Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/34843/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34843/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (суддя Хом`якової В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 19.07.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 14.12.2023 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01 червня 2020 року розміру пенсії, що призначена ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 червня 2020 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії та виплачувати її у розмірах, що були встановлені на травень 2020 року з наступними підвищеннями без обмеження граничними розмірами. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування поданої скарги зазначається, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про те, що основне порушення закону відповідачем відбулося у вигляді безпідставного зменшення з 01 червня 2020 року розміру призначеної позивачу пенсії з 28143,20 грн. до 17261,83 грн. При цьому апелянт висловив свою незгоду з висновками про те, що позивачем не надано доказів обмеження розміру пенсії з 01.06.2020 з огляду на те, що ним надані до суду рішення про перерахунок пенсії з 01 жовтня 2017 року з визначенням її розміру 28125,2 грн., перерахунок пенсії від 27 травня 2020 року зі зниженням її з 01.06.2020 року до 17261,83 грн., розрахунки на доплату заборгованості, зміст яких підтверджує суми призначеної мені пенсії у сумі від 28125,2 грн. з січня по листопад 2018 року до 28143,2 грн. у грудні 2018 року. Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію, як інвалід війни другої групи згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі №521/20992/17 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06 вересня 2017 року відповідно до довідки Військової прокуратури Південного регіону України №18-194 вих-17 від 20.11.2017 року, виданої на виконання постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30 серпня 2017 року. Згідно розрахунку пенсії, проведеної на виконання згаданого рішення суду, підсумок пенсії ОСОБА_1 з надбавками становить 28125,2 з урахуванням максимального розміру пенсії 10740,00 (а.с. 52). 13.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив: - визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу пенсії у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2018 року розміру складових грошового забезпечення, а саме - окладу за військове звання до 1 340 гривень, надбавки за вислугу років до 35% згідно постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 p., "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 р. з урахуванням інших видів грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із 01 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії у розмірі 80% (вісімдесяти відсотків) грошового забезпечення, обчисленого з таких його видів та розмірів: посадового окладу - 7460,0 грн., окладу за військове звання - 1340,0 грн. надбавки за вислугу років - 35% від посадового окладу та окладу за військове звання - 3080,0 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн., премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та сплачувати її без обмеження максимального розміру; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області шляхом виплати грошей компенсувати позивачу матеріальну шкоду у сумі 254 371,19 гривень, що спричинена йому внаслідок протиправних дій по обмеженню граничного розміру пенсії за період липень 2017 року - вересень 2018 року та ухилення від її перерахунків. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідачем при перерахунку пенсії позивача неправомірно не враховані надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн., премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та протиправно обмежено пенсію максимальним розміром. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №1540/4707/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку призначеної позивачу пенсії у зв`язку з підвищенням з 01 січня 2018 року розміру складових грошового забезпечення, а саме - окладу за військове звання до 1 340 гривень, надбавки за вислугу років до 35% згідно постанов Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 p., "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" №103 від 21.02.2018 р. з урахуванням інших видів грошового забезпечення; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області із 01 січня 2018 року здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, обчисленого з таких його видів та розмірів: а). Посадового окладу - 7460,0 грн. б). Окладу за військове звання - 1340,0 грн. в). Надбавки за вислугу років - 35% від посадового окладу та окладу за військове звання - 3080,0 грн. г). Надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн. д). Надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн. є). Премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн., та сплачувати її без обмеження максимального розміру. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 справі №1540/4707/18 скасовано в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням надбавки за службу в умовах режимних обмежень - 15% від посадового окладу - 1119,0 грн., надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 70% від посадового окладу та окладу за військове звання, надбавки за вислугу років - 8316,0 грн., премії 60% від суми вказаних видів грошового забезпечення у розмірі 12 789,0 грн. та в цій частині в задоволенні позову відмовлено. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 залишено без змін. Згідно розрахунку пенсії від 27.05.2020, проведеного з 01.06.2020 на підставі рішення суду, підсумок пенсії ОСОБА_1 з надбавками становить 12585,2, а з урахуванням рішення суду - 17261,83 грн. (а.с. 53). Вважаючи, що пенсійний орган безпідставно з 01.06.2020 обмежив розмір пенсії сумою 17261,83 грн. максимальним розміром, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив визнати такі дії протиправними та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.06.2020 здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії та виплачувати її у розмірах, що були встановлені на травень 2020 року з наступними підвищеннями без обмеження граничними розмірами. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість. Мотивуючи своє рішення суд зазначив, що доказів обмеження розміру пенсії будь-яким максимальним розміром або десятьма прожитковими мінімумами з 01.06.2020, як про це стверджує позивач в позовній заяві, суду не надано. Зменшення розміру пенсії відбулось внаслідок зменшення розміру грошового забезпечення, з якого обчислювалась пенсія. Довідки про розмір грошового забезпечення сторони суду не надали, тому суд керується тим розміром, який зазначений в судових рішеннях у справі №1540/4707/18, а саме - 11880 грн. Також суд констатував, що позивач не надав доказів того, що ним або ІНФОРМАЦІЯ_1 подавались інші довідки про розмір грошового забезпечення до органу ПФУ з іншим розміром грошового забезпечення. Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частинами другою та шостою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Рішенням Конституційного Суду України від 25.11.1997 №6-зп роз`яснено, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 дано визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес". Зокрема, зазначено, що у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова) означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Відтак, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особа дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 10.02.2021 у справі №640/14623/20, від 18.03.2021 у справі №826/3932/17, від 19.05.2021 у справі №826/13229/16, від 21.12.2021 у справі №370/2759/18, від 14.02.2022 у справі №210/3729/17 та від 28.07.2022 у справі №640/31850/20. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач обґрунтовує порушення своїх прав наявністю у нього права на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром, яке було порушено позивачем у червні 2020 року, який почав виплачувати пенсію у розмірі 17261,83 грн. Надаючи оцінку таким доводам позивача колегія суддів на сам перед звертає увагу, що обмеження максимального розміру пенсії вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), що набрав чинності 01.10.2011 р. Відповідно до ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 р. "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік", прожитковий мінімум установлений для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня 2020 року - 1638 грн., з липня - 1712 грн. Як вбачається з матеріалів справи позивач з 01.06.2020 отримує пенсію у розмірі 17261,83 грн. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доводи позовної заяви про те, що ГУПФУ обмежує її максимальним розмір не знайшли свого підтвердження. Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За приписами частини другої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідно до частини четвертої статті 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Крім того, частинами першою, другою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Аналіз наведеного дає підстави стверджувати, що сторони судового процесу, зокрема позивач, повинні брати активну участь у збиранні доказової інформації з метою підтвердження обґрунтованості своєї позиції перед судом. Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі. Позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності. Тобто обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач, який повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів. Між тими, позивач будь-яких доказів на підтвердження обмеження розміру його пенсії з 01.06.2020 не надав. Ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні під час розгляду в суді апеляційної інстанції, позивач не зазначив про існування таких доказів, не навів будь-яких об`єктивних обставин, за яких він був позбавлений можливості їх подати до суду. Правом на звернення до суду з відповідним клопотанням про витребування таких доказів з підстав неможливості самостійного подання до суду позивач також не скористався. Водночас варто зазначити, що висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях та поясненнях однієї зі сторін. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, але не може навести докази, на основі яких можливо отримати достовірні відомості, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Отож, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження з 01.06.2020 розміру пенсії ОСОБА_1 , оскільки доказів на підтвердження її обмеження позивачем не надано, а судом не здобуто. При цьому колегія суддів звертає увагу позивача на те, що згідно розрахунку пенсії від 27.05.2020, пенсія у розмірі 17261,83 грн. виплачується йому на виконання рішення суду. Без його урахування розмір пенсії позивача становить 12585,2 (а.с. 53). Між тим слід врахувати, що належне/неналежне виконання пенсійним органом судового рішення не є предметом даного спору. Також не є предметом розгляду у цій справі правомірність перерахунку пенсії, проведеного 27.05.2020, за результатом якого розмір пенсії становив 12585,2 грн. Разом з цим, колегія суддів враховує вимоги статті 44 КАС України, відповідно до яких позивач самостійно визначає предмет і підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову. Принцип диспозитивності як один з основних принципів адміністративного процесу закріплений у частинах другій, третій статті 9 КАС України. Він передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18 тощо. Позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01 червня 2020 року здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії та виплачувати її у розмірах, що були встановлені на травень 2020 року, не підлягають задоволенню з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначає Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ"Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ). Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону №2262-XII. Так, частиною третьою статтею 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Приписами частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ встановлено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Отже, підставою для перерахунку раніше призначених пенсій є: документи, що є у пенсійній справі, а також додаткові документи, подані пенсіонером; підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Ураховуючи, що Уряд рішень про підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців з червня 2020 року не приймав, та, як встановлено судом першої інстанції, позивач не надав доказів того, що ним або ІНФОРМАЦІЯ_1 подавались інші довідки про розмір грошового забезпечення до органу ПФУ з іншим розміром грошового забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 01.06.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсії та виплачувати її у розмірах, що були встановлені на травень 2020 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Апеляційна скарга позивача не містить належних доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку відповідно до норм матеріального та процесуального права. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов