Постанова 4851 № 625/14/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 р. Справа № 625/14/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.05.24 по справі № 625/14/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.11.25023 №203850002901 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з дня первинного її звернення за призначенням вказаної пенсії, тобто з 25 жовтня 2023 року на підставі пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", повторно розглянувши її заяву щодо призначення пенсії з урахуванням висновків суду; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області при повторному розгляді заяви про призначення пенсії зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді прибиральниці з 01 квітня 1991 року по 06 квітня 1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , який Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не враховано. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.11.25023 №203850002901 є протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення. Зазначила, що неврахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при розгляді заяви про призначення пенсії період роботи на посаді прибиральниці з 01 квітня 1991 року по 06 квітня 1995 року, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 , є протиправним, оскільки неточності у заповненні трудової книжки не можуть слугувати підставою для відмови в зарахуванні позивачу відповідного стажу. Також вказувала на безпідставність неврахування до пільгового стажу періоду роботи кухарем, так як зігдно картки умов праці, які надавалась позивачем до пенсійного органу, вона виконувала роботи зі шкідливими умовами праці. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.11.25023 №203850002901про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення пенсії. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 змінити з урахуванням доводів апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено належним чином той факт, що позивачем виконувались роботи зі шкідливими умовами праці, а тому остання має право на призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2, шляхом зарахування до її страхового стажу період роботи кухарем. Крім того, посилалась на безпідставність зазначення суддею в рішенні тільки свого ім`я та прізвища. Також вказувала на скасування судом першої інстанцїі неіснуючого рішення пенсійного органу. Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що 25.10.2023 позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2. До страхового стажу не враховано період роботи з 01.04.1991 по 01.03.1994, оскільки запис про прийняття внесено з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, з яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 16, а саме: відтиск печатки на прийнятті не відповідає періоду роботи. Крім того, назва закладу при прийнятті на роботу не відповідає назві закладу, печаткою якого скріплено запис про звільнення (відсутня інформація про перейменування). До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Таким чином, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків. Так, професія кухар не включена до жодного із Списків, а тому обов`язку для зарахування вказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу у пенсійного органу не виникає. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач надала до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 звернулась із заявою від 25.10.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуванні" до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. 02 листопада 2023 року за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області розглянуто заяву від 25.10.2023 та додані до неї документи та прийнято рішення № 203850002901 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи документів передбачених п. 20 порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993. До страхового стажу не зараховано період роботи з 01.04.1991 по 01.03.1994, оскільки відтиск печатки на прийнятті на роботу не відповідає періоду роботи. Крім того, назва закладу при прийнятті на роботу не відповідає назві закладу, печаткою якою скріплено запис про звільнення (відсутні інформація про перейменування). Зазначено, що вік позивачки складає 51 рік 7 місяців 27 днів, страховий стаж становить 29 років 10 місяців 12 днів, пільговий стаж за списком №2 відсутній. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернулася до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 02.11.25023 №203850002901 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення пенсії. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Гарантії громадянам України права на пенсії встановлено Законом України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII) визначалось, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено в наступній редакції: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року". Зазначеною редакцією статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" фактично введено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII вирішено, зокрема: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 резолютивної частини). Відповідно до ст. 13, ч. 2 ст. 14, п.п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини). Застосуванню підлягають ст. 13, ч.2 ст. 14, п.п. "б"-"г" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах". Водночас, п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина перша). На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Вказані положення ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є чинними та неконституційними не визнавалися. Відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених вказаною нормою, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно з абз. 1 п. 16 XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. З 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, які входять до Списку № 2, а саме: ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Системно аналізуючи вищевказані норми права, колегія суддів дійшла висновку, що умовами для призначення жінці пільгової пенсії за віком за Списком 2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, що підлягає застосуванню у спірних відносинах, є: 1) досягнення 50-річного віку; 2) зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці 3) наявність страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; 4) проведення атестації робочих місць. Відповідно до матеріалів справи, на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось 51 рік 7 місяців 27 днів, страховий стаж становить 29 років 10 місяців 12 днів, пільговий стаж за Списком №2 відсутній. Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №

637. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або №

2. Верховний Суд, зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 750/11115/16-а та від 11.07.2019 у справі № 379/1507/16-а, зазначив, що: "Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування Списків № 1 і № 2) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року. Таким чином, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов`язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків". Вищевказана позиція суду також підтримана Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2023 року у справі №646/12392/15-а, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України. З огляду на викладене вище, колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та погоджується із висновком суду першої інстанції, що чинними на час роботи позивача Списком №1 та Списком №2 посаду, яку обіймала позивач, не віднесено до таких, робота на якій дає право на пільгову пенсію. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовна вимога в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з дня первинного її звернення за призначенням вказаної пенсії, тобто з 25 жовтня 2023 року на підставі пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не підлягає задоволенню. Стосовно позовної вимоги про не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.04.1991 по 01.03.1994, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно ст. 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Підтвердження трудового стажу іншими документами здійснюється виключно у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. За приписами п.2.6 Інструкції №58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця, який зобов`язаний здійснити виправлення у трудовій книжці у разі виявлення неправильного або неточного запису. Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 1993 року визначався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка була затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162, яка містить аналогічні приписи щодо обов`язку роботодавця на належне заповнення трудової книжки працівника. Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невідповідне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та незарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження права належного соціального захисту громадянина. Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19, від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а). Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV). Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних трудової книжки позивача. Таким чином, наявність певних недоліків у трудовій книжці позивача не спростовує факту наявності у неї страхового стажу у спірний період, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Посилання відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на не відповідність відтиску печатки на прийнятті на роботу, не відповідності періоду роботи та назві закладу печаткою якого скріплено запис про звільнення не може бути підставою незарахування трудового стажу, оскільки це є надмірним формалізмом та вказані помилки не можуть нівелювати відомості трудової книжки, позбавивши позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Стосовно доводів апелянта щодо неврахування періоду роботи позивача кухарем, де остання працювала у шкідливих для здоров`я умовах, колегія суддів зазначає наступне. Так, позивач зазначає, що вона працювала кухарем в Різуненківському ліцеї Коломацької селищної ради Богодухівського районуХарківської області. Позивач надала до суду картку умов праці на підтвердження виконання нею роботи зі шкідливими умовами праці. В апеляційній скарзі позивач зазначила, що суд першої інстанції посилався лише на незазначення в Списках №1, №2 такої професії, як "кухар", не врахувавши умови її роботи. Колегією суддів з копії трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що позивач з 07.04.1995 (наказ №2 від 07.04.1995) переведена на посаду кухаря, а 30.04.2023 звільнена з посади кухаря за згодою сторні (наказ №11-к від 28.04.2023). Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач працювала кухарем в Різуненківському ліцеї Коломацької селищної ради Богодухівського районуХарківської області. Позивач підтверджує віднесення характеру її роботи саме перебування біля електричних плит, які випромінюють промені посилалась на розділ XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)". Відповідно до розділу XXXIII "Загальні професії (у всіх галузях господарства)" Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, робітники та фахівці, зайняті на роботах з джерелами УКХ, УВЧ, НВЧ-випромінювань, виконання яких потребує обов`язкового застосування засобів індивідуального захисту від цих випромінювань. Аналізуючи вказану норму, колегія суддів дійшла висновку, що вказана норма стосується робітників, які обов`язково застосовують засоби індивідуального захисту від цих випромінювань. Графа III картки умов праці "Атестація робочого місця" (а.с. 61) свідчить про те, що робоче місце позивача належить вважати з шкідливими умовами праці, проте, колегія суддів зазначає, що шкідливі умови праці не є тотожними до професій та робіт, які внесенні до Списку №2 та дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Відтак, вказані вище посилання позивача є помилковими, оскільки чинне законодавство України передбачає ряд пільг та компенсацій для осіб, які працюють зі шкідливими умовами праці, однак вказані умови праці не є безумовною підставою для зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу, що дає особі право на пільгову пенсію, професія якої не передбачена в Списках виробництв, робіт, професій і посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення №1 та №2. Дослідивши картки умов праці (а.с. 61-62) встановлено, що позивач прцювала на посаді кухаря, у зв`язку із чим мала додаткову відпустку у кількості 4 дні, та доплату у розмірі 12%. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач працюючи на посаді кухаря мала передбачене законодавство право на отримання додаткової відпустки та надавки. Стосовно доводів апелянта щодо скасування судом першої інстанції неіснуючого рішення Пенсійного фонду, а саме: "скасовано рішення від 02.11.25023", колегія суддів зазначає, що дослідивши рішення суду вбачається, що вказана описка є технічною помилкою, та позивач не позбавлена права звернутись до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 253 КАС України. Стосовно посилань апелянта на підписання рішення суду в такий спосіб, як зазначення лише ім`я та прізвища, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до преамбули Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, завтерджених наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01 липня 2020 року №144, даний стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи), зокрема на: організаційні (положення, статути, посадові інструкції, штатні розписи тощо); розпорядчі (постанови, рішення, накази, розпорядження); інформаційно-аналітичні (акти, довідки, доповідні записки, пояснювальні записки, службові листи тощо) документи, створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - юридична особа) незалежно від їхнього функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності. З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що зазначення великими літерами ім`я та прізвища судді не забороняється нормами КАС України, відповідає вимогам до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, та не впливає на прийняття суддею обгрунтованого рішення, що грунтується на засадах верховенства права. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі № 625/14/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова Л.В. Мельнікова