Постанова 4857 № 460/22808/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/22808/23 пров. № А/857/4749/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Судової Хомюк Н.М., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, прийняте суддею Дорошенко Н.О. у місті Рівному, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- встановив: ФОП ОСОБА_1 (надалі ФОП, позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (надалі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (ППР) від 07.07.2023 №5849/Ж10/17-00-24-10-22. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 відмовлено в задоволенні позову. Суд відхилив покликання позивача як на підставу правомірності визначення ним ставки рентної плати в сумі 760,77 грн на те, що зміна умов договору довгострокового тимчасового користування лісами від 24.02.2011 за реєстраційним №1 в частині зміни розміру рентної плати, яка є істотною умовою такого договору, має відбуватися за досягнутою згодою сторін викладеною у письмовій формі, чого зроблено не було, адже пунктом 256.10 статті 256 ПК України чітко визначено, що ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Суд також відхилив покликання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, оскільки зроблені висновки не є релевантними обставинам справи, яка розглядається. Щодо покликання позивача на наказ начальника обласної військової адміністрації Рівненської області від 23.03.2022 №37 «Про заборону відвідування населенням лісів і в`їзду до них транспортних засобів та іншої самохідної техніки у період воєнного стану», суд зазначив, що такий наказ не визначає умови та не змінює порядок адміністрування податків та зборів. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 по справі №922/1658/19 суд, з посиланням на цивільне законодавство дійшов висновку, що зміна індексації нормативно грошової оцінки землі є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати та відповідного донарахування податкового зобов`язання з орендної плати. Тобто в заснованих на договорі взаємовідносинах не може відбуватись одностороння зміна їх умов. Тим більше, договором довгострокового тимчасового користування лісами від 24.02.2011 (п. 10.1) передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується в судовому порядку. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги. ГУ ДПС у Рівненській області у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами від 24.02.2011, укладеного з Острозькою районною державною адміністрацією від імені Рівненської обласної державної адміністрації відповідно до розпоряджень голови Рівненської обласної державної адміністрації від 19.01.2011 №10 та №11, отримав у довгострокове тимчасове платне користування лісову ділянку для використання корисних властивостей лісів (рекреаційних та культурно-оздоровчих) загальною площею 3 га за межами населеного пункту на території Мощаницької сільської ради Острозького (нині Рівненського) району Рівненської області строком на 15 років. Договір зареєстрований в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис від 24.02.2011 за №1. В березні 2023 ГУ ДПС у Рівненській області проведена камеральна перевірка правильності та повноти нарахування податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за 4-ий квартал 2022, за результатами якої складено акт від 10.03.2023 №2116/Ж5/17-00-24-10-09/2401410654. На підставі акта перевірки від 10.03.2023 №2116/Ж5/17-00-24-10-09/2401410654 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.04.2023 №2982/Ж10/17-00-24-10-22, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) на загальну суму 9332,48 грн (7465,98 грн за податковим зобов`язанням; 1866,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)). 02.05.2023 вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 03.07.2023 №17696/6/99-00-06-01-03-06 ППР від 13.04.2023 №2982/Ж10/17-00-24-10-22 скасоване в частині штрафних санкцій на суму 1119,90 грн, в іншій частині ППР залишене без змін, а скаргу в такій частині - без задоволення. На підставі означеного рішення Державної податкової служби України ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07.07.2023 №5849/Ж10/17-00-24-10-22, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів (крім рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок головного користування) на загальну суму 8212,58 грн (7465,98 грн за податковим зобов`язанням; 746,60 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)). 27.07.2023 ППР було оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 17.08.2023 №23409/6/99-00-06-01-03-06 скаргу позивача від 27.07.2023 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 07.07.2023 №5849/Ж10/17-00-24-10-22 без змін. Відповідно до пункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Статтею 9 ПК України та статтею 64 Бюджетного кодексу України визначено, що рентна плата належить до загальнодержавних податків та зборів, яка справляється на всій території України та входить до складу доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад. Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється, зокрема, за спеціальне використання лісових ресурсів (пп. 14.1.217 п.14.1 ст.14 ПК України). Статтею 251 ПК України передбачено склад рентної плати та зазначено, що рентна плата складається з: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України. Згідно з п.256.1 ст.256 ПК України визначено, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами. Відповідно до пп.256.2.5 п.256.2 ст.256 ПК України об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт. Пунктом 256.10 статті 256 ПК України визначено, що за заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Порядок нарахування податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів визначає пункт 256.11 статті 256 ПК України. Згідно з підпунктом 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 ПК України лісокористувачі щокварталу складають податкову декларацію з рентної плати наростаючим підсумком з початку року, за винятком: а) лісокористувачів, якими до отримання лісорубних та лісових квитків рентна плата вноситься в каси суб`єктів лісових відносин, які їх видають: - фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісорубні та лісові квитки; - лісокористувачів (крім фізичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, яким видано лісові квитки), у яких сума рентної плати в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому сплачується рентна плата; б) лісокористувачів з іншої області, які сплачують рентну плату повністю до видачі їм спеціального дозволу за місцезнаходженням лісової ділянки, на якій здійснюється заготівля деревини. Відповідно до п. 256.12 ст. 256 ПК України порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу. Статтею 257 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу, а для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу, у тому числі газу, розчиненого у нафті (нафтового (попутного) газу), етану, пропану, бутану, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України та рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України, дорівнює календарному місяцю (п.257.1). Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати (п.257.2). Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки (пп. 257.3.5 п. 257.3). Сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів «а» і «б» підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу (п.257.5). Згідно з пунктом 258.1 статті 258 ПК України на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів (пп. 258.1.1). На суму податкових зобов`язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу (пп. 258.1.2). Тобто, платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі, що використовують корисні властивості лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт, які її сплачують щокварталу в сумі, самостійно визначеній в податковій декларації та обрахованій за ставкою, встановленою Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Судом встановлено, що ФОП є платником рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на підставі договору довгострокового тимчасового користування лісами від 24.02.2011 за реєстраційним №1 лісової ділянки для використання корисних властивостей лісів (рекреаційних та культурно-оздоровчих) загальною площею 3 га на території Мощаницької сільської ради Острозького (нині Рівненського) району Рівненської області. Відповідно до рішення Рівненської обласної ради від 23.12.2021 №469, яке набрало чинності з 01.01.2022, встановлено рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів з використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт в розмірі 50% від нормативно-грошової оцінки одиниці площі ріллі по області прийнятої на відповідний календарний рік за 1 га. Судом встановлено, що згідно з додатком 15 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 № 1147, нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Рівненській області станом на 01.01.2022 становить 21938 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове зобов`язання позивача з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за 4-й квартал 2022 має становити 8226,75 грн (21938 грн х 50% х 3 га). Разом з тим, згідно з актом від 10.03.2023 №2116/Ж5/17-00-24-10-09/2401410654 про результати камеральної перевірки податкової декларації рентної плати за 4-й квартал від 08.02.2023 позивачем нараховано рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів 760,77 грн. Покликання апелянта на те, що зміна істотних умов договору, зокрема, щодо зміни розміру рентної плати має відбуватися за досягнутою згодою сторін викладеною у письмовій формі, чого зроблено не було, то таке не заслуговує на увагу, враховуючи те, що пунктом 256.10 статті 256 ПК України чітко визначено, що ставки рентної плати встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Рівненської обласної ради від 23.12.2021 №469 «Про встановлення ставок рентної плати за спеціальне користування лісових ресурсів», яким встановлено рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів з використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт є чинним, відтак, нарахування рентної плати повинно здійснюватися з урахуванням його норм. Покликання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, не заслуговує на увагу суду, оскільки правовідносини, яким судом надано оцінку не є релевантним обставинам даної справи, оскільки стосуються орендної плати та регулюються нормами цивільного законодавства, а у даному випадку йдеться про сплату рентних платежів. Відповідно до підпункту 258.2.1 пункту 258.2 статті 258 ПК України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи. Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Пунктом 123.1 статті 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування. Згідно з актом від 10.03.2023 №2116/Ж5/17-00-24-10-09/2401410654 про результати камеральної перевірки податкової декларації рентної плати за 4-й квартал від 08.02.2023 дані перевірки свідчать про заниження позивачем податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів в сумі 7465,98 грн. Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до вимог пункту 123.1 статті 123 ПК України розмір штрафних санкцій за порушення позивачем податкового законодавства в частині сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів становить 746,60 грн (7465,98 х 10%). Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване податкового повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак, підстав для його скасування немає. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 січня 2024 року у справі № 460/22808/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар