Ухвала КЦС ВС № 552/7008/23

УХВАЛА 28 листопада 2024 року м. Київ справа № 552/7008/23 провадження № 61-15591ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 29 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання права власності на частину приміщення коридору, ВСТАНОВИВ: 22 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Комаренко О. В., засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Полтави від 29 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокуу вказаній справі. Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки за подання касаційної скарги не сплачений у повному обсязі судовий збір. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Скаржником до касаційної скарги додано платіжну інструкцію № 0.0.4007832240.1 від 15 листопада 2024 року про сплату судового збору у розмірі 2 147,20 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір»за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна. В цій справі пред`явлено позовну вимогу майнового характеру про визнання права власності на частину приміщення коридору ( ХХХІІ) площею 3,6 кв. м, із загальної площі квартири АДРЕСА_1 . У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості -визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці». Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України). З поданої касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду у повному обсязі. Ціну позову скаржник не зазначає. Аналіз скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову на день подання позовної заяви з урахуванням вартості спірного майна. Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання, тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимогу майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, майнова оцінка частини приміщення коридору, експертний висновок тощо або інші належні докази). Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Так, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом у листопаді 2023 року, заявивши одну вимогу майнового характеру (визнання права власності на частину приміщення коридору). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року становив 2 684 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»). Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, визначено, що судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420,00 грн). З огляду на те, що касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову, скаржнику необхідно надати інформацію про вартість спірного нерухомого майна, і надати докази на підтвердження цієї обставини. Отже, заявникові слід надати належні докази вартості спірного нерухомого майна - коридору ( ХХХІІ) площею 3,6 кв. м, із загальної площі квартири АДРЕСА_1 (наприклад, позовна заява з визначеною ціною позову, експертний висновок тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви, та власноруч обчислити суму судового збору за формулою: С = (А х 1%)) х 200%, де «С» - остаточна сума судового збору, а «А» - вартість спірного нерухомого майна, встановлена у визначеному законом порядку, при цьому добуток «А х 1%» повинен становити не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1073,60 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (13 420,00 грн). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007, ККДБ - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати (доплати) судового збору заявнику необхідно надати до суду документ, що підтверджує сплату ним судового збору за подання касаційної скарги, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення зазначених недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 29 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 рокузалишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Литвиненко