Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/25146/24
від 28.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДГоловуючий І інстанції: Садова М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2024 р. Справа № 520/25146/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024, по справі № 520/25146/24 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до суду із позовом, у якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 95452,86 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 позовну заяву повернуто позивачу. Позивач не погодився із ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не вірно застосував норми ст. ст. 55, 59 КАС України та дійшов помилкового висновку, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має право її підписувати, а також, що представником не було надано достатніх документів, які підтверджують повноваження діяти від імені відповідача. Витяг з ЄДР є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень. Відповідно до ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, виходив з того, що представником позивача ОСОБА_2 не надано документів, на підтвердження наявності повноважень на подання, підписання адміністративного позову від імені юридичної особи ані в порядку самопредставництва, ані як представника за довіреністю, оскільки витяг з Єдиного державного реєстру не може самостійно підтверджувати повноваження особи діяти за правилами самопредставництва, адже такий не передбачає такої можливості у зв`язку із наявними обмеженнями, що суперечать самій суті інституту самопредставництва. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника. Повноваження представника підтверджуються документами, визначеними ст. 59 КАС України, а саме: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. У тих випадках, коли законом для деякої категорії справ передбачено участь лише адвоката як представника, то його повноваження підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Отже, КАС України надано можливість учасникам справи брати участь у судовому процесі через самопредставництво або через представника та чітко визначено перелік документів, які необхідно подати для підтвердження такої участі. Таким чином, з огляду на імперативні вимоги ст. 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені ст. 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або ст. 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника). Так, з урахуванням положень ст. 55 КАС України для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження. При цьому, самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень. Отже, з аналізу наведеного вбачається, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах]. Як було зазначено, особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР. Із матеріалів справи встановлено, що адміністративний позов від імені Головного управління ДПС у Харківській області подано ОСОБА_2 . На підтвердження повноважень діяти від імені Головного управління ДПС у Харківській області представником надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (дата формування витягу 04.07.2023), копію наказу про переведення від 07.12.2022 № 604-о/вс. Висновки суду першої інстанції щодо непідтвердження представником можливості діяти в порядку самопредставництва ґрунтуються на тому, що відповідно до витягу ЄДР, ОСОБА_2 має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діяти виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, ГУ ДПС у Харківській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг). Разом з тим, Верховним Судом у постановах від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23, від 24.09.2024 у справі № 520/7059/23 сформовано висновок, згідно з яким наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах]. У цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.12.2023 у справі № 200/658/21-а та у інших справах, у яких Верховний Суд дійшов висновків, що за умови обмеження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та сформував правовий висновок про те, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень). Отже, враховуючи, що відповідно до витягу з ЄДР ОСОБА_2 була обмежена лише у праві: відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання від апеляційних, касаційних скарг, підстави вважати, що вона не має права підписувати позовну заяву від імені Головного управління ДПС у Харківській області відсутні. Стосовно того, що на підтвердження повноважень діяти від імені Головного управління ДПС у Харківській області представником не надано інших належних документів, колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23, за якою надання особою витягу з ЄДР свідчить про достатність доказів на підтвердження повноважень представника діяти від імені органу в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва. Вказані висновки також відповідають правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 19.09.2024 у справах № 380/14002/22, № 440/17762/23. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12. 2019 у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень. Усталеною є також
позиція Верховного Суду, що за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України. Дані позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.09.2024 у справі № 520/7059/23. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними висновок суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про повернення позовної заяви порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити - ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 320, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 по справі № 520/25146/24 - скасувати. Адміністративну справу № 520/25146/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов