Ухвала КАС ВС № 420/14124/24

УХВАЛА 02 грудня 2024 року м. Київ справа №420/14124/24 адміністративне провадження №К/990/44297/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І., суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 420/14124/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: З матеріалів касаційної скарги та Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачено страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.01.2023. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28.06.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024, адміністративний позов задовольнив. 19.11.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 420/14124/24. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Втім, перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке. Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 12.06.2012 у справі № 21-187а12, від 26.06.2012 у справі №21-195а12, від 17.09.2013 у справі №21-214а13, від 27.10.2015 у справі №21-463а15, Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 804/9874/14, від 13.06.2019 у справі № 265/84/16-а, від 21.10.2021 у справі № 2-а-2430/11, від 18.06.2024 у справі №280/4122/23, Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №0440/6725/18 та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №420/10053/22. Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду України від 12.06.2012 у справі № 21-187а12, від 26.06.2012 у справі №21-195а12, від 17.09.2013 у справі №21-214а13, від 27.10.2015 у справі №21-463а15 та Верховного Суду від 01.11.2018 у справі № 804/9874/14, від 13.06.2019 у справі № 265/84/16-а, від 21.10.2021 у справі № 2-а-2430/11, від 18.06.2024 у справі №280/4122/23 на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень у справі № 420/14124/24 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені за різного правового регулювання та фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника на постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 у справі №0440/6725/18 та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 у справі №420/10053/22, оскільки за змістом пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження є неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, а не суду апеляційної інстанції. Отже, зазначена скаржником підстава, на яку зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не може слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України. Окрім того, згідно з частиною четвертою статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. До касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Закон України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору складав 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору складав 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн. Як видно з оскаржуваного судового рішення позов у цій справі містить одну позовну вимогу немайнового характеру. Отже, ставка судового збору за звернення з позовом у цій справі становила 1211,20 грн. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою складає 2422,40 грн. За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) та документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн. Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, Код класифікації доходів бюджету 22030102, Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055), Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі № 420/14124/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................ А.І. Рибачук А.Ю. Бучик Н.В. Коваленко, Судді Верховного Суду