Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/6176/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9482/24 Справа № 212/6176/24 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м.Кривий Ріг справа № 212/6176/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання Гладиш К.І. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Приватне акціонерне товариство «Суха Балка» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року, яке ухвалено суддею Дехта Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 серпня 2024 року, УСТАНОВИВ: В червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, у зв`язку із втратою працездатності через професійне захворювання. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, працюючи з 31 липня 2006 року по 26 лютого 2008 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 3-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «Суха Балка», з 26 лютого 2008 року по 01 грудня 2011 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 4-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка», з 01 грудня 2011 року по 08 жовтня 2013 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ПАТ «Євраз Суха Балка», з 08 жовтня 2013 року по 07 липня 2020 року електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 6 розряду дільниці № 34 шахти «Ювілейна», з повним робочим днем в підземних умовах ПАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ «Суха Балка», правонаступником яких є ПрАТ «Суха Балка», тобто, протягом 13 років і 11 місяців, здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах, внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. 13 червня 2024 року позивач, у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань, первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 35% безстроково та ІІІ групу інвалідності безстроково. У зв`язку з отриманими хронічними захворюваннями протягом тривалого часу зазнає фізичних та моральних страждань, зазначив, що порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. На підставі наведеного вище позивач вважає, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в сумі 213 000,00 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь,без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 160 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб, та стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 1 600,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Суха Балка» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Зокрема зазначає, що при укладанні трудового договору позивач був повідомлений про умови праці, наявність небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та усвідомлював можливість ушкодження здоров`я. Тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. На думку представника відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим. Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення викладені в п. 3 Пленуму Верховного Суду України у Постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Судом надано перевагу доказам позивача, що в свою чергу призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог щодо покладення на відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника ПрАТ «Суха Балка» - адвоката Заклецького В.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом установлено та з матеріалів справи убачається, що позивач ОСОБА_1 , працюючи з 31 липня 2006 року по 26 лютого 2008 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 3-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «Суха Балка», з 26 лютого 2008 року по 01 грудня 2011 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 4-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ВАТ «Суха Балка», ПАТ «Євраз Суха Балка», з 01 грудня 2011 року по 08 жовтня 2013 року на ш. «Ювілейна» дільниця № 34 підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування 5-го розряду, з повним робочим днем в підземних умовах ПАТ «Євраз Суха Балка», з 08 жовтня 2013 року по 07 липня 2020 року електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 6 розряду дільниці № 34 шахти «Ювілейна», з повним робочим днем в підземних умовах ПАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ «Євраз Суха Балка», ПрАТ «Суха Балка» правонаступником яких є ПрАТ «Суха Балка», тобто протягом 13 років і 11 місяців, здійснював трудову діяльність у шкідливих умовах, внаслідок чого отримав хронічні професійні захворювання. У зв`язку з шкідливими умовами праці позивач, з вини відповідача, отримав наступні хронічні професійні захворювання за діагнозами: Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В. ЛН - другого ступеня. Код J44, хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Н 90.3 Відповідно до п.17 Акту форми П-4 професійне захворювання у позивача виникло за наступних обстави - працюючи на шахті «Ювілейна» підземним електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування з 31 липня 2006 року по 07 липня 2020 року ОСОБА_1 , виконував весь комплекс роботи з ревізії та ремонту електричного обладнання та механізмів. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму. Згідно до п. 18 Акту форми П-4 причинами професійного захворювання (отруєння), що виникли у позивача стали: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії 3 вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,2 рази згідно «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я від 14.07.2020 №1596 і складала 4,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 85,0 при гранично допустимому 80. 13 червня 2024 року, у зв`язку із отриманням хронічних професійних захворювань, позивач первинно пройшов огляд МСЕК, де йому було встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 35 % (30% о ХОЗЛ та 5% по туговухості) безстроково, визначено необхідність у санітарно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні виробами медичного характеру. Крім того Позивачу з вини Відповідача встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково протипоказана важка праця в умовах пилу та шуму. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з п. 18 Акту форми П-4 причинами професійного захворювання (отруєння), що виникли у позивача стали: пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії 3 вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,2 рази згідно «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров?я від 14.07.2020 №1596 і складала 4,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 85,0 при гранично допустимому

80. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха Балка», під час роботи позивача на своєму підприємстві, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування. Так, у зв`язку з захворюванням позивач втратив своє здоров`я, яке не підлягає відновленню через суттєві та безповоротні зміни в його організмі, переносить постійні болі, курси лікування забирають багато часу, віднімають багато сил та енергії, змушують витрачати великі суми коштів на лікування. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «Суха Балка» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 12 березня 2024 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання. Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха Балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000 грн. Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції, прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці протягом 13 років 11 місяців на ПрАТ «Суха Балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 35 %, з визнанням позивача особою з інвалідністю третьої групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, вірно визначив розмір моральної шкоди у сумі 160 000 грн, що є справедливим у даній ситуації. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року. Головуючий: Судді: