Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/591/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9110/24 Справа № 185/591/22 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 11 липня 2024 року,- ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 14.01.2022 року, акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26.09.2007 року в сумі 14160,87 грн та судові витрати по справі. Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 26.09.2007 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, відповідач станом на 14.12.2021 року має заборгованість 14160,87 грн, з яких: 11275,67 грн тіло кредиту, 2885,20 грн відсотки за користування кредитом. Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року позов було задоволено повністю та ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.06.2023 року скасовано заочне рішення від 08.07.2022 року. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 11 липня 2024 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк 'Приватбанк' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 15.08.2024 року надійшла апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк», в якій ставиться вимога про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 11 липня 2024 рокута ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позовної заяви. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 14160,87 грн., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 26.09.2007 року відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку. У вказаній заяві зазначено, що вона разом з пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 14.12.2021 року заборгованість за кредитним договором становить 14160,87 грн, з яких: 11275,67 грн тіло кредиту, 2885,20 грн відсотки за користування кредитом. Проте, в пункті 4 заяви вказано, що кредитний ліміт становить 1000 грн та базова процентна ставка за кредитним лімітом 3% на місяць на залишок заборгованості, а в наданому розрахунку вбачається неузгоджене збільшення ліміту та нарахування відсотків у розмірі більшому ніж 3%. Позивач не зміг довести суду належним чином, що саме надані ним умови та правила були доведені до відома відповідача та саме з таким змістом була ознайомлена відповідач. Враховуючи те, що Умови та правила неодноразово змінювались позивачем як до звернення відповідача до банку, так і після, та враховуючи відсутність безсумнівних доказів того, що відповідач була ознайомлена саме з наданою позивачем редакцією Умов та правил, суд не приймає їх, оскільки доказування не може грунтуватись на припущеннях того, що саме такі Умови та правила були надані відповідачу. Єдиним документом, яким було узгоджено відносини між сторонами є заява відповідача в якій узгоджено розмір кредитного ліміту 1000 грн та розмір відсоткової ставки 3% на місяць на залишок заборгованості. Позивачем не надано доказів того, що відповідач погодився на збільшення ліміту та відсоткової ставки. Отже, позивач безпідставно нараховував відсотки на суму, яка перевищувала 1000 грн. Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховував відсотки в значно більшому розмірі, ніж передбачені 3% на місяць на залишок заборгованості. Також позивач безпідставно включав в складову тіла кредиту нараховані раніше відсотки, оскільки таких умов не було узгоджено між сторонами. Позивачу неодноразово судом було запропоновано надати суду розрахунок виходячи з умов, зазначених в заяві. Проте, позивач не скористався такою можливістю та не надав розрахунок суду. Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов`язком. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи. Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач погодився на збільшення ліміту та відсоткової ставки, а тому позивач безпідставно нараховував відсотки на суму, яка перевищувала 1000 грн. Крім того, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач нараховував відсотки в значно більшому розмірі, ніж передбачені 3% на місяць на залишок заборгованості. При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність доказів для задоволення позовних вимог логічні та підтверджені матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської областівід 11 липня 2024 рокузалишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: