Постанова 4851 № 816/1627/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2024 р.Справа № 816/1627/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава, по справі № 816/1627/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року у справі №816/1627/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №816/1627/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року у справі № 816/1627/18 скасовано. Ухвалено нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року за справою №550/461/17, яка набрала законної сили, за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 14 жовтня 2022 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №816/1627/18 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року за справою №550/461/17, яка набрала законної сили, за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року. Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г. від 08.08.2024 ВП №70902342 відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №816/1627/18, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 14 жовтня 2022 року. 25 вересня 2024 року до Полтавського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла заява від головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г. про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №816/1627/18, у якій державний виконавець просить замінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 816/1627/18 від 14.10.2022 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року за справою №550/461/17, яка набрала законної сили, за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року, з урахуванням здійснених виплат на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриманої заборгованості по пенсії у сумі 10001,41 грн . Заява обґрунтована тим, що судове рішення у справі №816/1627/18, що набрало законної сили, залишилося невиконаним в частині виплати коштів, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби, виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" у розмірі 10001,41 грн. буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості після надходження коштів з Державного бюджету України. Вказує, що боржник не має наміру в повному обсязі виконати судове рішення у справі №816/1627/18 в чистині виплати коштів у розмірі 10001,41 грн., у зв`язку з чим виникла необхідність у звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Благадира Д.Г. про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №816/1627/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. Згідно з положеннями ч.1,3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №816/1627/18 суд першої інстанції виходив з того, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої компенсації не було способом відновлення порушених прав. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. В силу приписів статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України. Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі Закон 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною 3 статті 33 Закону № 1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України). Отже, для застосування правил цієї норми повинні бути наявні обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити у задоволенні такої заяви. Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17. З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено нарахування на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року за справою №550/461/17, яка набрала законної сили, за період з 01 січня 2016 року по 27 грудня 2017 року, та за результатами такого нарахування визначено суму компенсації в розмірі 10001,41 грн. Також, згідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.04.2023 року станом на 28.04.2023 заборгованість включена до Реєстру судових рішень за №629553 для виплати за наявності відповідних додаткових бюджетних асигнувань на зазначені цілі. Колегія суддів зазначає, що фактично, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у справі, який є боржником, не відмовляється виплачувати ОСОБА_1 недоотриману заборгованість по пенсії в розмірі 10001,41 грн., а лише вказує на те, що така виплата буде сплачена в порядку черговості реєстру рішень. За таких обставин, колегія суддів зазначає, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не наведено конкретних обставини, що унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення у справі №816/1627/18, враховуючи, що боржник - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення суду здійснило нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 10001,41 грн., виплата якої буде проведено за наявності виділення коштів з Державного бюджету України. Суд апеляційної інстанції зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №816/1627/18 має зобов`язальний характер, при розгляді справи судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування заборгованості по пенсії позивачу. Крім того, Верховним судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визначення конкретного розміру компенсації. Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки розрахунок належної позивачу компенсації судом не здійснювався та у задоволенні позовних вимог в частині визначення конкретного розміру компенсації судом касаційної інстанції відмовлено, суд, змінивши спосіб виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі №816/1627/18 із зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, - на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, фактично змінить рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішить питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України. Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. Вищенаведена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 24 грудня 2014 року у справі №21-506а14. Подібного підходу дотримується і Верховний Суд, зокрема у постановах від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі №130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі №295/16238/14-а. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №490/9519/16-а сформульовано наступний правовий висновок: Змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов`язання виплатити зазначені соціальні виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті. Подібний висновок також було зроблено Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а. Слід зауважити, що під обґрунтованими підставами розуміється наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють рішення суду у раніше встановлених судом спосіб. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами. З матеріалів справи вбачається, що виконання рішення ускладнено через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Колегія суддів зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з виплати компенсаційних виплат, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, може поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб. Враховуючи, що виконання рішення суду у справі №816/1627/18 залежить від бюджетного фінансування, зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань Крім того, способом відновлення порушеного права позивача у даній справі судом обрано зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої компенсації не було способом відновлення порушених прав, а тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить державний виконавець, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі №816/1627/18. З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, суд вважає безпідставними аргументи державного виконавця, наведені в його заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі № 520/11913/21. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України. Також колегія суддів звертає увагу, що КАС України передбачені додаткові процесуальні механізми, які спрямовані на гарантування реалізації положень статті 129-1 Конституції України, згідно з якими судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у порядку статей 382, 383 КАС України. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18. Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статті 378 КАС України, при розгляді заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Посилання позивача в апеляційній скарзі на висновки судів першої інстанцій щодо заявленої вимоги про зміну способу та порядку виконання рішення суду, зокрема рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №200/1710/22, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року у справі №200/13658/21 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях судів першої інстанції. Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що судом ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для його скасування відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 816/1627/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 28.11.2024 року