Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/29753/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/29753/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року (суддя Савченко А.В.) у справі №160/29753/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати, в повному обсязі індексації грошового забезпечення за такі періоди: з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року; з 01.03.2018 р. по 25.12.2020 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити в повному обсязі індексацію грошового забезпечення за періоди: з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами у розмірі - 83625,23 грн.; з 01.03.2018 р. по 25.12.2020 р. включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5 відсотків військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 зі змінами у розмірі - 4620,27 грн. Підставами позову визначено те, що відповідачем вчинено протиправні дії в питанні нарахування індексації грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби, в частині неправильного розрахунку сум індексації грошового забезпечення, які підлягали виплаті на користь позивача, зокрема, через неправильне визначення «базового місяця» для обчислення індексації грошового забезпечення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що індексація грошового забезпечення позивача передбачена нормами діючого законодавства, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправні дії відповідача в питанні нарахування та виплати її позивачеві в розмірі, що не відповідає вимогам закону. Такі висновки суд обгрунтував тим, що «базовим місяцем» для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року. Встановивши те, що у спірному періоді відповідачем не було виплачено індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, з урахуванням «базового місяця» для нарахування індексації січень 2008 року, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, що стосуються періоду з 01.01.2016 по 28.02.2018. Щодо позовних вимог, які стосуються періоду з 01.03.2018 по 25.12.2020, суд дійшов висновку про те, що «базовим місяцем» для розрахунку індексації є березень 2018 року, оскільки з 01.03.20218 набула чинності постанова КМУ №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців. При цьому, суд зазначив, що не перевищення наростаючого індексу споживчих цін порогу індексації 103 відсотка, після місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення, не є безумовною підставою не виплачувати індексацію грошового забезпечення. Суми індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У спірному випадку судом встановлено, що підвищення грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 не перевищило суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового забезпечення, у зв`язку з чим суд зазначив про наявність обов`язку відповідача нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 25.12.2020. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вказує на те, що з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а отже за вказаний період були відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення. Також, відповідач звертає увагу на те, що законодавством не визначено такого поняття «фіксована величина», у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги не грунтуються на положеннях законодавства. Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, чому судом першої інстанції не була надано належної правової оцінки. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині з 01.11.2004 року, про що свідчить лист командира військової частини НОМЕР_1 , однак витяг з наказу військова частина не надала, оскільки документація з 2004 по 2015 рік здана до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2020 року №259, старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , ВОС-909376Т, звільненого наказом командира НОМЕР_2 окремої бригади Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) №32 РС від 24 грудня 2020 року з військової служби в запас Збройних Сил України відповідно до статті 26 Закону України Про військовий обов?язок 1 військову службу підпункту а пункту 2 частини п?ятої (у зв?язку із закінченням строку контракту), з правом носіння військової форми одягу. 3 25 грудня 2020 року вважати таким, що справи та посаду старшого спеціаліста служби охорони державної таємниці здав. 25 грудня 2020 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , з усіх видів забезпечення та направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зарахування на військовий облік. 04 жовтня 2023 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_3 із заявою в якій просив: - надати інформацію про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період його служби; - у разі, якщо нарахування індексації грошового забезпечення не здійснювалось, провести перерахунок та доплату (враховуючи базовий місяць січень 2008 року); - надати довідку про нараховане (із зазначенням видів грошового забезпечення) та виплачене грошове забезпечення за період його служби (помісячно); - надати витяги з наказу про зарахування до списків частини. Відповідно до довідки виданою командиром військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 нараховувалась індексація у період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Відповідно до довідки виданою командиром військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 не нараховувалась індексація у період з березня 2018 року по жовтень 2018 року. Відповідно до довідки виданою командиром військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення та інші види виплат ОСОБА_1 нараховувалась індексація у період з листопада 2018 року по грудень 2020 року. Проте, індексація у період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. нарахована без застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; індексація за період з 01.11.2018 р. по 25.12.2020 р. нарахована без врахування абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07,2003 року №1078. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно виходив з того, що підстави, порядок та механізм нарахування індексації, її мета та правова природа, визначені Законом № 1282-ХІІ, та Порядком №1078. Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення в розумінні цього закону це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (абзац 2). Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Пунктом 2 Порядку № 1078 до об`єктів індексації віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Отже, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-ХІІ). За такого правового врегулювання суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013). За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників. У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції). Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення. На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації. Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально. Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник). Так, якщо на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися, а тому січень 2016 року не став для останніх «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013). Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що станом на 2016 рік розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою №1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Відтак, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2019 року № 1013) є січень 2008 року. Отже, для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078, є січень 2008 року. Доводів про неправильність розрахунку сум індексації за період з 20.07.2016 по 28.02.2018 із застосуванням «базового місяця» - січень 2008 року апеляційна скарга не містить. Щодо врахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 25.12.2020. Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зв`язку з набранням з 01.03.2018 чинності постановою Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, змінився «базовий місяць» для проведення індексації грошового забезпечення і таким місяцем, для розрахунку індексації грошового забезпечення з 01.03.2018, є березень 2018 року. Відповідач не ставить під сумнів висновки суду першої інстанції про те, що саме березень 2018 року є місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 25.12.2020. В той же час, в апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, а отже за вказаний період були відсутні підстави для нарахування індексації грошового забезпечення. Тобто, за позицією відповідача, лише у разі перевищення індексу споживчих цін порогу 103%, після підвищення грошового забезпечення, може бути підставою для розрахунку індексації грошового забезпечення. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити таке. Так, абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація не нараховується. Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної (згідно абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078) суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078 (103 відсотка). Таким чином, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду; суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів згідно рішень Уряду (березень 2018 року); і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів. Звідси є правильними висновки про те, що якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078 (103 відсотка). Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у справах №400/1119/21 (постанова від 28.09.2022), №560/3965/21 (постанова від 28.09.2022). У спірному випадку встановлено, що згідно із довідкою Військової частини НОМЕР_1 позивачу нараховано за лютий 2018 р. - 7224,13 грн., за березень 2018 р. - 20140,70 грн. (в цьому місяці також виплачена матеріальна допомога у сумі 10070,35 грн., яка є одноразовим видом грошового забезпечення, тому в розрахунок суд її не бере). Сума грошового забезпечення позивача за березень 2018 року, за виключенням матеріальної допомоги, становить 10070,35грн. Отже, грошовий дохід позивача у березні 2018 року в порівнянні з лютим 2018 року збільшився на 2846,22 грн. (10070,35 7224,13). Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення та сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення в грошового доходу (прожиткового мінімуму), що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. 1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн. Тобто, сума індексації грошового забезпечення, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів становить 4 463,15 грн. З огляду на те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у спірному випадку індексація-різниця (фіксована індексація) складає 1616,93 грн. (4463,15 - 2846,22), яка підлягала виплаті позивачу у період з 01.03.2018 по 25.12.2020 щомісяця. Стосовно аргументів відповідача про пропуск позивачем тсроків звернення з позовом до суду. Індексація грошового забезпечення є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України ( в редакції, яка діяла на час проходження позивачем служби). До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року). Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні». Отже, вказана норма права, в редакції з 19.07.2022, встановлює строки звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівнику сум. У спірному випадку позивач звільнився з військової частини НОМЕР_1 до внесення вказаних змін до КЗпП України, заявлені вимоги, які задоволені судом, стосувалися виплати індексації до 19.07.2022. Таким чином, враховуючи те, що право позивача було порушено до внесення змін до статті 233 КЗпП України, а у відповідності до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, то застосування положень ст.233 КЗпП України в новій редакції до спірних правовідносин буде суперечити Основному закону. Отже, твердження відповідача про пропуск позивачем строків звернення з позовом до суду, є необгрунтованими. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі №160/29753/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України. Повне судове рішення складено 29.11.2024 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк