР_1 звернення представника позивача з приводу надання солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , направлення на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності, військова служба позивача у вказаній частині НОМЕР_1 була призупинена. Отож позивач як військовослужбовець, військову службу якого призупинено, не входив на дату розгляду вказаного звернення представника позивача до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань в тому числі івійськової частини НОМЕР_1 . Окрім вказаного, колегією суддів установлено, що згідно з статтею 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» за №1317 від 03.12.2009, відповідно до статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності (в подальшому по тексту постанови іменовано- Положення №1317). Відповідно до пункту 1 Положення №1317, вказане положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Згідно з пунктом 3 вказаного Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 за № 561 (далі Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії. Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. Отож, потребу у проходженні медико-соціальної експертизи для військовослужбовців визначає сімейний лікар або лікуючий лікар цивільного чи військового закладу. Він відправляє військового на повне медичне обстеження і лікування, аби підтвердити стійке порушення функцій організму. Після цього стан пацієнта оцінює лікарсько-консультативна комісія (ЛКК), створена при закладі охорони здоров?я, в який людина звернулася по допомогу. ЛКК дає направлення до МСЕК (форма № 088/о), де фіксуються історія захворювання, частота і тривалість непрацездатності, рентгенологічні, лабораторні та інші дослідження. Для проходження МСЕК військовослужбовцям потрібно мати такі документи: · направлення на МСЕК (форма № 088/о); · паспорт або ID картка з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання; · довідка про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (РНОКПП); · військовий квиток або посвідчення офіцера (копія); · свідоцтво про хворобу, або довідка ВЛК, або витяг з протоколу засідання штатної ВЛК про встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв); · медична документація, оригінали (виписки з амбулаторної карти форма 025/о, виписки з історії хвороби стаціонарного хворого форма 027/о, результати лабораторних, інструментальних, променевих обстежень, консультативні висновки профільних обласних спеціалістів тощо) та амбулаторна картка хворого. З урахуванням приведених положень законодавства та фактичних обставин справи, на дату розгляду військовою частиною НОМЕР_1 звернення позивача (про надання йому направлення на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності) до повноважень вказаної військового частини не належало надання направлень для проходження медико-соціальної експертної комісії з метою встановлення групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності, позаяк уповноваженим органом для надання такого направлення є лікарсько-консультативна комісія, яка функціонує при лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я в який людина звернулася по допомогу. Також судом ураховано, що за даними відомостей листа військової частини НОМЕР_1 №987ні від 08.04.2024року (а.с.41) у зв`язку із призупиненням військової служби позивача, його документи направлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 , позаяк позивач не входив до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань в тому числі і військової частини НОМЕР_1 , згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_3 всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України не надано в установленому порядку доказів не надходження від в/ч НОМЕР_1 документів позивача, як військовослужбовця до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Окрім вказаного з матеріалів справи убачається, що 25.04.2024 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати направлення солдату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. На вказане звернення позивач в особі його представника отримав відмову у зв`язку з тим, що на підставі Закону України «Про адвокатуру» адвокат позивача не є особою яка може вимагати від військового управління вчинення дій зазначених у обумовленому вище зверненні, а також підставою для такої відмови слугували обставини з приводу того що військовослужбовець ОСОБА_1 , який, за інформацією представника позивача вчинив самовільне залишення місця служби, не прибував встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік (а.с.42-44). Надаючи правову оцінку вказаній відмові колегією суддів ураховано, повноваження районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, визначаються Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23 лютого 2022 р. № 154, відповідно до якої до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 серед іншого належить: - розгляд звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи; - оформлення для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних; - організація з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов`язаних і резервістів; - сприяння особам, звільненим з військової служби, у своєчасному огляді в медико-соціальних експертних комісіях, якщо їх право на пенсію, допомогу або пільги пов`язане з установленням інвалідності. Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить висновку, що до повноважень вказаного відповідача належить: розгляд звернень військовослужбовців; видача необхідних документів; вирішення питань військовослужбовців з приводу організації проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями в тому числі і сприяння в огляді медико-соціальними експертними комісіями. Відповідно до частини 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відповідно до статей 5 та 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Адміністративний орган застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом. Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов`язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред`явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому. Статтею 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» також установлено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Окрім вказаного, адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними (ст.10 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Адміністративний орган повинен дотримуватися принципу пропорційності під час: 1) прийняття адміністративних актів; 2) прийняття процедурних рішень і вчинення процедурних дій. Адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими. Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень (ст. 11 названого вище Закону). Дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності (ст. 15 Закону України «Про адміністративну процедуру»). Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків (ч.2 ст.

17. Закону України «Про адміністративну процедуру»). Як наслідок при розгляді звернення представника позивача про надання позивачу направлення на медико-соціальної експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності та при прийнятті рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 повинен діяти з урахуванням приведених положень ч.2 ст. 2 КАС України та Закону України «Про адміністративну процедуру». Для забезпечення здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі в України діє адвокатура. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон № 5076-VI). Статтею 1 Закону № 5076-VI установлено, що адвокат здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а зокрема адвокатом можуть бути надані: - інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; - за забезпечено представництво інтересів клієнта - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Згідно ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності серед іншого, зокрема є: 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, в тому рахунку і зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами (ст. 20 Закону № 5076-VI). З урахуванням приведених положень Закону № 5076-VI, колегія суддів приходить до висновку, що адвокат має право представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами. У зв`язку з чим адвокат наділений відповідними повноваженнями щодо складання від імені клієнта (з яким укладено відповідних договір) заяв, скарг, клопотань, інших правових документів в тому рахунку і їх подання у встановленому законом порядку. Як наслідок, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні позивачу запитуваного вище направлення з підстав того, що представник позивача (адвокат) не може вимагати вчинення від органу військового управління дій з приводу видачі направлення для проходження ВЛК є безпідставною та такою, що не відповідає приведеним положенням законодавства. Стосовно ж іншої підстави для відмови у наданні направлення для проходження ВЛК, яка зазначена у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 № 03.05.2024 року №1/1572 а зокрема, що військовослужбовець ОСОБА_1 , який за інформацією представника позивача вчинив самовільне залишення місця служби, не прибував встановленим порядком до ІНФОРМАЦІЯ_4 для постановки на військовий облік, то колегія суддів вважає таку відмову протиправною, позаяк така відмова не ґрунтується на вимогах закону. При цьому колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній відмові ІНФОРМАЦІЯ_3 взагалі не вдавався до аналізу норм законодавства та не привів жодного нормативного акту та жодної законодавчо визначеної підстави, яка звільняла вказаного відповідача від виконання покладених на нього завдань та повноважень у сфері сприяння медичного огляду військовослужбовців в тому числі і тих які самовільно залишили військову частину. За приведених положень законодавства та фактичних обставин цієї справи, колегія суддів приходить висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання направлення солдату ОСОБА_1 , у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності є протиправною, а як наслідок підлягає до задоволення також похідна вимога позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати направлення солдату ОСОБА_1 у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, а висновки суду першої інстанції є такими, що зроблені за відсутності повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог заявлених позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ухвалити у вказаній частині постанову про їх задоволення. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 300/4648/24 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 звернутих до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалити у вказаній частині постанову, якою: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання направлення солдату ОСОБА_1 , у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) надати направлення солдату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у встановленому порядку на Лікарсько-консультативну комісію на базі відділень амбулаторно-поліклінічної допомоги в системі Міністерства оборони України, з метою подальшого направлення на Медико-соціальну експерту комісію з метою встановлення йому групи інвалідності/визначення відсотку втрати працездатності. У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 300/4648/24 залишити без змін, а скаргу без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос