Постанова Київський апеляційний суд № 369/7254/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 листопада 2024року м. Київ Справа № 369/7254/22 Провадження: № 22-ц/824/13023/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Рябка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Янченка А. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в: У серпні 2022 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3555107163/608863 від 28.12.2020 року. Відповідно до реєстру боржників від 21.01.2022 року до договору факторингу № 21012022 від 21.01.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15900 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11900 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками. 03.01.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3555107163/357996 від 03.01.2021 року. Відповідно до реєстру боржників від 08.12.2021 року до договору факторингу № 08122021 від 08.12.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16437,50 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11937,50 грн - сума заборгованості за відсотками. 11.08.2021 між ТОВ «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 11.08.2021 року до договору факторингу № 11082021 від 11.08.2021 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22725 грн, з яких: 6500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16225 грн - сума заборгованості за відсотками. 22.06.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22/06-22, у відповідності до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні товариству з обмеженою відповідальністю «ІНФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 22.06.2022 року до договору факторингу № 22/06-22 від 22.06.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41539,78 грн, з яких: 3519,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 38019,80 грн - сума заборгованості за відсотками. 29.05.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2-755225 від 29.05.2021 року. 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 6 від 28.09.2021 року до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5331,60 грн, з яких: 1800,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3531,60 грн - сума заборгованості за відсотками. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за: кредитним договором № 3555107163/608863 від 28.12.2020 року в розмірі 15900 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11900 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками; кредитним договором № 3555107163/357996 від 03.01.2021 року в розмірі 16437,50 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11937,50 грн - сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 04554-01/2021 від 09.01.2021 року в розмірі 22725 грн, з яких: 6500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16225 грн - сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 0631878241 від 11.02.2021 року в розмірі 41539,78 грн, з яких: 3519,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 38019,80 грн - сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 2-755225 від 29.05.2021 року в розмірі 5331,60 грн, з яких: 1800 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3531,60 грн - сума заборгованості за відсотками. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 3555107163/608863 від 28.12.2020 року в розмірі 15900 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11900 грн- сума заборгованості за звичайними відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 3555107163/357996 від 03.01.2021 року в розмірі 16437 грн 50 коп, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11937 грн 50 коп - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 04554-01/2021 від 09.01.2021 року в розмірі 22725 грн, з яких: 6500 грн- сума заборгованості за основною сумою боргу, 16225 грн - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 0631878241 від 11.02.2021 року в розмірі 41539 грн 78 коп, з яких: 3519 грн 98 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу, 38019 грн 80 коп - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2-755225 від 29.05.2021 року в розмірі 5331 грн 60 коп, з яких: 1800 грн 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3531 грн 60 коп - сума заборгованості за відсотками. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Рябко С. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не встановив, що були наявні підстави для повернення позовної заяви, оскільки заява підписана особою, яка не мала права її підписувати. Окрім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що також були підстави для залишення позовної заяви без руху, оскільки така позовна заява не відповідала положенням ч. 5 ст. 177 ЦПК України. Також зазначив, що повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості по договору позики №06318782414/4 від 11.02.2021 року взагалі не надано, що означає недоведеність права позивача на дострокове стягнення заборгованості за кредитом. Відмічає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що жоден з первісних кредиторів не звертався до відповідачки з вимогою про дострокове погашення боргу, а відтак, суд має стягнути лише прострочену суму боргу по платежам, за якими строк сплати ще не настав. Зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після спливу визначеного договорами строку кредитування. Вважає, що розрахунки на які посилається позивач, та які взяв до уваги суд першої інстанції не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, та такі розрахунки із зазначенням конкретного розміру є документами, що створені самим відповідачем, а тому вони не заслуговують на увагу. У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до відзиву представник ТОВ «ФК Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Т. В. заперечувала проти апеляційної скарги та зазначила, що позивачем до позову разом з розрахунком заборгованості також було надано виписку по рахунку відповідачки, що у своїй сукупності є належними доказами існування у ОСОБА_1 заборгованості у заявленому до стягнення розмірі. Зазначила, що підписавши договір, позичальник посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Відмітила, що з розрахунків заборгованості убачається, що позичальник здійснював сплати грошових коштів на рахунки первісних кредиторів, а внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. Окрім того, повідомила про те, що з метою надання вичерпної інформації у справі та у відповідності до умов договорів факторингу позивачем було ініційовано запити до первісних кредиторів щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) коштів ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами. Після винесення рішення судом першої інстанції, ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримано відповіді на свої запити від первісних кредиторів, в тому числі отримано додаткові докази, а тому позивач вимушений просити суд поновити строк для подання доказів, прийняти та долучити до матеріалів справи: від ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ»: інформаційну довідку за вих.№12/7 від 02.07.2024 року як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №04554- 01/2021 від 09.01.2021 року; від ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА»: інформаційну довідку за вих.№517/08 від 31.08.2023 року, як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості по договору про надання фінансового кредиту №3555107163/608863 від 28.12.2020 року; від ТОВ «ГОУФІНГОУ»: інформаційну довідку за вих.№3509/06 від 29.06.2023 року як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості по договору про надання фінансового кредиту №3555107163/357996 від 03.01.2021 року; від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»: лист ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» від 01.07.2024 року як доказ переказу коштів позичальнику; розрахунок заборгованості по договору позики № 2-755225 від 29.05.2021 року; від ТОВ «ІНФІНАНС»: довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 4 квитанцію від 11.02.2021 року як доказ перерахування коштів ОСОБА_1 по договору надання позики, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту № 631878241 від 11.02.2021 року; розрахунок заборгованості по договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 631878241 від 11.02.2021 року. Зауважує, що до позовної заяви позивач долучав копію квитанції від 11.02.2021 року як доказ перерахування коштів ОСОБА_1 по договору надання позики, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту № 631878241 від 11.02.2021 року та довідку про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 . Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 28.12.2020 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3555107163/608863 від 28.12.2020 року. 21.01.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21012022, у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 21.01.2022 року до договору факторингу № 21012022 від 21.01.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 15900 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11900 грн - сума заборгованості за звичайними відсотками. 03.01.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3555107163/357996 від 03.01.2021 року. 08.12.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу 08122021, у відповідності до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 08.12.2021 року до договору факторингу № 08122021 від 08.12.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16437,50 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11937,50 грн - сума заборгованості за відсотками. 09.01.2021 року ТОВ «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 04554-01/2021 від 09.01.2021 року. 11.08.2021 року між ТОВ «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 11082021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансовою компанією «ІНВЕСТРУМ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 11.08.2021 року до договору факторингу № 11082021 від 11.08.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22725 грн, з яких: 6500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16225 грн - сума заборгованості за відсотками. 11.02.2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0631878241 від 11.02.2021 року. 22.06.2022 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 22/06-22, у відповідності до умов якого ТОВ «ІНФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймав належні ТОВ «ІНФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 22.06.2022 року до договору факторингу № 22/06-22 від 22.06.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41539,78 грн, з яких: 3519,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 38019,80 грн - сума заборгованості за відсотками. 29.05.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2-755225 від 29.05.2021 року. 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 6 від 28.09.2021 року до договору факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5331,60 грн, з яких: 1800 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3531,60 грн - сума заборгованості за відсотками. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за такими договорами: кредитним договором № 3555107163/608863 від 28.12.2020 року в розмірі 15900 грн, з яких: 4000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11900,грн - сума заборгованості за звичайними відсотками; кредитним договором № 3555107163/357996 від 03.01.2021 року в розмірі 16437,50 грн, з яких: 4500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 11937,50 грн- сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 04554-01/2021 від 09.01.2021 року в розмірі 22725 грн, з яких: 6500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16225 грн - сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 0631878241 від 11.02.2021 року в розмірі 41539,78 грн, з яких: 3519,98 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 38019,80 грн - сума заборгованості за відсотками; кредитним договором № 2-755225 від 29.05.2021 року в розмірі 5331,60 грн, з яких: 1800,грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3531,60 грн - сума заборгованості за відсотками. Задовольняючи позов ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції виходив із доведеності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачка, отримавши обумовлену у кредитному договорі суму, належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь кредитора. Щодо клоптання відповідача про долучення нових доказів у справі, колегія суддів відмічає наступне. Як зазначено вище, позивач просить долучити до матеріалів справи нові докази, які ним отримані після ухвалення рішення у спарві, а саме розрахунки заборгованості від первісних кредиторів та довідки про ідентифікацію клієнта. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні; у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. (постанова Верховного Суду від 8 листопада 2023 року у справі №140/1322/22 ). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Колегія суддів не приймає нові докази які просить долучити позивач, з огляду на те, що такі докази до суду першої інстанції не подавалися, а також не були предметом дослідження суду першої інстанції, окрім того, позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався, а також не обґрунтував та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Так, позивач посилається на те, що відповіді на його запити були надані первісними кредиторами після ухвалення рішення у справі, проте в матеріалах справи відсутні копії таких запитів, а тому суд позбавлений можливості встановити в який період були направлені такі запити. Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відмічає наступне Щодо перерахування коштів позичальнику та розрахунків заборгованості, колегія суддів відмічає про те, що у відповідності до умов кожного з договорів кошти надаються позичальнику власноруч позичальником при заповненні форм заявки на сайті товариств. У відповідності до умов договорів факторингу, передача документації, а саме платіжних доручень або іншого документального підтвердження перерахування коштів на рахунок, вказаний боржником та детальних розрахунків заборгованості по кредитному договору - надаються кредитором за окремим індивідуальним запитом фактора. Так, після ухвалення рішення у справі ТОВ «ФК «ЄАПБ» отримано відповіді на свої запити до первісних кредиторів, поряд з цим, колегією суддів такі докази не прийняті, з огляду на не доведення позивачем неможливості їх подання до суду першої інстанції. Проте, колегія суддів зазначає, що надані позивачем до суду першої інстанції копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи та печатки сторін, і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеними кредитними договорами. Дані розрахунки відповідачкою у встановлений законом спосіб спростовані не були. Окрім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості по кредитним договорам, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору. Колегія суддів також не приймає доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження (повідомлення) про відступлення права вимоги за договором позики №0631878241 від 11.02.2021 року, оскільки згідно умов договору факторингу №22/06-22 від 22.06.2022 року, а саме п. 1. 6. передбачено, що «права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-предачі реєстру боржників» (а. с. 78), такий акт прийому-передачі, в тому числі, долучений до матеріалів справи (а. с. 80). Щодо доводів про неправомірне нарахування заборгованості, в тому числі відсотків, колегія суддів зазначає, що умовами договорів визначено те, що позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбаченим договором. Колегія суддів відмічає, що договір, який є обов`язковим для його сторін, містить в собі погоджені ним умови, на яких сторони погодились реалізувати свої права та обов`язки, тобто, виконати свою частину зобов`язання. Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/24/23 від 14.02.2024 року. Окрім того, Верховним Судом у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Отже, є неприйнятними доводи відповідачки, щодо безпідставного нарахування заборгованості, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договорів та додатків до них, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань. Більш того, позивач просив стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлено. Факт не вчинення жодних дій відповідачкою щодо розірвання кредитних договорів а також користування кредитними коштами є нічим іншим як визнанням вищевказаних кредитних договорів такими, що укладені з досягненням всіх істотних умов (див. постанову Верховного Суду у справі №526/405/13 від 10.01.2019 року). Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідачки про відступлення права вимоги, спростовуються наступним. Так, положеннями ст. 512 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права та обов`язки первісного кредитора, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поряд з цим, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Аналогіячний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/1755/19 від 04.06.2020 року. У законодавстві України не передбачено обов`язку правонаступника кредитора мати підтвердження направлення боржнику повідомлення про відступлення права вимоги. Окрім того, такі повідомлення не змінюють умов кредитних договорів, а мають лише інформаційний характер. Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові, за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснено платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступленя права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор, не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого зобов`язання. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом (ст. 1082 ЦК України). Тобто, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі не звільняється від обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах: №6-979цс15 від 23.09.2015 року, №278/1679/13 від 06.02.2018 року. Так, у вищезазначеній постанові Верховний Суд у справі №278/1679/13 від 06.02.2018 року зазначив, що «неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань». Колегія суддів бере до уваги ту обставину, що копії повідомлень про відступлення прав вимоги заборгованості по кредитним договорам, адресовані ОСОБА_1 , не містять підпису Генерального директору ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а. с. 24, 39, 54, 97). Поряд з цим, в сукупності з іншими наданими позивачем доказами, така обставина не може слугувати безумовною підставою для відмови в позові. Щодо доводів скаржниці про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, слід зазначити наступне. Так, адвокат Рябко В. О. в інтересах ОСОБА_1 посилається на те, що на підтвердження повноважень в порядку самопредставництва працівник має надати суду: докази того, що особа обіймає певну посаду (наказ, трудовий договір). Проте, з доданої до позовної заяви довіреності, не вбачається з яких підстав ОСОБА_2 видана довіреність. Колегія суддів зазначає, що реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). Статтею 131-2 Конституції України передбачено, що Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Згідно ч. 6 ст. 19 ЦПК України, малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними. Відповідно до п.3 ст. 58 ЦПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. Отже, враховуючи вищевикладені правові норми, ураховуючи, що дана справа відноситься до категорії малозначних справ, повноваження представника товариства доведена наявна в матеріалах справи довіреність, яка, зокрема, підписана Генеральним директором товариства (а. с. 108), тому у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду, які є правильними. Окрім того, доводи апеляційної скарги в цілому, є викладенням суб`єктивних міркувань скаржника, які не підкріплені жодною нормативною та доказовою правовою базою. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Рябка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Рябка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді М. В. Мережко В.А. Нежура