Ухвала КЦС ВС № 454/979/23

УХВАЛА 03 грудня 2024 року м. Київ справа № 454/979/23 провадження № 61-15902ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 1 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено. 26 січня 2024 року ОСОБА_1 вперше подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року. Ухвалами Верховного Суду від 12 лютого 2024 року, від 04 березня 2024 року та від 21 березня 2024 РОКУ (провадження № 61-1581ск24) касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було подати, зокрема уточнену редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, в якій зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), надати копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року (провадження № 61-1581ск24) касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику. Повертаючи касаційну скарг, суд касаційної інстанції відхилив, як підставу касаційного оскарження судових рішень, пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України, оскільки суди попередніх інстанцій не застосовували вказані норми і не покладали їх в основу своїх рішень. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 454/2859/22, якою розглянуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 14 червня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, в якій заявник посилався на відсутність висновку Верховного Суду, у тому числі, щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 129, 129-1 Конституції України у подібних правовідносинах. У подальшому, ОСОБА_1 03 травня 2024 року, 12 вересня 2024 року, 07 жовтня 2024 року та 26 жовтня 2024 року звертався до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, аналогічного змісту, вказуючи підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України. Ухвалами Верховного Суду від 27 серпня 2024 року (провадження № 61-6753ск24), від 20 вересня 2024 року (провадження № 61-12777ск24), від 14 жовтня 2024 року (провадження № 61-13399ск24) та від 07 листопада 2024 року (провадження № 61-14432ск24), ОСОБА_1 повернуто касаційні скарги у зв`язку із неналежним викладом підстав касаційного оскарження судових рішень, серед іншого наведена заявником підстава - пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України була відхилена Верховним Судом в інших справах, де позивачем та заявником касаційних скарг є ОСОБА_1 у подібних правовідносинах. Суд касаційної інстанції в касаційних провадженнях № 61-13399ск24 та № 61-14432ск24 визнав такі процесуальні дії ОСОБА_1 (неодноразове подання касаційної скарги з неналежним викладом підстав касаційного оскарження судових рішень) зловживанням процесуальними правами. У листопаді 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вшосте надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року. Подана вшосте касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Водночас заявник звертається вшосте з касаційною скаргою на ті самі судові рішення. При цьому ОСОБА_1 в черговий раз вказує та наполягає, що підставою касаційного оскарження рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України. Однак, ОСОБА_1 вже тричі повернуто касаційну скаргу у зв`язку з неналежним обґрунтуванням такої підстави касаційної скарги з урахуванням того, що суди попередніх інстанцій не застосовували вказані норми права і не покладали їх в основу своїх рішень. Тобто, Верховний Суд, вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження в цій справі (провадження № 1581ск24, № 61-6753ск24, № 61-12777ск24) дійшов висновку, що ОСОБА_1 всупереч пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України не навів обов`язкових підстав касаційного оскарження судових рішень, що стало наслідком повернення касаційних скарг заявнику. Верховний Суд звертає увагу, що конструкція пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України визначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, тобто норми права застосованої апеляційним судом, судове рішення якого оскаржується в касаційному порядку, щодо якої (норми права) відсутній такий висновок. Враховуючи, що Верховний Суд вже констатував, що суди попередніх у цій справі № 454/979/23, під час ухвалення судових рішень, не застосовували статті 8, 22, 40, 55, 56, 64, 129, 129-1, 151-2 Конституції України, вказане унеможливлює зазначення ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження цих рішень пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм Конституції України. Звертаючись вшосте з касаційною скаргою, ОСОБА_1 посилається на ту саму підставу касаційного оскарження судових рішень (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), яка вже була предметом вивчення Верховним Судом, тричі відхилена як неналежна підстава касаційного оскарження, а подальші два звернення ОСОБА_1 із касаційними скаргами, які були аналогічного змісту, визнанні судом касаційної інстанції зловживанням заявником процесуальними правами. Тобто обставини, які були підставою для повернення первісних касаційних скарг (незазначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог ЦПК України, зловживання процесуальними правами), не перестали існувати, вшосте подана ОСОБА_1 касаційна скарга містить ту саму підставу касаційного оскарження судових рішень, яка була відхилена Верховним Судом. Інших підстав касаційного оскарження судових рішень заявник не вказує. Об`єктивних перешкод для виконання роз`яснень, викладених в ухвалах Верховного Суду від 19 квітня 2024 року, від 27 серпня 2024 року та від 20 вересня 2024 року, ОСОБА_1 не наведено та Верховним Судом не встановлено. Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права. У цій справі ОСОБА_1 п`ять разів повернуто касаційну скаргу. Звертаючись вшосте заявник не врахував висновків, зроблені в попередніх ухвалах Верховного Суду щодо порядку формулювання підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Така свідома процесуальна поведінка ОСОБА_1 є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що вказані дії є зловживанням процесуальними правами. Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року вважати неподаною та повернути заявнику. Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційних скарг матеріалами. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Н. Ю. Сакара