Постанова Київський апеляційний суд № 752/2139/24

Справа № 752/2139/24 № апеляційного провадження: № 22-ц/824/12968/2024 Головуючий у суді першої інстанції: Ольшевська І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу Агбонгале Луїзи Сергіївни , подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Ольшевської І.О., у справі № 752/2139/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, втрат від інфляційних процентів та трьох відсотків річних, - ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» (далі - ТОВ «УК «Венеція») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, втрат від інфляційних процентів та трьох відсотків річних. Зазначало, що ТОВ «УК «Венеція» здійснює обслуговування на договірних засадах вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), зокрема і паркінгу по АДРЕСА_1 на 118 машиномісць загальною площею 5168,4 кв.м., де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, надання комунальних послуг, обслуговування систем пожежогасіння тощо, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату наданих послуг згідно їх вартості. ОСОБА_2 є власником машиномісця № НОМЕР_1 за вказаною адресою. 01 лютого 2019 року між ТОВ «УК «Венеція» та відповідачем був укладений договір №В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки. Відповідно до умов договору ТОВ «УК «Венеція» має зобов`язання з приводу обслуговування підземної автостоянки власними силами, а також із залученням спеціалізованих підрядних організацій (забезпечує належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки), а відповідач зі свого боку зобов`язаний відшкодовувати ТОВ «УК «Венеція» вартість витрат з утримання підземної автостоянки (паркінгу). ТОВ «УК «Венеція» виконує умови договору належним чином, при цьому відповідач не відшкодовує витрати на утримання підземної автостоянки, визначені договором, у розмірі 688,00 грн. З урахуванням викладеного ТОВ «УК «Венеція» просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 22 704,00 грн., а також суму інфляційного збільшення боргу, нараховану за період з квітня 2021 року по січень 2022 року в розмірі 286,21 грн., та три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання за період з квітня 2021 року по січень 2022 року в розмірі 95,40 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «УК «Венеція» відмовлено. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року стягнуто з ТОВ «УК «Венеція» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 5000,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Агбонгале Л.С. , яка діє в інтересах ТОВ «УК «Венеція», подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «УК «Венеція», стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «УК «Венеція» основну заборгованість в сумі 22 704,00 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 286,21 грн. та три відсотки річних за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 95,40 грн.Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив надані ТОВ «УК «Венеція» розрахунки заборгованості та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову ТОВ «УК «Венеція», мотивувавши свої висновки тим, що сторонами не було погоджено вартості відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки з урахуванням припинення укладеного раніше договору, оскільки припинення обслуговування одного машиномісця неможливе, враховуючи, що паркінг є єдиним приміщенням, в якому немає виокремлених конструкцій, які б дозволили відокремити машиномісця. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі. Також, зазначає, що в даному випадку між сторонами склалися фактичні договірні відносини, за якими відповідач користувався наданими послугами, а позивач нараховував плату по тарифу на послуги з утримання паркінгу, які відповідачем не оплачувалися. Адвокат Хомич І.О. в інтересах ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу представника ТОВ «УК «Венеція». Просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є власником машиномісця АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу машиномісця від 08 лютого 2019 року (а.с. 13-14). ТОВ «УК «Венеція» (до зміна найменування - ТОВ «Ліко-Житлосервіс») здійснює обслуговування багатоквартирних житлових будинків у Голосіївському районі м. Києва, в тому числі вбудованих підземних автостоянок (паркінгів), де забезпечує прибирання, цілодобову охорону, комунальні послуги тощо на підставі актів прийому-передачі підземної автостоянки на обслуговування від забудовника ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг». 18 травня 2012 року на підставі акту прийому-передачі житлового будинку від 01 грудня 2011 року «ТМО «Ліко-Холдинг» передало, а ТОВ «УК «Венеція» прийняло на обслуговування паркінг у складі житлового будинку по АДРЕСА_1 на 118 машиномісць загальною площею 5168,4 кв. м. (а.с. 9, 10). Для обслуговування підземної автостоянки, утримання її в належному стані і забезпечення безпеки майна третіх осіб (власників автомобілів), ТОВ «УК «Венеція» уклало відповідні договори з підрядними організаціям щодо постачання електроенергії, забезпечення цілодобової охорони та організації контрольно-пропускного посту, технічного обслуговування та ремонту системи протипожежної безпеки. 01 лютого 2019 року між ТОВ «УК «Венеція» та ОСОБА_2 було укладено договір про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №В3/7-69, за умовами якого ОСОБА_2 відшкодовує виконавцю вартість витрат з утримання підземне автостоянки (паркінгу) блок В 3/7 за адресою: АДРЕСА_3 , та інших витрат для обслуговування підземної автостоянки (паркінгу), а виконавець за рахунок коштів замовника забезпечує належний санітарний та технічний стан підземної автостоянки строк та на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 11-12). Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №752/5901/20 задоволено частково позов ОСОБА_2 до ТОВ «УК «Венеція» про визнання договору припиненим, дій протиправними, скасування заборгованості та стягнення моральної шкоди. Визнано договір № В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «УК «Венеція», припиненим з 01 січня 2020 року. У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовлено (а.с. 61-65). Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №752/5901/20 в частині відмови в стягненні моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ «УК «Венеція» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. (а.с. 66-76). ТОВ «УК «Венеція» порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по оплати комунальних послуг та послуг з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, яка відповідно до наданого ним розрахунку за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2023 року становить 22 704,00 грн., а також суми інфляційного збільшення боргу в розмірі 286,21 грн. та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 95,40 грн. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «УК «Венеція». Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідно до положень ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій та вчинків осіб, які породжують права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки зокрема, виникають з договорів та інших правочинів. Внаслідок укладення договору сторони набувають права та обов`язки. Відповідно до положень ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Разом з тим, однією із умов для покладення на споживача житлово-комунальних послуг обов`язку оплати таких послуг є встановлення між ним та виконавцем таких послуг договірних відносин, а також факту надання таких послуг. Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «УК «Венеція» посилалося на те, що ОСОБА_2 є власником машиномісця АДРЕСА_2 та є споживачем послуг, які надає товариство. При цьому, як вбачається з позовної заяви, та розрахунку заборгованості, ТОВ «УК «Венеція» нараховувало відповідачу плату з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, виходячи з тарифу в розмірі 688,00 грн., що був визначений у договорі про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки №В3/7-69 від 01 лютого 2019 року. Разом з тим, як було встановлено рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року у справі №752/5901/20, залишеним у відповідній частині без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року, договір № В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки від 01 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «УК «Венеція», було визнано припиненим з 01 січня 2020 року. Дане рішення суду набрало законної сили, а тому, є обов`язковим до врахування та виконання сторонами. Відтак, нарахування ТОВ «УК «Венеція» відповідачеві плати з утримання підземної автостоянки і прилеглої території, виходячи з тарифу, визначеного у зазначеному договорі. Інший договір між ТОВ «УК «Венеція» та ОСОБА_2 щодо участі у витратах в утриманні підземної автостоянки укладений не був. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «УК «Венеція» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання ним послуг з утримання підземної автостоянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться належне ОСОБА_2 машиномісце, а також фактичного понесення ним витрат, пов`язаних із утриманням підземної автостоянки та розміру таких витрат. Також, матеріали справи не містять інших доказів про можливість застосування ТОВ «УК «Венеція» тарифу для нарахування відповідачу плати по утриманню автостоянки в розмірі 688 грн. за спірний період. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «УК «Венеція». Колегія суддів відхиляє посилання представника ТОВ «УК «Венеція» на те, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини, оскільки як було встановлено, рішенням суду, яке набрало законної сили було визнано припиненим договір № В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, який був укладений між сторонами, з 01 січня 2020 року, тому, у ТОВ «УК «Венеція» були відсутні підстави для нарахування відповідачу плати за визначеним у даному договорі тарифом. При цьому, заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 заперечував факт належного надання ТОВ «УК «Венеція» відповідних послуг, надавши суду фото стану автостоянки. В свою чергу, наполягаючи на стягненні заборгованості по платі за утримання підземної автостоянки за визначеним у договорі № В3/7-69 про відшкодування витрат на утримання підземної автостоянки, тарифом, ТОВ «УК «Венеція» не надало доказів фактичного надання послуг, об`єму наданих послуг та виконаних робіт, а також понесення ним фактичних витрат на надання таких послуг та розміру таких витрат. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Враховуючи викладене, апеляційна скарга представника ТОВ «УК «Венеція» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Агбонгале Луїзи Сергіївни , подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція», залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді