Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3100/18

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3100/18 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Дата і місце ухвалення 02.10.2024 р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді доповідача Шеметенко Л.П. судді Градовського Ю.М. судді Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України за період з 01.01.2016 року по 03.08.2018 року, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України за період з 01.01.2016 року по 03.08.2018 року, зобов`язання відповідача при проведенні перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України за період з 01.01.2016 року по 03.08.2018 року врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.08.2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.08.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року, задоволено заяву ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 07.11.2019 року у справі № 400/3100/18. 18 червня 2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в порядку ст. 383 КАС України, про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у даній справі. В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції у даній справі виконано відповідачем неналежним чином, а саме виплачено індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року у сумі 4435,68 грн. із протиправним застосуванням базового місяця для нарахування індексації січень 2016 року, замість січень 2008 року. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року вказану заяву повернуто позивачу без розгляду. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України, відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити окрему ухвалу, якою заяву позивача, подану в порядку ст. 383 КАС України, задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач не здійснює нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, чим не виконується постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 року у справі №400/3100/18. Суд першої інстанції, розглядаючи справу та вирішуючи спірне питання, виходив з того, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність при виконанні рішення суду, оскільки постановою від 10.10.2019 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог, а рішення суду, яким на відповідача покладений обовязок здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року для обчислення індексу споживчих цін, відсутнє. Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 6 вказаної статті КАС України передбачено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Таким чином, забезпечення виконання судових рішень у публічно-правових спорах покладається, зокрема, на адміністративний суд, який, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяє реалізації конституційних засад обов`язковості судового рішення. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України. Фактичне не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю. Встановлення дійсних причин виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналіз відповідних актів законодавства та дій суб`єкта владних повноважень, здійснених та спрямованих на виконання судового рішення, перевірка їх відповідності вимогам законодавства, встановлення наявності та форми вини відповідної посадової особи, здійснюються відповідним адміністративним судом на стадії судового контролю за виконанням рішення. Апеляційний суд враховує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Натомість, в задоволенні позовних вимог в частині здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року відмовлено. Надаючи правову оцінку доводам апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що судовий контроль в порядку статті 383 КАС України спрямований на забезпечення виконання рішення за результатом вирішення публічно-правового спору та правомірності дій чи рішень суб`єкта владних повноважень, вчинених/прийнятих на виконання рішення в адміністративній справі. Отже, для застосування вказаних заходів судового контролю має мати місце саме факт протиправності дій суб`єкта владних повноважень, тобто дій, які не відповідають способу та порядку, визначеним у відповідному судовому рішенні. При цьому, відповідно до пункту 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, питання обчислення суми індексації може бути предметом судового контролю, а позовні вимоги щодо правильності їх обчислення можуть бути заявлені окремим позовом. При цьому, моментом виникнення спірних правовідносин буде ймовірне порушення прав позивача після виплати відповідачем індексації грошового забезпечення, з розміром якого позивач не погоджується. Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 23 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 31 січня 2023 року у справі № 340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22 та багатьох інших. Колегія суддів наголошує, що у межах даної справи, судом було досліджено виключно питання наявності у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби, натомість у задоволенні позовних вимог в частині визначення базового місяця «січень 2008 року» судом відмовлено, постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили. За таких обставин, доводи апелянта, що позивач, не погоджуючись із розміром індексації, виплаченої на виконання рішення суду у справі №400/3100/18, має право звернутись до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем, на виконання рішення суду, у порядку статті 383 КАС України, є помилковими. Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року (справа № 420/21242/21). З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судове рішення складено у повному обсязі 28.11.2024 р. Суддя доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: І.О. Турецька