Постанова 4818 № 619/1254/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 619/1254/20 Номер провадження 22-ц/818/2184/24 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 грудня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року в складі судді Остропілець Є.Р. у справі № 619/1254/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 139000,00 грн. Разом з позовом позивач надав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р № НОМЕР_1 , 28 квітня 1999 року, Ц(В)ПДЖФ УКМтаП. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2020 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти певні дії, які спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151, 28 квітня 1999 року, Ц(В)ПДЖФ УКМтаП. Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 франшизу, яка відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АМ/830523 складає 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньою дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в своїх інтересах, та в інтересах своєї неповнолітньою дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору, які складають 1390 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 29 березня 2024 року представник ОСОБА_3 адвокат Мироненко Світлана Миколаївна звернулася до суду з заявою, в якій просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2024 року. Заява мотивована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. 28 квітня 2020 року при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в рамках забезпечення позову винесено ухвалу суду про заборону вчиняти певні дії, які спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99. На даний час сплинуло більше ніж 90 днів з дня винесення судового рішення і протягом чотирьох років, після винесення вищевказаного рішення суду, позивачі не подавали заяв про відкриття виконавчого провадження. На даний час відсутні ризики, які були підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мироненко С.М. про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151,28.04.1999 Ц(В)ПДЖФ УКМтаП у справі № 619/1254/20. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Литовченко Романом Вікторовичем подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року скасуватиі прийняти постанову про відмову в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачі виконавчі листи та рішення суду не отримували, до виконавчої служби з приводу відкриття виконавчого провадження щодо ОСОБА_3 не звертались з тих причин, що їм не було відомо про наявність рішення суду про часткове задоволення позову, що й перешкодило зверненню до виконавчої служби. Крім того, починаючи з лютого 2022 року об`єктивною перешкодою позивачам відвідати суд та з`ясувати хід розгляду справи стала війна в державі та переїзд на інше місце проживання в зв`язку з військовими діями. Позивачі мають намір отримати рішення суду, ознайомитися з ним, отримати виконавчі листи та здійснити процедуру примусового стягнення коштів з відповідача за рішенням суду. Звернула увагу суду те, що відповідач після ухвалення рішення суду не сплатив на користь позивачів жодної копійки, що свідчить про його намагання ухилитися від виконання рішення суду. Крім того, зауважила, що накладення заборони відчуження майна не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання порушень прав позивача. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, в провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В ході судового розгляду справи відповідно до ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2020 року, судом були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, які спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р .№ 5-99-178151, 28.04.1999, Ц(В)ПДЖФ УКМтаП (а.с.24-250). Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 франшизу, яка відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АМ/830523 складає 2000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньою дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньою дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, які складають 1390 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.53-57). Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та є чинним на теперішній час. Питання про скасування заходів забезпечення позову в заочному рішенні Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року не вирішувалося. У зв`язку із зазначеним вище, адвокат Мироненко С.М. звернулася до суду в інтересах відповідача ОСОБА_3 у порядку статті 158 ЦПК України з заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих на підставі ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2024 року (а.с.64-74). Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мироненко С.М. про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151,28.04.1999 Ц(В)ПДЖФ УКМтаП у справі № 619/1254/20 (а.с.76-77). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на даний час сплинуло більше ніж 90 днів з дня винесення судового рішення і протягом чотирьох років, після винесення вищевказаного рішення суду, позивачі не подавали заяв про відкриття виконавчого провадження, ризики, які були підставою для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні, а тому відсутні правові підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову. Таким чином, заява представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мироненко С.М. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною 7 статті 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. В частині 8 статті 158 ЦПК України визначено, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Отже, законодавцем визначено, що у разі вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову з підстав, визначених частиною 7 статті 158 ЦПК України, з`ясуванню підлягає питання, чи минуло з дня набрання законної сили рішенням суду дев`яносто днів, а також чи відкрито виконавче провадження протягом даного строку за заявою стягувача. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову є цивільно-процесуальним заходом, що вживається судом та направлений на охорону матеріально-правових інтересів позивача, що гарантують за його позовом реальне виконання судового рішення. Він застосовується лише до позовів про визнання і про присудження. Скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях припинила своє існування. В той же час помилковість, незаконність чи безпідставність з точки зору учасника процесу застосування заходів забезпечення позову не є такими обставинами в розумінні передбаченої процесуальним законом процедури скасування забезпечення позову, а лише можуть слугувати підставою для оскарження судового рішення до суду вищої інстанції, для чого чинним законом передбачена процедура апеляційного та касаційного оскарження судового рішення. Вжиті судом заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову невправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Тобто, скасування заходів забезпечення позову судом, який їх застосував, можливе, якщо відпали підстави, з яким закон пов`язує можливість застосування таких заходів або змінилися обставини, що зумовили його застосування. Отже, скасування заходів забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Суд лише при задоволенні позову невправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Як вбачається з матеріалів справи, заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року, в забезпечення виконання якого було вжито заходи забезпечення позову, набуло законної сили, оскільки вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось та є чинним на теперішній час. З огляду на закінчення визначеного законом дев`яностоденного строку, протягом якого заходи забезпечення позову продовжують діяти після набуття рішенням законної сили, враховуючи ту обставину, що дані про відкрите виконавче провадження протягом даного строку за заявою стягувача в матеріалах справи відсутні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Мироненко С.М. про скасування заходів забезпечення позову. Підстав вважати, що скасування заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151,28.04.1999 Ц(В)ПДЖФ УКМтаП у справі № 619/1254/20 унеможливить виконання рішення суду про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - колегія суддів не вбачає. Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивачі рішення суду не отримували, оскільки, саме по собі невручення копії заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року не є підставою для відмови в задоволенні заяви про скасування ухвали суду про скасування заходів забезпечення позову. Крім того, колегія вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги щодо неотримання виконавчих листів позивачами не може слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскільки порядок видачі виконавчого листа чітко регламентований. Цей документ видається за заявою осіб, на користь яких було ухвалено судове рішення, або їхніх представників після набрання судовим рішенням законної сили, а у справах, за якими рішення підлягає негайному виконанню, у день ухвалення судового рішення. Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначений статей 430 ЦПК України. Виконавчий лист видається особисто стягувачу або його представникові, який на заяві про видачу виконавчого листа ставить свій підпис. Дані про видачу виконавчого документа вносяться до журналу обліку видачі виконавчих листів. Однак матеріали справи не містять відповідних заяв чи клопотань позивачів чи їх представників про отримання заочного рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року та виконавчих листів по даній справі. Також підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги, що позивачам не було відомо про наявність рішення суду про часткове задоволення позову, що й перешкодило зверненню до виконавчої служби, з огляду на те, що в день постановлення 30 липня 2020 року заочного рішення Дергачівським районним судом Харківської області представником позивачів адвокатом Петренко О.М. та відповідачем ОСОБА_2 було подано заяви про розгляд справи без їх участі, в яких останні не заперечували проти ухвалення заочного рішення та підтримали позовні вимоги в повному обсязі (а.с.50,51), що свідчить про обізнаність позивачів та представника про розгляд справи в суді першої інстанції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сторона, ініціювавши судовий розгляд справи, відповідну стадію процесу (подання позову, апеляційної скарги тощо), або була присутня в судовому засіданні, або за інших обставин, які свідчать, що учасник справи достеменно знав про призначення судового засідання, розгляд справи, насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Разом з тим, слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України» Європейський суд дійшов висновку, що права скаржників на справедливий розгляд справи не були порушені у зв`язку з тим, що вони не проявляли належної зацікавленості у результатах розгляду їх справи протягом тривалого строку. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків. Отже, саме сторона, яка ініціювала судовий процес має цікавитися станом розгляду її справи, демонструвати готовність брати участь на всіх етапах провадження, в тому числі щодо отримання виконання судового рішення. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивачі не виявляли належної заінтересованості у виконанні рішення, про що свідчить той факт, що протягом тривалого часу, використовуючи свої процесуальні права на власний розсуд, вони без поважних причин не зверталися за отриманням рішення суду та виконавчих документів. З наведених вище обставин справи вбачається, що збереження заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, які спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151, 28.04.1999, Ц(В)ПДЖФ УКМтаП, вжитих ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2020 року, порушує права та інтереси заявника ОСОБА_3 , відповідача у справі, на розпорядження власністю та з огляду на закінчення розгляду справи по суті вже втратила свою легітимну мету забезпечення виконання рішення суду. За таких обставин, необхідність в заходах забезпечення позову відпала, як то вірно вказав суд першої інстанції. Крім того, колегія суддів зауважує, що на момент звернення до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову минуло дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і докази відкриття виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні, що свідчить про наявність підстав передбачених частиною 7, 8 статті 158 ЦПК України для скасування заходів забезпечення позову в даній справі. Сукупність вищезазначених обставин та положень закону свідчить про те, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених статтею 158 ЦПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії, які спрямовані на відчуження нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності р. № 5-99-178151, 28 квітня 1999 року, Ц(В)ПДЖФ УКМтаП, вжитих ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28 квітня 2020 року. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в відповідності до вимог, передбачених статтею 158 ЦПК України, дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для скасування заходу забезпечення позову. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 11 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 03 грудня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина