Постанова 4811 № 465/1015/16-ц

Справа № 465/1015/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М. Провадження № 22-ц/811/2384/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року в складі судді Дзеньдзюри С.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації у спільному майні подружжя, - встановив: У лютому 2016 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання недійсним та скасування реєстрації автомобіля, витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 автомобіля, зобов`язання відповідачів не чинити перешкоду користуванні майном ОСОБА_2 1/2 частиною автомобіля, зобов`язання ОСОБА_3 при неможливості повернення автомобіля в належному стані здійснити компенсацію вартості 1/2 автомобіля, стягнути з ОСОБА_1 моральну шкоду. У підготовчому судовому засіданні представник позивачки подав заяву про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог. В уточненій позовній заяві просив стягнути в користь позивачки ОСОБА_2 з відповідача ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну частку у спільному майні подружжя в розмірі 1/2 вартості відчуженого автомобіля в сумі 37374,56 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Франківського районного суду м.Львова від 30.09.2008 у справі №2-149/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за сторонами було визнано по 1/2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 та по 1/2 права власності на автомобіль Volksvagen Golf 3, 1994 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2009 вказане рішення Франківського районного суду м.Львова залишено без змін. 31.08.2015 позивачка отримала відповідь на запит, згідно з яким, відповідач ОСОБА_1 , 13.03.2012 звертався із заявою до Управління державної автомобільної інспекції центр надання послуг, пов`язаних використанням автотранспортних засобів, з обслуговуванням м. Львів Пустомитівського району, про зняття з обліку для реалізації VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 . 14.03.2012 проведено перереєстрацію автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу. 14.03.2012 на ім`я ОСОБА_3 , видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 . 23.03.2016 проведено перереєстрацію автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3, 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_6 . Ухвалою суду від 30.04.2021 витребувано у РСЦ МВС у Львівській області Територіального сервісного центру 4641 (м. Львів, вул. Д. Апостола, 11) оригінал Біржової угоди № 004742, на підставі якої 19.08.2003 здійсненого реєстрацію транспортного засобу VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 придбаного на аукціоні, товарній біржі з номерним знаком НОМЕР_1 , на ОСОБА_1 , оригінали документів на підставі яких 13.03.2012 відбулося зняття з обліку ОСОБА_1 для реалізації транспортного засобу VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , з номерним знаком НОМЕР_1 , оригінали документів на підставі яких 14.03.2012 відбулась вторинна реєстрація транспортного засобу VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , НОМЕР_7 , оригінали документів на ОСОБА_3 на підставі яких 23.03.2016 відбулась перереєстрація на нового власника ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, транспортний засіб VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, НОМЕР_6 , інші оригінали документів які були надані для реєстрації чи перереєстрації, зняття з обліку транспортного засобу VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску № кузова НОМЕР_2 . На виконання ухвали суду надійшов лист №31/13-4641-2312 від 10.06.2021, відповідно до якого, на даний час власником автомобіля є ОСОБА_5 на підставі договору купівлі проджу від 23.11.2019. Зазначає, що відповідно до звіту про оцінку №944/24 від 18.04.2024, середня ринкова вартість автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 станом на 18 квітня 2024 року становить 74 749,13 грн., відтак, оскільки ОСОБА_2 належить 1/2 частка у праві спільної власності на автомобіль, просить стягнути з відповідача 37 374,56 грн. Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , грошову компенсацію за належну їй частку у спільному майні подружжя в розмірі 1/2 вартості відчуженого майна, а саме: автомобіля «VOLKSVAGEN GOLF 3», 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , в сумі 37374 (тридцять сім тисяч триста сімдесят чотири) гривні 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн. та 1000 грн. витрат за проведення оцінки середньої ринкової вартості автомобіля. Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до розгляду постановлена 22.04.2016, тому змінювати чи доповнювати позовні вимоги є порушенням процесуальних норм. Звертає увагу, що у відповідь на заяву про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог, подав обґрунтування порушення процесуальних норм, де вказав, що одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Покликаючись на судову практику зазначає, що під збільшенням позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві, неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Вважає, що заява від 19.04.2023 не може вважатися заявою про зміну і доповнення позовних вимог від 23.02.2016, оскільки оформлена у вигляді позовної заяви з новим предметом і підставами. Разом з цим, суд ніяк не відреагував на заяву, чим порушив його права на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд справи. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 рокута ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. 09.10.2024 на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивачки ОСОБА_6 на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на відсутність процесуальних порушень, а також спірні правовідносини та зміст заявлених вимог, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення грошової компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. З врахуванням наведеного, не підлягає до задоволення клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю в судовому засіданні. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності згоди позивачки на відчуження спірного автомобіля, тому виходячи з права співвласника на відповідну компенсацію вартості відчуженого майна, суд прийшов висновку, що позивачка має право на відповідну компенсацію 1/2 вартості відчуженого майна. Відповідно до звіту про оцінку №944/24 від 18.04.2024, середня ринкова вартість автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , яка визначена без його огляду, станом на 18 квітня 2024 року становить 74 749,13 грн. В свою чергу, відповідачем не надано доказів на підтвердження дійсної вартості спірного транспортного засобу та не спростовано належними доказами визначений звітом про оцінку КТЗ №944/24 розмір його вартості, правом ініціювання перед судом призначення відповідної експертизи для з`ясування таких обставин, відповідач не скористався. Враховуючи наведене та те, що спірний транспортний засіб був спільним майном із визначенням 1/2 частки кожній із сторін, суд стягнув з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 37374,56 грн. в рахунок компенсації вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, виходячи з його ринкової вартості. При цьому, суд не взяв до уваги ціну, що зазначена у договорі купівлі-продажу 23.11.2019 при відчуженні автомобіля на користь ОСОБА_5 у розмірі 50 000 грн., оскільки така не відображає ринкову вартість транспортного засобу, а є договірною ціною сторін договору. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого. Судом встановлено, що сторони у справі є колишнім подружжям, з приводу правовідносин між яким існують судові рішення, які набрали законної сили. Так, рішенням Франківського районного суду м.Львова від 30.09.2008 у справі №2-149/08 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнано, право власності ОСОБА_2 за 1/2 часину квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 . Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 часину квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частину автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 . У решті позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 14-15). Зазначене рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.09.2008 залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21.05.2009 (т. 1 а.с. 16-17). Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 04.08.2009 у справі №2-149/08 за заявою представника ОСОБА_2 скасовано ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 24.02.2006 про накладення арешту, у тому числі, на автомобіль VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.11.2009, рішення суду про зняття арешту, у тому числі, з автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску державний номерний знак НОМЕР_1 виконано, арешт знято. Згідно із відповіді з Територіального сервісного центру МВС №4641 на виконання ухвали суду від 10.06.2021 №31/13-4641-2312, автомобіль VOLKSVAGEN GOLF 1994 року випуску, синього кольору відчужено 14.03.2012 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . У подальшому, вказаний автомобіль неодноразово відчужувався, останній раз 23.11.2019 на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_5 за ціною 50 000,00 грн. Звертаючись із позовними вимогами у цій справі ОСОБА_2 просить про компенсацію належної їй 1/2 частки у праві спільної власності на автомобіль, який відчужений відповідачем та просить стягнути 37 374,56 грн. Враховуючи наведені обставини та встановлені судом правовідносини, колегія суддів виходить з того, що право спільної сумісної власності щодо автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 не є предметом доказування у спірних правовідносинах, оскільки таке констатовано відповідними судовими рішеннями, які набрали законної сили та в силу ст. 82 ЦПК України не доказується, при цьому, встановленню та аналізу підлягають правовідносини щодо наявності підстав для стягнення компенсації позивачці належної їй 1/2 частки у праві спільної власності на такий автомобіль. У статті 41 Конституції України закріплено одне із основоположних прав людини і громадянина - непорушність права власності, відповідно до якого кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Статтями 316, 317, 319, 321, 328 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майно, які ним здійснюються на власний розсуд. Право власності є непорушним та ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. За загальним правом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об`єктом спільної власності має свої особливості. Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності. За вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст. 61 ЦК України). Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 464/7011/16-ц та у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 552/1514/19. В свою чергу, як зазначалося вище, спірний автомобіль VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , відчужений 14.03.2012 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_3 продав автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 22.03.2016 ОСОБА_4 . Востаннє, на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2019 спірний автомобіль був відчужений на користь ОСОБА_5 за ціною 50 000,00 грн. (т. 4 а.с. 57). Докази про те, що позивачка ОСОБА_2 , як власниця спірного автомобіля, отримала будь яку суму коштів за відчуження належного їй транспортного засобу, чи що відповідні кошти були потрачені у цілях сім`ї, у матеріалах справи відсутні, а судом не встановлені. На спростування зазначеного висновку, відповідач ОСОБА_1 за весь час розгляду справи (понад вісім років) протилежних доказів не надав. Відповідно до звіту про оцінку №944/24 від 18.04.2024, середня ринкова вартість автомобіля VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , яка визначена без його огляду, станом на 18 квітня 2024 року становить 74 749,13 грн. (т. 4 а.с. 37). Будь якої альтернативної оцінки вартості спірного транспортного засобу відповідач не надав, як і не скористався правом на призначення відповідної судової експертизи. У цьому контексті колегія суддів розділяє критичну оцінку місцевим судом ціни автомобіля, що зазначена у договорі купівлі-продажу від 23.11.2019, при відчуженні такого на користь ОСОБА_5 , оскільки така є договірною та дійсно не відображає ринкову вартість транспортного засобу. Таким чином, оскільки судом не встановлено згоди позивачки на відчуження спірного автомобіля, виходячи з права співвласника на відповідну компенсацію вартості відчуженого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними, відтак ОСОБА_2 має право на компенсацію 1/2 вартості відчуженого автомобіля. Колегія суддів звертає увагу на те, що в основному доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до процесуальних, на його думку, порушень суду та жодним чином не спростовують висновків суду по суті спору. Так, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість, зважаючи на висновки апеляційного суду про відповідність вимогам закону оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідні доводи скарги не заслуговують на увагу. При цьому, інших порушень норм процесуального права, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, відповідач не зазначає, а судом не встановлено. Зокрема, колегією суддів встановлено, що підготовче провадження у справі було закрито ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.05.2024, тому покликання на те, що подання стороною позивача заяви про зміну підстав позову та уточнення позовних вимог є порушенням процесуальних норм, також не заслуговують на увагу (т. 4 а.с. 87). Що стосується доводів про те, що заява представника позивача від 19.04.2023 не може вважатися заявою про зміну і доповнення позовних вимог від 23.02.2016, оскільки оформлена у вигляді позовної заяви з новим предметом і підставами, колегія суддів звертає увагу на те, що подаючи таку заяву сторона позивача не змінила предмет спору, оскільки таким і надалі залишився автомобіль VOLKSVAGEN GOLF 3 1994 року випуску, № кузова НОМЕР_2 , а вимога про компенсацію половини вартості такого була заявлені і у первісній редакції позовної заяви. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не є такими, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, в зв`язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк