Постанова 4857 № 460/24837/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/24837/23 пров. № А/857/12578/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Бруновської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року (суддя Дорошенко Н.О., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/24837/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.09.2023 №172650004215 про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області: зарахувати до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1986 по 31.10.1986 у колгоспі відповідно до довідки ПП Зоря від 24.01.2007 №6; періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ; призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 08.09.2023. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.09.2023 №172650004215 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.06.1986 по 31.10.1986 у колгоспі Зоря Комунізму с. Серебрія відповідно до довідки ПП Зоря від 24.01.2007 №6. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2023 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційну скаргу задовольнити. Визнати протиправним рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . Прийняти постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . В іншій частині рішення суду залишити без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Березове Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області, та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 01.04.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Як видно з довідки від 12.10.2021 №5897, виданою виконавчим комітетом Березівської сільської ради Сарненського району Рівненської області, позивач зареєстрована та постійно проживає в с. Березове Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області з 26.04.1986 по 09.04.1989 та з 12.08.1989 по теперішній час. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 15.09.2023 №172650004215 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. Страховий стаж особи становить 17 років 09 місяців 02 дні. До страхового стажу позивача не зараховано: періоди її роботи згідно з трудовою книжкою AT НОМЕР_3 , оскільки нечіткий відтиск печатки на першій сторінці; період роботи в колгоспі згідно з довідками № 6-7 від 24.01.2007 з 01.06.1986 по 31.10.1986, оскільки відсутня інформація про реорганізацію підприємства. Позивач- ОСОБА_1 вважаючи таке рішення протиправним, звернулася в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Колегія суддів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині щодо незарахування до страхового стажу позивача всіх періодів її трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , а відтак підлягає перегляду в апеляційному порядку межах доводів апеляційної скарги. Слід зазначити, порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях на час первісного заповнення вказаної трудової книжки визначала Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція №162), пунктом 1.1 якої визначено, що трудова книжка являється основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали більше 5 днів, в тому числі па сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до п.1.2 Інструкції №162 прийом на роботу без трудової книжки не допускається. Пунктами 2.2, 2.3 Інструкції №162 передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Як передбачено пунктом 1.4 Інструкції №162, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та цією Інструкцією. Положеннями пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Разом з тим, відповідно до пункту 18 вказанї постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. Зважаючи на наведені положення суд першої інстанції вірно вказав, що трудові книжки ведуться на підприємствах, установах та організаціях керівником або уповноваженою ним особою в порядку встановленому чинним на момент заповнення трудової книжки нормативно-правовим актом, який регулює порядок заповнення трудових книжок. Відтак суд першої інстанції вірно вказав, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов`язок по заміні печаток і штампів цих підприємств. Тому невиконання роботодавцем наведених обов`язків не повинно позбавляти працівника його конституційного права на соціальний захист. Суд першої інстанції вірно зазначив, що з часу заповнення трудової книжки (26.02.1988) і до сьогодні пройшло понад 30 років, у зв`язку з чим слід врахувати, що папір та відтиски печатки з часом можуть втрачати свої фізичні властивості, зокрема, зображення може ставати нечітким. Тому нечіткість відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не повинно трактуватись пенсійним органом як відсутність запису про стаж роботи на підприємстві, який позбавляє особу права на зарахування страхового стажу для отримання пенсії. Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а зазначив, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зазначає, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Інших підстав незарахування до страхового стажу позивача періодів її трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , пенсійний орган в спірному рішенні не зазначив. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, про визнання протиправною поведінки відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача всіх періодів її трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , з підстав нечіткості відтиску печатки на першій сторінці трудової книжки. Суд першої інстанції вірно врахував, що зазначений в рішенні від 15.09.2023 №172650004215 страховий стаж позивача становить 17 років 9 місяців 2 дні. Проте, за змістом інформації з особистого кабінету позивача на веб-порталі Пенсійного фонду України її загальний страховий стаж становить 22 роки 1 місяць 12 днів. Як вірно зазначив суд першої інстанції, що ні з оспорюваного рішення, ні з інших матеріалів судової справи неможливо встановити, які саме періоди трудової діяльності позивача за 1987 2016 роки не зараховано до її страхового стажу за трудовою книжкою серії НОМЕР_4 , що унеможливлює перевірку наявності у позивача необхідної кількості страхового стажу для призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Також суд першої інстанції вірно, зазначив, що стаття 58 Закону № 1058-IV визначає, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Питання зарахування стажу роботи особи до її страхового стажу безпосередньо пов`язане із її правом на призначення пенсії, адже страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку та на підставі документів, наданих особою для призначення такої пенсії, а тому реалізація права на зарахування такого страхового стажу виникає у особи виключно за наявності у неї права на пенсію. Відповідно до рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Слід врахувати, що органом Пенсійного фонду не здійснювалася перевірка періодів трудової діяльності, відображених в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , та не надавалася відповідна оцінка щодо їх зарахування чи незарахування, так як записи в такій трудовій книжці не враховані загалом, без будь-якої конкретизації періодів. А відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що компетенція органу Пенсійного фонду щодо зарахування/незарахування відповідних періодів роботи до страхового стажу позивача реалізована не була. Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що належним та ефективним, у даному випадку, способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача від 08.09.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Тому, позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу позивачу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком вірно не задоволені судом першої інстанції. Також суд першої інстанції вірно вказав, що при визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1). Відтак дії зобов`язального характеру щодо зарахування до загального страхового стажу позивача період роботи з 01.06.1986 по 31.10.1986 у колгоспі Зоря Комунізму с. Серебрія відповідно до довідки ПП Зоря від 24.01.2007 №6, а також повторного розгляду заяви позивача від 08.09.2023, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Вінницькій області. Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23. Зважаючи на викладене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про підставність позовних вимог до часткового задоволення. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №460/24837/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Н. В. Бруновська