Ухвала ККС ВС № 757/20520/24-к

УХВАЛА 25 листопада 2024 року м. Київ справа № 757/20520/24-к провадження № 51-5187ск24 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07 травня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, установив: Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 07 травня 2024 року повернуто скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07 травня 2024 року залишено без змін. У касаційній скарзі порушується питання про скасування судових рішень. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України). Встановлюючи обмеження права на касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009). Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі "Кромбах проти Франції" від 13 лютого 2001 року). Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Обмеження права на касаційне оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку та ухвали апеляційного суду за результатом такого перегляду визначено законодавцем і прямо передбачене процесуальним законом. Таке обмеження відповідає основним засадам судочинства, що визначені Конституцією України, є пропорційним та обґрунтованим. Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України, а тому у відкритті касаційного провадження відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягає оскарженню у касаційному порядку. Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07 травня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3