Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/10688/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/10688/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року (суддя Царікова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено 28.06.2024 року) у адміністративній справі №160/10688/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправними дій, зобов`язання зарахувати до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи, зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров`я, суд в с т а н о в и в: У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі по тексту відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 045750017759 від 18.04.2024 року щодо відмови їй в призначенні пенсії за вислугою років; зобов`язати відповідача зарахувати їй до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наступні періоди роботи: з 03.07.1995 року по 31.12.2011 рік; зобов`язати відповідача призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років з 10.04.2024 року, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. е ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 045750017759 від 18.04.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з 01.01.1998 року по 31.12.2011 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 10.04.2024 року, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2024 року виправлено описку в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року у справі №160/10688/24, змінивши в абзаці 6 резолютивної частини рішення не вірно зазначеного відповідача, а саме замість Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, станом на момент подачі заяви про призначення пенсії відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», 10.04.2024 року, ОСОБА_1 досягла 60 років, 01 місяць, 15 днів; стаж після проведеного попереднього розрахунку склав 23 роки 08 місяців 15 днів, що відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є недостатнім для призначення пенсії та має складати 26 років 6 місяців; спеціального стажу нараховано 7 років, 2 місяці 24 дні. Апелянт зазначив, що до пенсійного органу не надавалися ліцензія, свідоцтво ПП з вказаним видом економічної діяльності, трудова книжка, отже, жодного документа, який підтверджував період роботи з 03.07.1995 року по 31.12.2011 року не було надано. Апелянт зазначив, що п. е ст.55 закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до 01.04.2015 року) було передбачено. що право на пенсію за вислугою років мають працівники охорони здоров`я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку; Законом України від 02.03.2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (чинний з 01.04.2015 року), п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення2 викладений в іншій редакції, згідно якої право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я незалежно від віку в наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом з 01 квітня 2024 року або після цієї дати не менше 30 років. У подальшому Законом України від 24.12.2015 року №911-VІІІ (набрав чинності 01.01.2016 року) були внесені зміни, яким встановлено вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме 55 років при наявному спеціальному стажі діяльності не менше 25 років. Апелянт зазначав, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 затверджено Перелік закладів і установ охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (зміни від 26.09.2002 року №1436). Апелянт зазначив, що приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії пенсійний орган виходив з того, що призначення пенсі за вислугу років згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена особам за наявності спеціального стажу станом на 11.10.2017 року 26 років 06 місяців, страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 08 місяців, 15 днів; для визначення права на призначення пенсії за вислугу років стаж станом на 11.10.2017 року становить 07 років 2 місяці. 24 дні. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 встановлено, що 03.07.1995 року ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря-стоматолога військово-медичної служби Управління Служби безпеки України по Дніпропетровській області. Згідно свідоцтва серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрована ФОП з 28.08.1996 року, за основним КВЕД 85.13.0 Стоматологічна практика. Суд врахував, що ОСОБА_1 має наступні ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності: ліцензія № 10998-ГР від 15.06.1995 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена лікарська практика зв спеціальністю стоматологія; ліцензія № 23153-ГР від 02.07.1998 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика. Особливі умови та правила здійснення діяльності лікарська практика зв спеціальністю стоматологія; ліцензія серії АА №216772, строком дії з 13.11.2001 року по 13.11.2004 року. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія); ліцензія серії АБ №123328, строком дії з 03.11.2004 року по 03.11.2009 року Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія). Згідно посвідчення №116, виданого Головним управлінням охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації, відповідно до наказу Головного управління охорони здоров`я від 05.06.2009 року №299/1-о ОСОБА_1 підтверджено кваліфікацію стоматолога-терапевта першої категорії. Згідно розрахунку №045750017759 пенсійним органом враховано до загального страхового стажу ОСОБА_1 період з 01.01.1998 року по 31.12.2011 року. 10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, яка була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області т рішенням від 18.04.2024 року №045750017759 ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за вислугу років. Підставою для відмови було наступне: відповідно до п.2-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за вислугу років за наявності спеціального стажу на 11.10.2017 року 26 років 6 місяців. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки 8 місяців 15 дні. Для визначення права на призначення пенсії за вислугу років стаж станом на 11.10.2017 року становить 7 років 2 місяці 24 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу роботи заявниці зараховано всі періоди роботи. Заявниця не має права на призначення пенсії за вислугу років в зв`язку відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. Суд врахував, що 03.07.1995 року ОСОБА_1 була звільнена з посади лікаря-стоматолога військово-медичної служби Управління Служби безпеки України по Дніпропетровській області. ОСОБА_1 має ліцензію № 10998-ГР від 15.06.1995 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена лікарська практика зв спеціальністю стоматологія. ОСОБА_1 з 28.08.1996 року зареєстрована ФОП за основним КВЕД 85.13.0 Стоматологічна практика; ОСОБА_1 має ліцензію № НОМЕР_3 від 02.07.1998 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика. Особливі умови та правила здійснення діяльності лікарська практика зв спеціальністю стоматологія; ліцензію серії АА №216772, строком дії з 13.11.2001 року по 13.11.2004 року. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія); ліцензія серії АБ №123328, строком дії з 03.11.2004 року по 03.11.2009 року. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія), а також посвідчення №116, виданого Головним управлінням охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації, відповідно до Наказу Головного управління охорони здоров`я від 05.06.2009 року №299/1-о ОСОБА_1 підтверджено кваліфікацію стоматолога-терапевта першої категорії. Тобто, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 мала можливість працювати лікарем-стоматологом в якості ФОП з 28.08.1996 року. Згідно розрахунку №045750017759 пенсійним органом враховано до загального страхового стажу позивачу період з 01.01.1998 року по 31.12.2011 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ч.1 ст.26, п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пунктами 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909; пунктами 2, 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 та прийшов до висновку про те, що матеріалами справи підтверджується страховий стаж ОСОБА_1 в період з 01.01.1998 року по 31.12.2011року і вказаний період повинен бути зарахований до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 , згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - 13 років 11 місяців 29 днів. Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років суд зазначив, що питання призначення пенсії, а відповідно і обчислення страхового та пільгового стажу є дискреційними повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Суд врахував, що пенсійним органом не розглядалось питання щодо врахування періодів роботи ОСОБА_1 , протягом яких вона здійснювала підприємницьку діяльність лікаря-стоматолога суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог; ефективним способом захисту прав позивача на думку суду є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 повторно, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні. Матеріалами справи встановлено, що 10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Встановлено, що заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та рішенням від 18.04.2024 року №04575017759 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії. Як вбачається з тексту рішення пенсійного органу, підставою для відмови у призначенні пенсії було те, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 23 роки, 8 місяців, 15 днів. Для визначення права на призначення пенсії за вислугу років стаж станом на 11.10.2017 року становить 07 років, 02 місяці, 24 дні. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2024 року було запропоновано ОСОБА_1 надати до суду апеляційної інстанції копію трудової книжки, де зазначений період роботи з 03.07.1995 року по 31.12.2011 року, а також докази сплати за цей період єдиного соціального внеску. На виконання ухали суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала копію трудової книжки, згідно якої вона 03.07.1995 року була звільнена з посади лікаря-стоматолога військово-медичної служби Управління Служби безпеки в Дніпропетровській області за власним бажанням (наказ від 05.06.1995 року №23/ДСК, запис №8). Наступний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 (№9) від 21.052019 року «Розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.2 с.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (наказ від 21.05.2019 року №190521». Тобто записами трудової книжки не підтверджено страховий стаж ОСОБА_1 з 03.07.1995 року по 31.12.2011 року Як вбачається з форми РС-право пенсійним органом враховано до страхового стажу період роботи з 04.07.1995 року по 31.12.2011 року частково (помісячно у кожному році). На підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 на виконання ухвали суду апеляційної інстанції надано договір найму готельного номеру №204, укладеного з Дніпропетровським державним цирком 01.01.2000 року строком на три місяці для використання під офіс (стоматологічний кабінет); копію довідки №361 про стан матеріально-технічної бази суб`єкта господарської діяльності, наявності у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів від 18.10.2004 року; звіт суб`єкта малого підприємства-фізичної особи-платника єдиного податку за ІІ квартал 2008 року; копію свідоцтва про сплату єдиного податку серії №532619 від 18.12.2009 року; копію рекомендації по сплаті єдиного внеску; копії з газет. В матеріалах справи є копії: ліцензії № 10998-ГР від 15.06.1995 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена лікарська практика зв спеціальністю стоматологія; ліцензії №23153-ГР від 02.07.1998 року строком на три роки. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика. Особливі умови та правила здійснення діяльності лікарська практика зв спеціальністю стоматологія; ліцензії серії АА №216772, строком дії з 13.11.2001 року по 13.11.2004 року. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія); ліцензії серії АБ №123328, строком дії з 03.11.2004 року по 03.11.2009 року. Вид діяльності, яка дозволена Медична практика (терапевтична стоматологія). В матеріалах справи є копії посвідчень, згідно яких ОСОБА_1 проходила атестацію за фахом стоматолога-терапевта. Як вбачається з Індивідуальних відомостей (форма ОК-5) ОСОБА_1 частково сплачувала єдині страхові внески за 2007 рік (липень-грудень); за 2008 рік; за 2009 рік; за 2010 рік; 2011 рік. Крім того, ОСОБА_1 на виконання ухвали суду апеляційної інстанції надала оригінали квитанцій по сплаті єдиних страхових внесків за 2007- 2012 роки. Як вбачається з пояснень пенсійного органу, докази сплати єдиних страхових внесків ОСОБА_1 за період здійснення нею підприємницької діяльності не надавалися. Відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (зі змінами Закон України № 911-VIII від 24.12.2015 року) право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, станом на з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основным документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до п.3-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із ст.26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Відповідно до п.2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 (зі змінами, чинними на момент спірних правовідносин), лікарі відносяться до цього переліку. Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов`язання пенсійного органу зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 01.01.1998 року по 31.12.2011 року та зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.74, ст.7, ч.1ст.76, ч.1 ст.77 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до чинного законодавства пенсійні органи наділені дискреційними повноваженнями щодо питання призначення пенсій. Суд апеляційної інстанції враховує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно форми РС-право пенсійним органом враховано до страхового стажу період роботи з 04.07.1995 року по 31.12.2011 року частково (помісячно у кожному році). Суд апеляційної інстанції враховує наявність у ОСОБА_1 ліцензій на здійснення лікарської практики за спеціальністю стоматологія; наявність посвідчень, згідно яких ОСОБА_1 проходила атестацію за фахом стоматолога-терапевта. Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно Індивідуальних відомостей (форма ОК-5) ОСОБА_1 частково сплачувала єдині страхові внески за 2007 рік (липень-грудень); за 2008 рік; за 2009 рік; за 2010 рік; 2011 рік. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів роботи з липня-грудня 2007 року по 31.12.2011 року включно та зобов`язання повторно розглянути її заяву про призначення пенсії від 10.04.2024 року. Враховуючи вищевикладане, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції слід скасувати у частині. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задовольнити частково. Абзаци третій, четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 року у адміністративній справі №160/10688/24 скасувати та ухвалити в новій редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи: з липня-грудня 2007 року по 31.12.2011 року включно. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 10.04.2024 року, як працівнику охорони здоров`я, відповідно до п. е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова