Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 644/2616/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 р.Справа № 644/2616/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко С.В., пр. Орджонікідзе, 7, м. Харків, Харківська, 61007, повний текст складено 14.10.24 року по справі № 644/2616/24 за позовом ОСОБА_1 до Старшого інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренка Юрія Миколайовича , Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренко Ю.М., Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - скасувати постанову серії БАД №509157 від 04.04.2024 про вчинення адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 122 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 та закриті провадження по справі. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що 04 квітня 2024 року у місті Пісочин Харківської області старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Харківській області Бондаренко Ю.М. виніс постанову серії БАД № 509157 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Правопорушення полягало у тому, що він керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , використовуючи його при цьому для перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів так як мав тріщину вітрового скла в зоні роботи склоочисників, що порушувало вимоги пункту 31.1. ПДР України та пункту 6.8.5. ДСТУ:2010. Поряд з цим позивач посилався на те, інспектор безпідставно зупинив його під час керування транспортним засобом, не дав можливості скористатися правовою допомогою, а наявність тріщини на лобовому склі не є технічною несправністю, наявність якої тягне за собою заборону експлуатації транспортного засобу. Також позивач посилався на те, що взагалі правопорушення неналежним чином зафіксовано і відсутні будь-які належні докази наявності пошкодження лобового скла транспортного засобу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.10.2024 скасовано постанову серії БАД № 509157 від 04.04.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 грн 96 коп. Не погодившись з вказаним рішенням, Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 14.10.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що належним відповідачем у даній справі є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення. Так, УПП в Харківській області ДПП, до якого відноситься уповноважений інспектор та приймає рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, є територіальним (відокремленим) підрозділом ДПП та не є юридичною особою. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, в даній справі має бути Департамент патрульної поліції, проте останній не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка в силу обмежень, встановлених ст. 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, позивачем ОСОБА_1 зазначено, що УПП у Харківській област в повній мірі уповноважене на здійснення участі у судових справах, фінансово забезпечене Департаментом патрульної поліції, а отже є належним відповідачем. Зазначає, що відповідно до Правил дорожнього руху тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників не віднесена до технічної несправності автомобіля, оскільки фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля. Також просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити. В судове засідання представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином. Від представника позивача до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника. Враховуючи особиливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема передбаченої ч. 5 ст. 286 КАС України, колегія суддів вважає, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ч. 2 ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що 04 квітня 2024 року у місті Пісочин Харківської області старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Харківській області Бондаренко Ю.М. виніс постанову серії БАД № 509157 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Правопорушення полягало у тому, що позивач керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , використовуючи його, зокрема, для перевезення пасажирів, технічний стан якого не відповідав вимогам стандартів так як мав тріщину вітрового скла в зоні роботи склоочисників, що порушувало вимоги пункту 31.1. ПДР України та пункту 6.8.5. ДСТУ:2010. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржиі її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з їх обгрунтованості. Колегія суддів зазначає не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає, що останнє підлягає скасуванню з подальшою відмовою у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, з урахуванням наступного. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачених ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а. Згідно з п.п. 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до старшого інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренко Юрія Миколайовича з вимогою про скасування постанови серії БАД №509157 від 04.04.2024 про вчинення адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 122 КУпАП. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.07.2024 залучено УПП в Харківській області ДПП до участі у справі у якості співвідповідача. Натомість, при розгляді справ про адміністративні правопорушення поліцейський, як посадова особа чи управління, яке є структурним підрозділом відповідного органу, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, а саме Департаменту патрульної поліції. Відповідно до ч. 3 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Колегія суддів зазначає, що оскільки старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренко Ю.М. є працівником управління ДПП, а УПП в Харківській області Департаменту патрульної поліції - територіальним (структурним) підрозділом ДПП та не є окремою юридичної особою, тому відповідно до ст. 43 КАС України не мають адміністративної процесуальної правосуб`єктності та не можуть виступати самостійними відповідачами по справі. Натомість, належним відповідачем, рішення якого оскаржує позивач, у даній справі має бути Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення, проте останній не був визначений позивачем як відповідач у розгляді цієї адміністративної справи та не був залучений судом першої інстанції, заміну неналежного відповідача або залучення ДПП в якості співвідповідача судом також не проведено. Колегія суддів враховує, що Департамент патрульної поліції, як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, здійснює свою діяльність на місцях через свої підрозділи, в даному випадку УПП в Харківській області ДПП, однак останній хоча і приймає участь у судових засіданнях, надає пояснення тощо, однак не є окремою юридичної особою та не може виступати самостійним відповідачем по справі. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції вирішено справу за участю неналежних відповідачів. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні адміністративного позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4 ст. 48 КАС України). Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду першої інстанції є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені КАС України. За правилами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна відповідача допускається лише до ухвалення рішення судом першої інстанції, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони по справі або залучати до участі у справі другого відповідача. Зокрема, залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Така правова позиція щодо застосування норм процесуального права висловлена Верховним Судом у постанові від 09.07.2020 у справі № 2040/5355/18. Крім того, колегія суддів зауважує, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, адже від цього значною мірою теж залежить та ж таки ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення). Колегія суддів зауважує, що у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження на здійснення дій щодо заміни відповідача на належного або залучення в якості співвідповідача на стадії апеляційного перегляду справи, що унеможливлює дослідження таких обставин під час апеляційного перегляду справи, у зв`язку із чим, відсутні підстави для вирішення позовних вимог, звернених до старшого інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренко Ю.М. та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції. З огляду на викладене, враховуючи предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, в порушення вказаних вимог процесуального закону, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 04.04.2024, не з`ясував належність відповідача у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень, встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/12172/18. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14.10.2024 по справі № 644/2616/24 скасувати. Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до старшого інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП Бондаренка Юрія Миколайовича та Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Мельнікова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 04.12.2024 року