Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9248/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 р. Справа № 440/9248/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, м. Полтава, повний текст складено 12.09.24 у справі №440/9248/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського окружного адміністративного суду, в якій просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного реагування на заяву ОСОБА_1 на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів. - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року з урахуванням обставин встановлених судом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він, як інвалід війни, 26 червня 2024 року через Урядовий контактний центр (Гаряча Лінія Уряду) подав офіційно заяву про оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але станом на 31 липня 2024 року жодного заходу реагування не вжито, відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 не було надано, що є неприпустимим та прямим порушенням прав та інтересів позивача. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9248/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/9248/24 з урахуванням ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Просив ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа. Розгляд справи просив проводити за його відсутності. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 є незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ряд інших обставин, які мають суттєве значення для ОСОБА_1 , як апелянта та суб`єкта звернення при встановленні істини та з`ясування всіх обставин справи, викладених у самому позові з посиланням на ст.55 Конституції України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталу практику Європейського суду з прав людини. Вказує, що в заяві на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26.06.2024 р., поданої через Урядовий контактний центр (Гаряча лінія Уряду), було зазначено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка на підставі абз.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. На вказану заяву про оновлення даних позивачу не надано відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено Урядовим контактним центром (Гаряча Лінія Уряду), в якому відсутня відмітка про надання відповіді. Вказує, що надання позивачем заяви та підтверджуючих документів електронною поштою та через Урядовий контактний центр, не є підставою для відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Вважає, що наведених в скарзі обставин судом першої інстанції взято до уваги не було, що суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини та є пряме порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - відсутність будь - якого ефективного захисту в національному праві. Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням вимог наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 26 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему Урядовий контактний центр Урядова «Гаряча лінія» 1545 подав звернення (реєстраційний номер ФИ-17462072), яке адресоване Міністерству оборону України із зазначенням у графі «Текст звернення» тексту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (а.с.37, зворот), в якому зазначено «Заява на оновлення даних» із текстом: «Я, ОСОБА_1 повідомляю, що є особою, яка на підставі абз.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягаю призову на військову службу під час мобілізації. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0021281, маю 2 групу інвалідності довічно, мені заборонені праця, фізичні навантаження та психо-емоційні навантаження і стреси. Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 22.09.2016, виданого Управлінням соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради, являюсь інвалідом 2-ї групи та маю право довічно на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 маю 2 групу інвалідності внаслідок війни, довічно. У зв`язку з вищевикладеним, оформити мені у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Рішення прийняти з урахуванням вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів та захистити мої порушені права на Національному рівні. Окремо наголошую, що всі відповідні дані по ОСОБА_1 , знаходяться у відповідних електронних реєстрах та електронних базах даних, доступ до яких мають ряд Державних органів, підприємств, установ та організації, а відтак є можливість самостійно отримувати, обновляти всі необхідні дані в разі необхідності. У зв`язку з вищевикладеним, прошу самостійно отримати необхідні дані по ОСОБА_1 для оновлення та оновлювати їх самоскружного адміністративного суду від 06.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/9248/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного реагування на заяву ОСОБА_1 на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів; а також протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 на оновлення даних, реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою у даній справі. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявленого ОСОБА_1 позову. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зазначає, що приписами ст.40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, визнаються Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 №393/96 (далі по тексту - Закон №393/96). Відповідно до ст.1 Закону №393/96 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Приписами ст.3 Закону №393/96 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Приписами ст.5 Закону №393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, а частиною першою статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. Відповідно до ст.20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку. Відповідно до ч.3 ст.7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Колегія суддів зазначає, що урядова "гаряча лінія" - це механізм комунікації Уряду з громадянами, який дозволяє оперативно реагувати на проблемні питання, що порушуються у зверненнях громадян. Звернення приймаються працівниками Урядового контактного центру за допомогою засобів електронних комунікацій і передаються відповідно до компетенції органам виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, державним колегіальним органам для розгляду порушених у них питань та надання відповідей заявникам. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 976 затверджено Положення про Єдину систему опрацювання звернень (далі по тексту - Положення №976), яке визначає порядок функціонування Єдиної системи опрацювання звернень (далі - Єдина система). Єдина система складається із суб`єктів, які за допомогою засобів телекомунікації забезпечують за принципом "єдиного вікна" належне реагування органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, державних колегіальних органів (далі - органи), на звернення громадян, фізичних осіб - підприємців, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування. До суб`єктів Єдиної системи належать державна установа "Урядовий контактний центр" (далі - Урядовий контактний центр), регіональні контактні центри Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва і Севастополя (далі - регіональні контактні центри), контактні центри та довідкові телефонні лінії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, державних колегіальних органів, приймальня Кабінету Міністрів України. Згідно із пунктом 6 Положення № 976 Урядовий контактний центр, зокрема: 1) координує діяльність суб`єктів Єдиної системи; 2) приймає звернення, що надійшли за допомогою засобів телефонного зв`язку на урядову "гарячу лінію" або з використанням Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади, веб-сайт Офіційного інтернет-представництва Президента України чи у паперовій формі, та здійснює реєстрацію, попередній розгляд і передачу органам відповідно до компетенції; 3) надає необхідні роз`яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телефонного зв`язку або з використанням Інтернету, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами. Відповідно до п.7 Положення №976 контактні центри забезпечують: 1) прийняття звернень за допомогою засобів телекомунікації; 2) реєстрацію звернень в Єдиній електронній базі даних звернень; 3) попередній розгляд звернень та передачу їх засобами програмно-технічного комплексу Єдиної системи на розгляд органам відповідно до компетенції; 4) надання необхідних роз`яснень та довідкової інформації за допомогою засобів телекомунікації у відповідь на звернення з питань, що не потребують розгляду органами. Отже, звернення, що надійшло на урядову "гарячу лінію" або з використанням Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру, реєструються та після попереднього розгляду передаються органам відповідно до компетенції. Як встановлено з матеріалів даної справи, 26 червня 2024 року ОСОБА_1 через систему Урядовий контактний центр Урядова «Гаряча лінія» 1545 подав звернення (реєстраційний номер ФИ-17462072), яке адресоване Міністерству оборони України, а тому вказане звернення підлягало передачі Міністерству оборони України, яке в свою чергу було уповноважено або розглянути таке звернення, або направити його для розгляду відповідному державному органу за належністю (а.с. 37, зворотній бік арк.). Аналізуючи наведене вище звернення позивача, колегія суддів звертає увагу про те, що зазначення позивачем у графі звернення ФИ-17462072 «Текст звернення» такого тексту « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не вказує на те, що це звернення було адресовано також і ІНФОРМАЦІЯ_1 та підлягало передачі до вказаного центру комплектування та соціальної підтримки. Окрім того, колегія суддів враховує, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що він не отримував звернення з порушених питань (щодо оновлення даних ОСОБА_1 ) ані від Міністерства оборони України, ані від ОСОБА_1 , а тому не мав реальної можливості надати відповідь по суті порушених питань (а.с.49-50). Доказів протилежного матеріали справи не містять. Відтак, оскільки матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження факту передачі Урядовим контактним центром звернення ОСОБА_1 від 26 червня 2024 року (реєстраційний номер ФИ-17462072) до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до вимог частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та Положення №976 для його розгляду по суті, колегія суддів вважає, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що саме відповідачем у даній справі було допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного реагування на заяву ОСОБА_1 про оновлення даних (реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року) та щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 про оновлення даних (реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року) з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів. З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що на заяву позивача про оновлення даних йому не було надано відповіді від ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено Урядовим контактним центром (Гаряча Лінія Уряду), в якому відсутня відмітка про надання відповіді, а також доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем таким чином не було дотримано вимоги Закону №393/96, позиції Європейського суду з прав людини безпосередньо під час розгляду заяви позивача, є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що до предмету спірних відносин не належить питання правомірності дій/бездіяльності Урядового контактного центру Урядової «гарячої лінії» 1545 щодо непередачі до уповноваженого органу відповідно до компетенції або передачі за неналежністю звернення ОСОБА_1 від 26 червня 2024 року (реєстраційний номер ФИ-17462072). Окрім того, звернення ОСОБА_1 від 26 червня 2024 року (реєстраційний номер ФИ-17462072), враховуючи його зміст, фактично по суті стосується питання надання йому довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та питання оновлення його даних за його відсутності відповідно до відомостей державних реєстрів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на даний час. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлюються Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII). Відповідно до статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: 1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку; 2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6 - 12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); 3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці; 4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України; 5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; 6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; 7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; 8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років; 9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду; 10) опікун особи, визнаної судом недієздатною; 11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи; 12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів; 13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю; 14) члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи; 15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; 16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя; 19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; 20) Голова та інші члени Рахункової палати; 21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України; 22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол; 23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; 24) інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154). Згідно із п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Пунктом 7 Положення №154 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Відповідно до п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. Відповідно до п.9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Абзацом 9 п.11 цього Положення №154 визначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік; забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації). Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 81 Порядку №1487 передбачено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 151 цього Порядку та підпункті 101 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 101 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений. Згідно з п.п.8 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідно до п.34 ч.1 ст.7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації належать до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста. Відтак, аналізуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати особисто паспорт громадянина України, військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Рішення (видача довідок, внесення відміток та записів у військово-облікові документи) органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, приймаються по відношенню до громадян України (призовників, військовозобов`язаних), які перебувають на військовому обліку у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та підпорядкованих відділах та особисто подали документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву, згідно з інформацією з АІТС «Оберіг» військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 23 липня 2024 року, тоді як в ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов`язаний ОСОБА_1 на обліку не перебуває та не перебував, будь-які відомості щодо вищезазначеного громадянина відсутні (а.с.51-52). Доказів протилежного матеріали справи не містять, а позивачем до судів першої та апеляційної інстанції не було надано. Враховуючи наведене вище, з огляду на відсутність протиправності бездіяльності відповідача щодо неналежного реагування на заяву ОСОБА_1 про оновлення даних (реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року) та щодо невжиття відповідних заходів реагування по обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_1 про оновлення даних (реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року) з урахуванням статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимог Конвенції про захист прав людини та основних свобод, Конвенції про права осіб з інвалідністю, Декларації про права інвалідів, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 на оновлення даних (реєстраційний номер ФИ-17462072 від 26 червня 2024 року) з урахуванням обставин, встановлених судом. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, що є предметом оскарження у даній справі. При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і ряд інших обставин, які мають суттєве значення для ОСОБА_1 , як апелянта та суб`єкта звернення при встановленні істини та з`ясування всіх обставин справи, викладених у самому позові, з посиланням на ст.55 Конституції України, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сталу практику Європейського суду з прав людини, то колегія суддів відхиляє такі посилання, оскільки вони не знайшли обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи, а відтак не дають правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є безпідставними та необґрунтованими, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Колегія суддів враховує при прийнятті судового рішення у даній справі посилання скаржника на правові позиції Європейського суду з прав людини, викладені в його рішеннях у певних справах, проте зазначає, що дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції їм не суперечить. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Окрім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи позивача, викладені в його скарзі, не спростовують висновків суду у даній справі. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 у справі №440/9248/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко