Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/23401/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/23401/23 пров. № А/857/8999/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шавеля Р.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року (суддя Коморний О.І., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/23401/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом Головного управління ДПС у Львівській області з вимогами: визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38 888, 74 грн. від 02.05.2023р.; зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2023 № Ф-3621-51-1301 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 38888,74 грн. У задоволенні вимоги зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн. відмовилено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС у Львівській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в позові. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до витягу даних Реєстрів про реєстрацію незалежної професійної діяльності позивачка зареєстрована приватним нотаріусом з 01.10.2005 року. В подальшому, наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 18.03.2010 року №249 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Семешко С.Б. та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видане управлінням юстиції 31 серпня 2005 року №206. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з реєстраційними даними наданими відповідачем, 08.01.2014 вчинена реєстраційна дія 175 включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним. Згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.03.2023, заборгованість ФО-П ОСОБА_1 по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 38 888,74 гривень. Дана заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік - 8 448,00 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн.); за 2018 рік -9 828,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.); за 2019 рік - 11 016,72 грн. (розмір мінімального страхового внеску у 2019 році 918,06 грн.); за 2020 рік - 9 595,30 грн. (розмір мінімального страхового внеску з 01.01.2020р. -1039,06 грн.; з 01.09.2020р. - 1100,00 грн.). Головним управлінням ДПС у Львівській області , на підставі цих даних сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2021 року. ОСОБА_1 , не погоджуючись з оскаржуваною вимогою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася з даним адміністративним позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Положеннями пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, передбачено, що самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Положеннями статті 2 Закону №2464-VI передбачено, що його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Як передбачено абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Слід зазначити, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Зважаючи на наведене суд першої інстанції вірно вказав, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці або як самозайняті особи, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. Як вже було зазначено, наказом Головного управління юстиції у Львівській області від 18.03.2010 року №249 припинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Семашко С.Б., та анульовано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, видене управлінням юстиції 31 серпня 2005 року №206, а відтак, на час набрання чинності Законом „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" діяльність позивача була припинена. Пунктами 4, 5 частини 1статті 4 Закону N 2464-VI (у редакції Закону N 77-VIII від 28.12.2014) передбачено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відтак, законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Здійснивши аналіз зазначених норм суд першої інстанції вірно зазанчив, що Закон N 2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Позивач є платником єдиного внеску - фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, тобто є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464-VI. Положеннями частини 1 статті 5 Закону N 2464-VI передбачено, що облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону N 2464-VI). Слід зазначити, що відповідно до статті 5 Закону N 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року N 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за N 1553/26330, (далі - Порядок N 1162), яким визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку N 1162). Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку N 1162, цей порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону N 2464 . Положеннями пунктів 3, 4 розділу II Порядку N 1162 передбачено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску. Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон N 755-IV). Слід зазначити, що розділом III Порядку N 1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N

755. Так взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою N 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою N 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону N 2464, подають заяву за формою N 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону N 755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою N 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункти 1-3 розділу III Порядку N 1162). Відтак, здійснивши аналіз положень цього Порядку суд першої інстанції вірно зазначив, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою N 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок N 1162 не передбачає. Разом з тим, відповідачем не надано доказів подання позивачем заяви за формою N 1-ЄСВ, а отже відповідач самостійно встановив позивачу ознаку незалежної професійної діяльності , що не узгоджується з нормами Порядку N 1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. З приводу внесення відомостей про платника єдиного внеску до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування слід вказати наступне. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону N 2464-VI, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. Положеннями частин 1-3 статті 16 Закону N 2464-VI, зокрема, передбачено, що державний реєстр створюється для забезпечення, зокрема, ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як передбачено абзацом 3 частини 1 статті 20 Закону N 2464-VI реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац 3 частини 2 статті 20 Закону N 2464-VI). Слід зазначити, що постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення N 10-1), яке відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб. Пунктами 1, 2 розділу III Положення N 10-1 передбачено, що з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. Пунктом 2 розділу ІV Положення N 10-1 передбачено, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Відтак, здійснивши аналіз наведених норм Закону N 2464-VI та Положення N 10-1 суд першої інстанції зробив вірний висновок про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Разом з тим, доказів отримання позивачем доходів після припинення нотаріальної діяльності від провадження такої діяльності не встановлено. Відтак, з огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2023, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-3621-51-1301 від 02.05.2023 у розмірі 38888,74 вірно задоволена судом першої інстанції. Стосовно позовної вимоги зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Львівській області вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн. колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДПС в інтегрованій картці платника за своєю юридичною природою не є тими діями суб`єкта владних повноважень, які породжують для платників податків будь-які правові наслідки. А відтак, дії відповідача по обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску в інтегрованій картці платника неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин. Слід зазначити, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» запроваджені способи оскарження рішень контролюючих органів - адміністративний та судовий, які повною мірою дають можливість платнику внеску захистити порушене право. Відтак, в разі прийняття відповідачем відповідного рішення (зокрема, вимоги про сплату боргу) позивач вправі її оскаржити в установленому порядку, а відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лише в разі невиконання податковим органом свого обов`язку щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом після скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) в останнього виникає право на звернення до суду із відповідним позовом. Відтак, в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Головне управління Державної податкової служби у Львівській області вчинити дії щодо виключення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 суму податкового боргу за єдиним внеском у розмірі 38 888, 74 грн. судом першої інстанції вірно відмовлено. Зважаючи на все наведене вище колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до часткового задоволення. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі №380/23401/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Р. М. Шавель