Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/32224/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/32224/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ілющенко Анни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/32224/23 (головуючий суддя першої інстанції - Ніколайчук С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : Позивач 07.12.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому повної додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.03.2023 року по 04.03.2023 року; - зобов`язати відповідача видати наказ, яким призначити йому виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.03.2023 року по 04.03.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач не отримував додаткову винагороду, передбачену п.1 Постанови №168 у спірні періоди з невідомих йому причин, це період, в який позивач приймав участь в бойових діях, що підтверджується відповідними документами. Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків. Заява про усунення недоліків надіслана до апеляційного суду в підсистемі «Електронний суд» 24.08.2024 року (субота-вихідний день) та зареєстрована в суді 26.08.2024 року (понеділок). Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та витребувано із суду першої інстанції матеріали даної справи, які надійшли до апеляційного суду 05.09.2024 року. В період з 03.09.2024 року по 17.09.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. В період з 24.10.2024 року по 28.10.2024 року та в період з 14.11.2024 року по 18.11.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України 29.08.2022 року (а.с.48). Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.09.2022 року №278 ОСОБА_1 вважати таким, що зарахований до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 призваного за мобілізацією, який прибув з військової частини НОМЕР_2 , з 30 вересня 2022 року зарахувати до списків особового складу та на всі види забезпечення. Призначити на посаду МЕХАНІКА 2 РЕМОНТНОГО ВІДДІЛЕННЯ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ 1 РЕМОНТНОГО ВЗВОДУ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ РЕМОНТНОЇ РОТИ АВТОМОБІЛЬНОЇ ТЕХНІКИ РЕМОНТНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС - 738256А (5468) і вважати таким, що з 30 вересня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом 2640 гривень на місяць, шпк «солдат» (а.с.107). Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.12.2022 року №347 військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового та старшинського складу, увільнити від займаних посад і призначити: солдата ОСОБА_1 , механіка 2 ремонтного відділення автомобільної техніки 1 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 . Призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 06.12.2022 року № 369-РС на посаду СТРІЛЬЦЯ-САНІТАРА 1 МЕХАНІЗОВАНОЕО ВІДДІЛЕННЯ 1 МЕХАНІЗОВАНОЕО ВЗВОДУ З МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 1 МЕХАНІЗОВАНОЕО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 , ВОС - 100915А/658 (432) і вважати таким, що з 08 грудня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з тарифним розрядом 5, шпк «солдат» (а.с.101). Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.03.2023 року №62 вважати такими, що вибули: до лікувального закладу, у зв`язку із захворюванням: з 03 березня 2023 року: до ЛСБ м.Селідове: солдат ОСОБА_1 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу З механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 (а.с.104). Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2023 року №72 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків: з лікувального закладу: з 13 березня 2023 року: з ЛСБ м. Селідове: солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВЧА0536 (а.с.108). Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2023 року №85 вважати такими, що вибули: до лікувального закладу, у зв`язку із захворюванням: з 26 березня 2023 року: до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 : солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.105). Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.04.2023 року №99 вважати такими, що прибули і приступили до виконання службових обов`язків: з лікувального закладу: з 09 квітня 2023 року: з Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 : солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.109). Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.05.2023 року №123 усунути від виконання службових обов`язків за посадою: з 29 квітня 2023 року: солдата ОСОБА_2 , усунено від виконання службових обов`язків за посадою стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.102). Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.05.2023 року №139 відповідно до підпункту 13 пункту 116 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» нижчепойменованих осіб рядового складу Збройних Сил України увільнити від займаної посади та зарахувати у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , якщо стосовно військовослужбовців застосовано запобіжні заходи кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання як арешт або тримання в дисциплінарному батальоні, до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбування покарання, з 12.05.2022 року: солдата ОСОБА_1 , стрільця-санітара 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.103). Згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2023 року №136 знято з усіх видів забезпечення в зв`язку з вибуттям на гаупвахту: солдата ОСОБА_1 , стрілець-санітар 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальону ВЧ НОМЕР_1 (а.с.106). Позивач зазначає, що в період з 18.11.2022 року до 20.12.2022 року був командирований до 1МБ 3 роти на першу лінію оборони в Бахмутському напрямку, де приймав участь у бойових діях, з 08.12.2022 року був переведений до 1МБ, де стан його здоров`я почав погіршуватися. На ротацію його направили в Миколаївську область село Лепетиха. 04.03.2023 року ОСОБА_3 вивезли з зони бойових дій з формою 100 (а.с.11). 26.03.2023 року позивачу видали направлення №644 до ВЧ НОМЕР_3 (Павлоград) з діагнозом: Хронічна Радикулопатія L4-L5, L5-S1, в стадії загострення. Стійкий больовий синдром, корінцевий синдром. В період з 27.03.2023 року по 07.04.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Відповідно до зазначеного епікризу позивачу встановлено діагноз: Хронічна вертеброгенна люмбоішіалгія білатеральна, стійкий больовий, м`язово-тонічний синдром на фоні гриж дисків L4-L5, L5-S1 (5,5 мм),МКХ-10-М54,4. Рекомендовано: «Д» нагляд лікаря частини за місцем служби; обмеження фізичного навантаження, носіння бронежилету, польових виходів, нарядів на 15 діб; Достатній питний режим до 1,5 -2 л/добу; рекомендації невропатолога: ЛФК; напівжорсткий корсет, прегабалін 150 мг по 1 кан. 1 раз на добу, 10 днів. Позивач зазначає, що за час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 у період з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.03.2023 року по 04.03.2023 року йому не виплачувалася грошова винагорода за перебування на лікуванні, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди за вказаний період протиправною, позивач оскаржив таку бездіяльність до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232). Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011 передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Частинами другою та третьою статті 9 Закону №2011 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі по тексту - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту - Порядок №260). Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята Постанова «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168» (далі по тексту - Постанова №168). Пунктом 1 постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови №168 передбачено, що постанова набирає чинності з моменту опублікування і застосовується з 24.02.2022 року. 01 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України №400 до Постанови №168 внесено зміни, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн. виплачується військовослужбовцям, зокрема, тим, які у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 04.03.2023 року ОСОБА_3 вивезли з зони бойових дій з формою 100 (довідка, яка надається в разі вивезення солдата швидкою допомогою) (а.с.11). Перебування позивача на стаціонарному лікуванні у в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_1 у період з 27.03.2023 року по 07.04.2023 року підтверджено матеріалами справи та не є спірним у цій справі. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 в грудні 2022 року виплачена додаткова винагорода за листопад 2022 року (за 17 діб з розрахунку 30000,00 грн.) згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2022 року №6291. В січні 2023 року позивачу виплачено 29550,00 грн. - додаткова винагорода за січень 2023 року (за 31 добу з розрахунку 30000,00 грн.) згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.02.2023 року №741. В березні 2023 року на картковий рахунок позивача надійшло 29550,00 грн. - додаткова винагорода за лютий 2023 року (за 28 діб з розрахунку 30000,00 грн.) згідно із наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 05.03.2023 року №1409. В квітні 2023 року на картковий рахунок позивача в AT Універсалбанку перераховано 20277,51 грн. - грошове забезпечення за березень 2023 року, що підтверджується довідкою фінансово-економічної служби ВЧ НОМЕР_1 від 12 травня 14 року №1/404 (а.с.113). Вказані обставини позивачем не спростовано. Доказів безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за вказаний період позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції та в матеріалах справи такі докази відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за період з 18.11.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.03.2023 року по 04.03.2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в порядку та у розмірах, визначених чинним законодавством, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доказів протилежного позивачем не надано. Що стосується додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за періоди лікування, Постановою №168, то згідно наведених вище матеріалів справи позивач проходив лікування за захворюванням, яке не пов`язано із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини. Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та внесення змін до рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Ілющенко Анни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/32224/23 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в адміністративній справі №160/32224/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко