Постанова Київський апеляційний суд № 758/1946/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа № 758/1946/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8994/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. при секретарі Близнюк А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року (суддя Рибалка Ю.В.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини, встановив: у лютому 2023 року заявники через свого представника - адвоката Ляшенка В.І. звернулись до суду із заявою, у якій просили встановити факт народження дитини жіночої статі ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим, Україна, мати: громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; батько: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мотивуючи вимоги, заявники зазначали, що є батьками ОСОБА_3 яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Євпаторія, Автономної Республіки Крим. Однак, відповідно до чинного законодавства України, вони не перебувають у шлюбі, але на тимчасово окупованій території вони зареєстрували шлюб за російським законодавством, яке фактично застосовується окупаційною адміністрацією на цій території та отримали свідоцтво про шлюб і ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_4. Заявники зазначали, що у випадку народження дитини на тимчасово окупованій території України, неможливо виконати вимоги Закону про державну реєстрацію щодо надання документа встановленої законодавством України форми про народження, виданого закладом охорони здоров`я або медичним працівником, оскільки на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим відсутні заклади охорони здоров`я, створені відповідно до чинного законодавства України, тому вони позбавлені можливості отримати свідоцтво про народження дитини в органах РАЦС Міністерства юстиції України і єдиним способом захисту їх прав є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення. Також заявники посилалися на те, що були вимушені отримати в Криму російські паспорти, тому у виданих незаконними окупаційними органами після народження дитини на тимчасово окупованій території документах з назвою свідоцтва про народження, батьки дитини зазначені, як громадяни російської федерації. Заявники зазначали, що встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України громадянки України ОСОБА_3 необхідно для державної реєстрації її народження відповідно до чинного законодавства України, підтвердження громадянства України та реалізації в подальшому нею всіх належних їй прав та свобод громадянки України. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року заяву задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Євпаторії, АР Крим, Україна у батьків: матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 квітня 2023 року зазначено стать ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Євпаторія, АР Крим, Україна - жіноча. У поданій апеляційній скарзі Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить рішення суду скасувати та ухвали нове, яким залишити заяву без розгляду, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Заінтересована особа зазначає, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану, ОСОБА_1 з 21 жовтня 2011 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , який було розірвано рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 9 серпня 2021 року, тому дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя відповідно до статті 122 СК України. Заінтересована особа посилається на те, що жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю заяви про визнання батьківства. Заінтересована особа вважає, що рішення суду суперечить положенням частини 3 статті 122 СК України та не враховано, що існує спір про право. У відзиві на апеляційну скаргу представник заявників - адвокат Ляшенко В.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження наявності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 . Представник заявників стверджує, що відповідно до окупаційного законодавства, яке фактично використовується незаконною адміністрацією на тимчасово окупованій території АР Крим, де проживають заявники, ОСОБА_1 розірвала шлюб зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_5 ще 7 червня 2017 року, а 25 червня 2021 року зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . Також представник заявників зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» від 21 квітня 2022 року, який набрав чинності 7 травня 2022 року, внесено зміно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою було передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання шлюбу) особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного законодавства. Пунктом 3 розділу ІІ «Перехідні положення» вказаного закону, було визначено Кабінету Міністрів України вжити заходів до невідкладного оновлення та/або внесення змін до законодавства органів виконавчої влади, проте на дату звернення із вказаною заявою про встановлення факту народження ОСОБА_3 відповідні зміни так і не були внесені. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу начальник Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Наталія Макаренко зазначає, що доводи відзиву на апеляційну скаргу є необґрунтованими, оскільки, як зазначається представником заявників, ОСОБА_1 нібито уклала новий шлюб із ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території 25 червня 2021 року, однак рішенням Генічеського районного суду Херсонської області її шлюб з ОСОБА_5 розірвано лише 9 серпня 2021 року. Крім цього, відсутні жодні докази того, що заявники звертались до повноважних на території України органів із заявою про реєстрацію такого шлюбу та зауважує, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до суду із позовними вимогами про встановлення факту народження її доньки у встановленому законом порядку. Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду апеляційної скарги (с.с.148-149, 180), у судове засідання свого представника не направив, 21 листопада 2023 року до Київського апеляційного суду надійшов лист начальника відділу Наталії Макаренко про розгляд справи у відсутність представника відділу (с.с.181). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Левченко О.В., яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, відповіді на відзив, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 25 червня 2021 року Євпаторійським міським відділом записів актів цивільного стану департаменту запису актів громадянського стану міністерства юстиції Республіки Крим видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 про реєстрацію шлюбу громадянином російської федерації ОСОБА_2 та громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , яка змінила прізвище на ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 народила дитину жіночої статі, що підтверджується випискою із епікризу (із акушерського стаціонару) від 27 жовтня 2021 року, виданого «Євпаторійським пологовим будинком» (с.с.19). 9 листопада 2021 року Євпаторійським міським відділом записів актів цивільного стану департаменту запису актів громадянського стану міністерства юстиції Республіки Крим видано свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 , батьками якої зазначені: батько - громадянин російської федерації ОСОБА_2 , мати - громадянка російської федерації ОСОБА_6 (с.с.17). Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що документи, які підтверджують факт народження ОСОБА_3 , є недійсними на території України, так як видані незаконно створеними органами на тимчасово окупованій території України, а відомості про народження особи не внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Однак, законом не передбачено іншого порядку встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. За умовами ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участі заявника та заінтересованих осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"). Згідно з частинами першою, другою, одинадцятою статті 5 зазначеного Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Основними напрямами захисту прав і свобод цивільного населення на тимчасово окупованих територіях є: 1) захист основоположних політичних і громадянських, економічних, соціальних, культурних та інших прав і свобод людини; 2) вжиття заходів для звільнення всіх незаконно затриманих чи утримуваних рф або окупаційною адміністрацією рф громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які на законних підставах перебували на момент їх затримання на території України; 3) сприяння забезпеченню відновлення порушених матеріальних прав; 4) сприяння забезпеченню соціально-економічних, екологічних та культурних потреб, зокрема шляхом реалізації заходів, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій, на виконання відповідних рішень Кабінету Міністрів України; 5) надання правової та гуманітарної допомоги, у тому числі із залученням міжнародної допомоги, зокрема надання медичних та соціальних послуг на контрольованих Україною територіях; 6) сприяння підтриманню культурних зв`язків; 7) забезпечення доступу до закладів освіти та медіа України. Особливості реалізації інших праві і свобод цивільного населення та вчинення правочинів на тимчасово окупованій території визначаються цим та іншими законами України. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини 3, 4 статті 49 Цивільного кодексу України). З наданих суду документів вбачається, що у м. Євпаторії, яка є тимчасово окупованою територією України, ОСОБА_6 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 дитину жіночої статі. Відповідно до частин першої, четвертої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України. Статтею 121 СК України визначено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Відповідно до статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між яким припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком дитини. Згідно статті 133 Сімейного кодексу України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини. Відповідно до відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22 червня 2023 року, ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 21 жовтня 2011 року по 9 серпня 2021 року. Відомості про розірвання шлюбу внесені до реєстру 8 грудня 2021 року на підставі рішення Генічеського районного суду Херсонської області про розірвання шлюбу у справі № 653/989/21 від 9 серпня 2021 року (с.с.131-132). Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 9 серпня 2021 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано, рішення набрало законної сили 10 вересня 2021 року. ОСОБА_1 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до положень статті 122 СК України її батьком повинен бути зазначений ОСОБА_5 . Колегія суддів ухвалила за можливе прийняти наданий заінтересованою особою новий доказ - повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 22 червня 2023 року, оскільки матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про судовий розгляд заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Доводи представника заявників, що шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був розірваний у 2017 році, належними доказами не підтвердженні, а посилання на встановлення даного факту у рішенні Генічеського районного суду Херсонської області від 9 серпня 2021 року, є безпідставними, оскільки таких висновків зазначене рішення суду не містить. Посилання представника заявників на реєстрацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюбу 25 червня 2021 року, не є підставою для задоволення заяви. У частинах другій, третій статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану. Таким чином, за законодавством України ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 до 9 серпня 2021 року, а свідоцтво про реєстрацію шлюбу, яке видане незаконно створеним органом російської федерації на тимчасово окупованій території України, не є належним та достатнім доказом у спростування тієї обставини, що ОСОБА_1 за нормами Сімейного Кодексу України перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 до 9 серпня 2021 року. Колегія суддів вважає, що заявники діяли недобросовісно, не повідомивши суду всіх обставин, які мають значення для вирішення даного питання, не надавши суду копії всіх сторінок паспорту громадянки України ОСОБА_1 , чим приховали перебування заявниці у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . Частина 3 статті 42 ЦПК України визначає, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи. Враховуючи положення частини 3 статті 122 СК України, заявники зобов`язані були залучити до участі у даній справі ОСОБА_5 або надати належним чином засвідчену його заяву про невизнання його батьком дитини. Відповідно до положень статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не має повноважень за власною ініціативою залучати до участі у справі нового учасника, не було заявлено такого клопотання і під час апеляційного розгляду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що заява задоволенню не підлягає. При цьому, заявники не позбавлені можливості звернутися до суду з даної заявою, залучивши до участі у справі всіх заінтересованих осіб, відповідно до норм законодавства України. Разом з цим, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги про залишення заяви без розгляду, оскільки під час апеляційного розгляду не було встановлено наявність спору про право, так як правова позиція ОСОБА_5 з питання реєстрації батьком дитини заявника ОСОБА_2 судом не встановлена. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, порушенні норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року скасувати, заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження дитини залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І Ящук