Ухвала КАС ВС № 240/2383/24

УХВАЛА 04 грудня 2024 року м. Київ справа №240/2383/24 адміністративне провадження № К/990/44504/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2024 у справі № 240/2383/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про знання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив: визнання протиправним рішення відповідача від 16.08.2023 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 09.08.2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено повністю: рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 червня 2024 року скасовано. Прийнято нову постанову: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській від 16.08.2023 року №064250007734 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 09.08.2023 року. 20.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, у якій скаржник просить: скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2024 у справі №240/2383/24, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 - залишити без змін. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 3 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. На підтвердження зазначених підстав скаржник вказує на наступне: систематичне оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які призвели для держави, фізичних і юридичних осіб до найбільш значущих та/або масових публічно-правових спорів, а саме: спорів, про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; велику кількість справ, які перебувають на розгляді адміністративних судів у вищевказаних спорах. Щодо суті спору скаржник звертає увагу на документально не підтверджений період проживання (роботи) позивача на території зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993. У той же час документально підтверджений період роботи на території зони безумовного (обов`язкового) відселення позивача станом на 01.01.1993 становить лише 01 рік 07 місяців 17 днів. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до наступного висновку. У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів. Втім скаржник такого обґрунтування в касаційній скарзі не навів. Тому Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Також у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Так, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23 та інших вже робив правовий висновок, що наявність довідки та відповідного посвідчення є достатньою умовою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №620/17776/23 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: Я.О. Берназюк В.М. Шарапа