Ухвала КАС ВС № 520/23062/24

УХВАЛА 02 грудня 2024 року м. Київ справа №520/23062/24 адміністративне провадження №К/990/43180/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М., перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національній гвардії України щодо не проведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 23 листопада 2021 року, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по 23 листопада 2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01 січня 2021 року по 23 листопада 2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національній гвардії України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 23 листопада 2021 року (день звільнення) по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення, виходячи з нормативної формули положень статті 117 КЗпП України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з урахуванням принципу співмірності, законодавчо закріпленого статтею 117 КЗпП України у спосіб множення показника середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці перед звільненням 500,85 грн на кількість днів затримки розрахунку, але не більше шести місяців (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 117 КЗпП України), що становить 500,85 грн х 180 = 90153 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року позов залишено без руху з підстав не сплати судового збору, надано позивачу 5 денний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме надання до суду документу про сплату судового збору на суму 968,96 грн. 23 серпня 2024 року на виконання вимог ухвали суду, позивач подав заяву про звільнення від сплати судового збору з підстав наявності у нього статусу учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 04 травня 2017 року. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позов повернуто заявнику з підстав не надання документа про сплату судового збору чи інших доказів звільнення від його сплати. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у цій справі залишено без змін. 11 листопада 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у цій справі. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, про повернення позовної заяви. Згідно з частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, за приписами частини другої статті 328 КАС України ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві, після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики. За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики. Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що у цій справі позовні вимоги позивача стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому, як вказав суд, позивач не є звільненим від сплати судового збору, у зв`язку з чим суд, застосувавши пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України, повернув позовну заяву. Водночас заявник касаційної скарги зазначає, що: «спір у справі стосується соціальних прав позивача, які пов`язані з його грошовим забезпеченням під час проходження військової служби, а крім того у разі вирішення вказаної справи на користь позивача та, приведення його грошового забезпечення у відповідність належним базисам для нарахування - прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановлених законодавчо на 1 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року, підлягатимуть приведенню у відповідність належному грошовому забезпеченню також сплачені позивачеві суми компенсації за невикористані календарні дні додаткових відпусток як УБД, за наказом від 23.11.2021 № 235 про звільнення позивача, позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI та частини другої статті 22 Закону № 3551-XII.» На думку заявника касаційної скарги, враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Враховуючи доводи касаційної скарги, а також враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, Суд дійшов висновку, що наслідки розгляду такої скарги можуть мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, тому наявні правові підстави для допуску касаційного провадження у цій справі. З огляду на викладене, підставою відкриття касаційного провадження є правильність застосування судами норм матеріального права, зокрема, правильності застосування положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Отже, в цьому випадку суд касаційної інстанції має визначити наявність чи відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. З огляду на відсутність об`єктивних підстав вимагати від скаржника сплати судового збору та звільняти його від сплати цього платежу, беручи до уваги вимоги закону про обов`язок сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд вирішив, що питання щодо сплати судового збору за подання касаційної скарги буде вирішене судом під час розгляду справи по суті. Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 248, 330, 334 КАС України, Суд У Х В А Л И В:

1. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Коломойцева Миколи Миколайовича на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у цій справі.

2. Витребувати справу № 520/23062/24 із Харківського окружного адміністративного суду.

3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет", а у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку.

4. Іншим учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів надіслати через підсистему "Електронний суд" у вигляді електронних документів до їхніх електронних кабінетів, якщо ці учасники внесені до цієї автоматизованої системи. В іншому випадку, документи надсилаються цим учасникам засобами поштового зв`язку.

5. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.Р. Радишевська В.М. Соколов