Постанова Харківський апеляційний суд № 629/5676/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 629/5676/21 Номер провадження 22-ц/818/2228/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 грудня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року в складі судді Коптєва Ю.А. у справі № 629/5676/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про розірвання договору оренди земельної ділянки, в с т а н о в и в : У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЄВИД АГРО» про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому просила розірвати договір оренди від 07 червня 2007 року земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:04:000:1030, укладений між ОСОБА_2 (правонаступником якого є ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_1 ) та ТОВ «Краєвид агро», код ЄДРПОУ 34174009, юридична адреса: 64650, Харківська область, Лозівський район, село Веселе (Смирнівська с/рада), вул.Центральна, буд.1. Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 06 грудня 2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Барвінківського районного суду Харківської області (64701, Харківська область, Барвінківський район, м. Барвінково, вул. Богдана Хмельницького, 6). Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 18 січня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки та відкрито провадження в цивільній справі. Заочним рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 12 липня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки, площею 1,9323 гектари, кадастровий номер № 6320480500:04:000:1030, яка розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, 07 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро», зареєстрований в Державному реєстрі ДП «Центр ДЗК при ДКУ по ЗР» в Барвінківському відділі, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 15 жовтня 2007 року за № 040768400149. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. 25 серпня 2023 року через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Краєвид агро» в інтересах якого діє адвокат Оріщенко Наталія Сергіївна подало заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12 липня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено. Скасовано заочне рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 12 липня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. 28 вересня 2023 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «Краєвид агро» в інтересах якого діє адвокат Оріщенко Н.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Відзив мотивовано тим, що позивачкою не доведено наявність передбачених законодавством підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, обставини, на які посилається позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, не підтверджується жодними доказами, а правова позиція позивачки не відповідає нормам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». 16 січня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на долучення доказів разом з відповідним доказом, а саме: відомості про звернення від 30 вересня 2021 року до відповідача з повідомленням про набуття позивачем права власності на земельну ділянку № 6320480500:04:000:1030, про розірвання договору оренди та виплату заборгованості з орендної плати. В обґрунтування клопотання зазначила, що в період з дати подання позову 08 жовтня 2021 року до 30 червня 2023 року діяв карантин встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID 19, тому, з огляду на введені тимчасові заборони (обмеження) органами державної (місцевої) влади України, склалися обставини, які не залежали від позивача ОСОБА_1 , однак зумовили об`єктивну неможливість звернення до суду в межах встановленого строку з даною заявою, тому вважає, що відповідно до частини 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України за заявою сторони по справі суд може поновити строки подання доказів. Крім того, зазначила, що після 30 червня 2023 року не мала можливості подати докази з тієї причини, що вказані відомості 30 вересня 2023 року передавалися з м. Лозова представником ОСОБА_4 , який з 26 лютого 2022 року по 06 жовтня 2023 року був мобілізований у Збройні Сили України та безпосередньо перебував в зоні ведення бойових дій. 25 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ТОВ «Краєвид агро», в інтересах якого діє адвокат Оріщенко Н.С., надійшли додаткові пояснення у справі (щодо клопотання позивача про долучення доказів), в яких просила в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи відмовити й крім того, відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Додаткові пояснення мотивовані тим, що позивачем пропущено строк на подання доказів по справі, а зазначені нею причини їх неподання в строк не можна вважати поважними, отже відсутні підстави у прийнятті таких доказів, долученні їх до матеріалів справи та врахуванню при розгляді справи. Крім того, вважає, що подання вказаних доказів не спростовує позицію відповідача про те, що заявлені позовні вимоги про виплату орендної плати та розірвання договору оренди землі є передчасними та безпідставними, оскільки для проведення виплати орендної плати необхідною умовою було направлення позивачкою як спадкоємцем земельної ділянки відповідного повідомлення із зазначенням інформації про набуття нею права власності та своїх даних і платіжних реквізитів. Тож позивачкою не доведено наявність передбачених законодавством підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі. 27 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Здєльник С.І., надійшла заява про поновлення строків для надання доказів. Заява мотивована тим, що суд з 11 вересня 2023 року поновив слухання справи та призначив слухання підготовчому засіданні, тобто спочатку, зважаючи на посилання відповідача на нові обставини (зміну юридичної адреси), котрі позивач мав спростувати, надавши додаткові докази, беручи до уваги поважність причин пропуску і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими в зв`язку з карантином, а також відсутністю у позивача до них доступу, в зв`язку з перебуванням її представника в ЗСУ та зупиненням адвокатської діяльності, враховуючи неможливість їх подання позивачем (його представником) у визначені процесуальним законом строки з причин, що не залежали від них, просив поновити строк на подання доказу по справі, посилаючись на частину 7 та частину 8 статті 83 ЦПК України, Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання до суду доказу відмовлено. Клопотання ОСОБА_1 про долучення доказу залишено без задоволення. 25 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Здєльник С.І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2024 року, поновити пропущений процесуальний строк на подачу доказів у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що скасовуючи заочне рішення, суд послався на нові обставини, котрі вплинули на прийняття рішення про скасування заочного рішення та поновлення слухання справи по суті, а саме факт зміни юридичної адреси відповідача: АДРЕСА_2 , за якою повідомлення та виклики ні від позивача, ні від суду не надходили, що може бути підставою для подання позивачем додаткових доказів відповідно до пункту 7 статті 83 ЦПК України. Крім того, вказує, що суд невірно встановив обставини повідомлення відповідача, вказавши в ухвалі, що поштове відправлення № 6460206459959 було передано 30 вересня 2023 року з м. Лозова представником ОСОБА_4 , в той час як вказані відомості були передані відповідачу 30 вересня 2021 року, підтвердженням чого є відмітка поштового відділення на відправленні. В зазначений в ухвалі день представник позивача адвокат Здєльник С.І. не мав можливості передати дане поштове відправлення, оскільки в цей період знаходився в зоні ведення бойових дій, на Бахмутському напрямку (Донецька область). Вказані докази, які зберігалися у представника позивача адвоката Здєльник С.І., у зв`язку з представництвом інтересів позивача в даній справі з 05 листопада 2021 року на підставі ордеру №1074831 та які просить позивач взяти до уваги, які не були надані до суду в період з 05 листопада 2021 року по 26 лютого 2022 року через обмеження відвідування місць загального користування, до яких відноситься також відділення «Укрпошти» та у зв`язку з захворюванням представника позивача на початку 2022 року коронавірусною хворобою (COVID-19) й необхідністю дотримання карантину. Крім того, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що представник позивача адвокат Здєльник С.І. був мобілізований у першу хвилю до ЗСУ, у зв`язку з чим адвокат призупинив свою адвокатську діяльність, тому вважає, що вказані обставини можуть свідчити про поважність причин пропуск строку звернення з даною заявою. Відповідач ТОВ «Краєвид Агро» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що 16 січня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на долучення доказів разом з відповідним доказом, а саме: відомості про звернення від 30 вересня 2021 року до відповідача з повідомленням про набуття позивачем права власності на земельну ділянку № 6320480500:04:000:1030, про розірвання договору оренди та виплату заборгованості з орендної плати. В обґрунтування клопотання зазначила, що в період з дати подання позову 08 жовтня 2021 року до 30 червня 2023 року діяв карантин встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID 19, тому, з огляду на введені тимчасові заборони (обмеження) органами державної (місцевої) влади України, склалися обставини, які не залежали від позивача ОСОБА_1 , однак зумовили об`єктивну неможливість звернення до суду в межах встановленого строку з даною заявою, тому вважає, що відповідно до частини 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України за заявою сторони по справі суд може поновити строки подання доказів. Крім того, зазначила, що після 30 червня 2023 року не мала можливості подати докази з тієї причини, що вказані відомості 30 вересня 2023 року передавалися з м. Лозова представником ОСОБА_4 , який з 26 лютого 2022 року по 06 жовтня 2023 року був мобілізований у Збройні Сили України та безпосередньо перебував в зоні ведення бойових дій (а.с.172-181). За наслідками розгляду заяви позивача, ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подання до суду доказу відмовлено. Клопотання ОСОБА_1 про долучення доказу залишено без задоволення (а.с.213-215). Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне. Право кожного звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права, свобод чи інтересів передбачено частиною 1 статті 16 ЦК України та частини 1 статті 4 ЦПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 §1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 §1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див.Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Згідно зі статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належать, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумність строків розгляду справи судом. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 2 статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частини 1 статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини 1, 2 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно з частини 4 статті 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частиною 5 статті 83 ЦПК України визначено, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 83 ЦПК України). Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 83 ЦПК України). Частиною 1 статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, вирішує заяви та клопотання учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Відповідно до частини 1, 3 статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. За частини 1 статті 127 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. В даному випадку позивач, звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання доказу по справі та долучення доказу, належним чином не обґрунтував об`єктивних обставин, які б свідчили про неможливість своєчасно вчинити певні процесуальні дії. Ані у позовній заяві, ані у інших заявах, клопотаннях (про розгляд справи без участі, відкладення розгляду справи, тощо), ані під час закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 16 жовтня 2023 року позивач письмово не повідомляв суд про неможливість подання вказаного в клопотанні доказу на підтвердження своєї правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому. При цьому, жодних перешкод в отриманні та наданні такого доказу одночасно з позовною заявою та/або під час закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті 16 жовтня 2023 року, як свідчать матеріали справи, у позивача не існувало. Потреба додаткового підтвердження фактичних підстав позову не може бути обставиною, яка свідчить про неможливість їх подання у вказаний строк з причин, які не залежали від позивача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини в клопотанні про долучення доказів від 12 січня 2024 року не можуть вважатися достатніми причинами для поновлення останній процесуального строку для подання нових доказів. Так, зважаючи на стадійність розгляду справи; подання позову 08 жовтня 2021 року; проведеного підготовчого судового засідання, яке відбулось 08 лютого 2022 року (заява позивача про проведення судового засідання у відсутності позивача від 08 лютого 2022 року, проводилось на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України без фіксування звукозаписувальним засобом); проведеного судового засідання, яке відбулось 15 червня 2023 року (заява позивача про розгляд справи без її участі від 15 червня 2023 року, проводилось на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України без фіксування звукозаписувальним засобом); проведеного судового засідання, яке відбулось 12 липня 2023 року (проводилось на підставі частини 1 статті 247 ЦПК України без фіксування звукозаписувальним засобом), проведеного судового засідання, яке відбулось 11 вересня 2023 року (заява позивача про розгляд справи без її участі від 11 вересня 2023 року, проводилось на підставі частини 1 статті 247 ЦПК України без фіксування звукозаписувальним засобом); проведеного судового засідання, яке відбулось 16 жовтня 2023 року за участю позивача, при цьому під час розгляду справи на стадії підготовчого судового засідання 16 жовтня 2023 року позивач не повідомляла суд про неможливість подання вказаних в клопотанні доказів на підтвердження своєї правової позиції у справі та відповідно про їх можливе подання в майбутньому, а тому на думку колегії суддів мала можливість належним чином підготуватися та реалізувати процесуальні права позивача щодо подання доказів в межах підготовчого судового засідання, як це передбачено статтею 197 ЦПК України, а тому, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову позивачу в поновленні процесуального строку для подання доказу до суду та залишення клопотання ОСОБА_1 про долучення доказу без розгляду. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач мала реальну можливість скористатися своїм правом на остаточне формулювання своїх клопотань протягом встановленого ЦПК України строку. З наведених позивачем у клопотанні та апеляційній скарзі обставин також не вбачається поважних причин, які б обумовлювали неможливість реалізації позивачем своїх прав у відповідний термін. Стаття 126 ЦПК України закріплює, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Правильно встановивши обставини, за яких позивач подала клопотання 16 січня 2024 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку. Разом із тим колегія суддів зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. А отже, позивач не позбавлений права на подання додаткових доказів, котрі не були ним надані з відповідним позовом, у випадку належного обґрунтування об`єктивних обставин неможливості подання такого доказу. Інші доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі. Таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як таку, яка постановлена з додержанням вимог закону. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених в зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.Ю.Тичкова В.Б.Яцина