Постанова 4811 № 459/1043/24

Справа № 459/1043/24 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. Провадження № 22-ц/811/2893/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Бордюка Михайла Йосиповича на ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2024 року в складі судді Жураковського А.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. встановив: У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Просив ухвалити рішення, яким з стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1/3 частини заробітку (доходу) та в користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 6392 грн. щомісячно на кожного з них, або в розмірі 7% від заробітку (доходу) позивача. 27.06.2024 відповідачка ОСОБА_2 подала заяву про зупинення провадження у справі. На обґрунтування клопотання зазначала, що вона перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, що стверджується довідками Військової частини НОМЕР_1 . Оскаржуваною ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2024 року роз`єднано позовні вимоги та виділено в самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів. Матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів передано до канцелярії для перереєстрації. Клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено. Провадження в справі № 459/1043/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан зупинено. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 та її представника повідомити суд про усунення причин, які стали підставою для зупинення провадження у даній справі, а саме про припинення перебування у складі Збройних Сил України. Ухвалу суду в частині зупинення провадження у справі оскаржив ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якого подав адвокат Бордюк М.Й. Вважає таку незаконною В обґрунтування доводів скарги покликається на те, що позивач не заперечував факту перебування ОСОБА_2 у складі ЗСУ, однак цього недостатньо для зупинення провадження у справі, оскільки мають існувати конкретні передбачені законом підстави, за яких явка в судове засідання унеможливлюється, при цьому об`єктивним доказом перебування відповідача військовослужбовця у ЗСУ може бути лише відповідний наказ по особовому складу, як це передбачено п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженої Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Додає, що до заяви (клопотання) від 03.06.2024, зареєстрованого в суді 27.06.2024 про зупинення провадження у справі, відповідачка не надала належного документа на підтвердження вказаної вище обставини, а саме наказу по особовому складу. За відсутності у справі такого наказу у суду не було достовірних доказів того, що особа знаходиться на військовій службі за призовом, а відтак не було підстав для зупинення провадження у справі. До справи стороною відповідача надано лише витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 за №331 від 06.12.2022 про те, що ОСОБА_2 звільнена з військової служби в запас і направлена для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також копії документів про її лікування у зв`язку з отриманим пораненням 20.08.2022 до звільнення з військової служби. Окрім того, надала довідку ВЛК Червоноградської ЦПЛ №5 про потребу у відпустці протягом 30 днів за станом здоров`я, з якої вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.05.2023, направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07.06.2024 на ВЛК Червоноградської ЦМЛ для визначення придатності для військової служби у зв`язку пошкодженням колінного суглобу та інші лікування у Червоноградській ЦМЛ, в т.ч. станом на червень 2024. Разом з тим, доказів того, що ОСОБА_2 прийнята на військову службу після попереднього звільнення в запас у 2022 році, остання не надала. Під час розгляду поданого клопотання про зупинення провадження у справі відповідачка не змогла відповісти де конкретно проходить військову службу. Наголошує, що позивач також є військовослужбовцем і до сьогодні перебуває в складі ЗСУ в порядку мобілізації. Зупиняючи провадження в інтересах одного військовослужбовця, суд порушив права іншого військовослужбовця, в той час як конституційною засадою судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і ніхто не може бути позбавлений конституційних прав і свобод чи бути обмежений у них інакше як на підставі Конституції України. Просить скасувати ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2024 року в частині зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. У письмових поясненнях, що надійшли від ОСОБА_2 11.11.2024, відповідачка вказала на те, що її перебування у складі ЗСУ та безпосередня участь у бойових діях при проходженні військової служби стверджується наявними в матеріалах справи доказами у їх сукупності копіями військового квитка, посвідчення НОМЕР_3 , довідкою від 26.04.2024 №3016, довідкою про грошове забезпечення та відрахування від 24.05.2024 №6284, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 №7826, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2024 №12676. Зазначила, що військова частина, у якій ОСОБА_2 проходить військову службу, безпосередньо приймає участь у бойових діях, у здійсненні заходів (виконує бойові завдання) із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, що є безумовною обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. Згідно із ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України), розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, від 21 жовтня 2010 року, § 47). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. До основних засад судочинства частиною третьої статті 2 ЦПК України віднесено розумність строків розгляду справи судом, пропорційність, диспозитивність, змагальність сторін. Виходячи зі змісту статті 12, частини третьої статті 13 ЦПК України кожна сторона реалізує свої процесуальні права на власний розсуд з метою досягнення бажаного процесуального результату. Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі, а тому провадження по справі необхідно зупинити до припинення її перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. За приписами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Отже, процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено і такий триває і на час розгляду даної справи. Приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України мають своєю метою захист процесуальних прав учасника цивільного процесу, який перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Вони покликані забезпечити об`єктивний розгляд справи. З дослідженого Витягу з наказу військової частини НОМЕР_2 №331 від 06.12.2022 встановлено, що ОСОБА_2 з 06 грудня 2022 року виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с. 83). Натомість, довідкою військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2024 року стверджується, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 17.05.2023 по даний час (а.с. 62). Крім цього, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.08.2024 №7826 про безпосередню участь особи в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою аргесією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів, дійсно в період з 21.08.2023, 24.08.2023, 28.08.2023, 31.08.2023, 02.09.2023, 05.09.2023, з 23.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 30.11.2023, з 06.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, 01.05.2024 по 19.05.2024, з 12.07.2024 по 31.07.2024 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи також в н.п. Стельмахівка Луганської області. Колегія суддів звертає увагу, що процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Аналогічні за змістом висновки викладені у судових рішеннях Верховного Суду в справах від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц та від 17 січня 2023 року №501/1699/17. Правильність застосування п. 2 ч.1 ст. 251 ЦПК України у разі безпосереднього виконання стороною бойових завдань ґрунтується на усталеній судовій практиці, зокрема, тотожні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 456/2541/19, від 29 листопада 2023 року в справі №466/5393/22, від 29 лютого 2024 року в справі № 149/9/23, ухвалі від 29 серпня 2022 року в справі 461/5209/19. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зупинення провадження в справі, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2 , як військовослужбовець, безпосередньо залучена до заходів з відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, а тому місцевий суд дотримався вимог пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України. Доводи скаржника про те, що до справи не додано доказу перебування відповідача військовослужбовця у ЗСУ, а саме наказу по особовому складу, колегією суддів відхиляються, оскільки наявні докази у свій сукупності дають підстави стверджувати, що відповідачка зарахована до лав ЗСУ та проходить військову службу, в тому числі в зоні бойових дій. Окрім того, колегія суддів враховує, що предметом спору є вимога про зменшення розміру аліментів, а не питання про стягнення аліментів вперше. При цьому, зупинення провадження у справі є тимчасовим заходом та у разі наявності доказів на підтвердження припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, учасники справи не позбавлені права ініціювати питання про поновлення провадження у справі шляхом подання до суду відповідних клопотань. Доводи апеляційної скарги не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення питання про зупинення провадження у справі, тому, з огляду на положення ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Керуючись статтями 368, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бордюка Михайла Йосиповича залишити без задоволення. Ухвалу Червоноградського міського суду Львівської області від 26 серпня 2024 року залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 26 листопада 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк