Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/4642/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4642/24 Головуючий у І інстанції - Гайдаш В.А. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Василенка Я.М., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила: - визнати протиправними дії Відповідача в частині призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком з 17 травня 2023 року відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням страхового стажу в розмірі 30 років 7 місяців 3 дні; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком з дня подачі заяви 17 травня 2023 року відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням страхового стажу в розмірі 35 років 2 місяці 16 днів. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначила, що Відповідач протиправно відмов у призначенні пенсії по інвалідності у розмірі за віком з 17 травня 2023 року відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням страхового стажу у розмірі 35 років 02 місяці 16 днів. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2024 № ВЕБ-23001-Ф-С-24-035069 про перерахунок пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2024 № ВЕБ-23001-Ф-С-24-035069 про перерахунок пенсії та прийняти рішення по суті, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю, розглянути справу у межах позовних вимог та ухвалити нове судове рішення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом неправильно визначено предмет позову, не застосовано до спірних правовідносин положення статей 24, 26 і 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також безпідставно здійснено вихід за межі позовних вимог у спосіб, який не відновлює порушені права Позивача. Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області. З 10 лютого 2005 року Позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а з 15 квітня 2019 року - переведено на пенсію за віком за цим же Законом. На підставі заяви ОСОБА_1 її з 25 жовтня 2022 року переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розмір такої пенсії, починаючи з 22 березня 2023 року складає 2 760 грн. Матеріали справи свідчать, що 17 травня 2023 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком за матеріалами пенсійної справи. На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 24 травня 2023 року №971010125971 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком з 17 травня 2023 року. При цьому загальний розмір пенсії визначено в сумі 3 329,30 грн. Страховий стаж, врахований при обчисленні пенсії, складає 30 років 7 місяців 3 дні, з яких до 01 січня 2004 року - 25 років 7 місяців 3 дні та після 01 січня 2004 року - 5 років. У лютому 2024 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою (вх. № ВЕБ-23001-Ф-С-24-035069), в якій просила перерахувати пенсію у зв`язку із збільшенням з 1 січня 2024 року розміру мінімальної заробітної плати. Листом від 27 березня 2024 року №4600-3240/Д-02/8-2300/24 Відповідач повідомив Позивача про те, що складові її пенсії перераховані, однак розмір пенсії з 01 січня 2024 року не змінився. Крім того, у листі зазначено, що пенсію обчислено з урахуванням страхового стажу 30 років 7 місяців. Позивач, вважаючи протиправними дії щодо розрахунку пенсії, виходячи з 30 років страхового стажу, а не з 35, звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем за наслідками розгляду заяви Позивача від 28 лютого 2024 року не прийнято рішення, а відтак Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вчинило не протиправні дії про відмову у перерахунку пенсії, а бездіяльність щодо неприйняття будь-якого рішення. Тому, з метою захисту прав Позивача необхідно зобов`язати Відповідача повторно розглянути подану 28 лютого 2024 року заяву та прийняти рішення по суті. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 9 указаного Закону відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Як свідчать матеріали справи, починаючи з 25.10.2022 Позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058-IV, а з 17.06.2023 - пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за віком на підставі цього ж Закону. Колегією суддів враховується, що положення статті 33 Закону № 1058-IV, яка визначає розміри пенсії по інвалідності, встановлює особливості його обчислення залежно від групи інвалідності та способу, який особа з інвалідністю ІІ і ІІІ групи може обрати. Так, зокрема, за змістом частини першої указаної статті пенсія по інвалідності особам з інвалідністю III групи призначається у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. У свою чергу, абзацом 8 частини другої статті 33 Закону № 1058-IV передбачено, що непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону. Отже, особа з інвалідністю ІІІ групи, якій призначена пенсію по інвалідності, вправі обрати способи розрахунку такої пенсії - або у розмірі 50% пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058-IV, або у розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум. Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені статтею 24 Закону № 1058-IV. Згідно з абзацом 1 частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. У свою чергу, за правилами абзацу 2 частини першої статті 24 указаного Закону до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Абзацом 1 частини другої статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при обчисленні пенсії по інвалідності (при її розрахунку за правилами ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV) до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У свою чергу при обчисленні пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком (абз. 8 ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV) розрахунок страхового стажу здійснюється за загальними правилами без урахування додаткового стажу за період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Матеріали справи, зокрема, розрахунок стажу, наданий Відповідачем, свідчить що страховий стаж Позивача за період до 01.01.2004 складає 25 років 7 місяців 3 дні, а після - цієї дати - 5 років, що підтверджується наявними у матеріалах пенсійної справи індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5. Отже, обчислення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком, виходячи із страхового стажу 30 років 07 місяців 03 дні, відповідає положенням Закону № 1058-IV, що виключає можливість стверджувати про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області при визначенні з 17 травня 2023 року розміру страхового стажу Позивача. Посилання ОСОБА_1 на неправильне обчислення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області страхового стажу останньої є помилковим, оскільки не враховує правового регулювання спірних правовідносин та наведених норм Закону №1058-IV, які передбачають врахування додаткового стажу лише у випадку отримання пенсії по інвалідності за правилами ч. 1 ст. 33 Закону № 1058-IV, однак не у випадку отримання пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком (абз. 8 ч. 2 ст. 33 Закону № 1058-IV), розмір якої обчислюється виходячи з наявного страхового стажу особи. У спірному випадку, як було неодноразово підкреслено вище, з 17 травня 2023 року пенсію по інвалідності ОСОБА_1 перераховано у розмірі пенсії за віком на підставі її заяви, у зв`язку з чим правові підстави для врахування територіальним органом Пенсійного фонду України до страхового стажу Позивача додаткового стажу між датою встановлення інвалідності і днем досягнення пенсійного віку відсутні. При цьому колегією суддів враховується, що після проведеного з 17 травня 2023 року перерахунку розмір пенсії ОСОБА_1 збільшився з 2 760 грн до 3 329,30 грн. За таких обставин заявлені Позивачем позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. У контексті наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вважає спірними правовідносини щодо неправильного обчислення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області страхового стажу при перерахунку пенсії з 17 травня 2023 року, а не щодо не проведення перерахунку її пенсії на підставі звернення від 28 лютого 2024 року. За таких обставин, вихід Черкаським окружним адміністративним судом за межі позовних вимог, який обґрунтований тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не прийняло жодного рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 28 лютого 2024 року, є помилковим, оскільки не був покликаний забезпечити те право Позивача, за захистом якого вона звернулася. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко О.В. Карпушова