Ухвала КАС ВС № 420/31782/23

УХВАЛА 25 листопада 2024 року м. Київ справа № 420/31782/23 адміністративне провадження № К/990/43038/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 420/31782/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 з 28.03.2023 розрахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком за 2020-2022 роки з урахуванням вже отриманих сум пенсії; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. 11.11.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі №420/31782/23 і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 по справі № 420/31782/23 підлягають скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, судами першої та другої інстанцій не в повній мірі були з`ясовані обставини по справі. Так, позивач перебуває на обліку в пенсійному органі та з 18.08.2015 їй була призначена пенсія за вислугу років, яка була призупинена 27.08.2015 у зв`язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років. Та в подальшому, 28.03.2023, позивачку за її бажанням було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Скаржник стверджує, що у даному випадку здійснювалося саме переведення позивачки на пенсію за віком на умовах, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, а не первинне призначення, що виключає зміну при обрахунку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки. Та покликається на аналогічну правову позиція, викладену у постанові Верховного Суд від 27.03.2020 у справі № 335/8983/17 щодо застосування показника середньої заробітної плати при переході на інший вид пенсії. Також скаржник заперечує щодо зобов`язання його нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, оскільки у позивачки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи. На переконання скаржника, при прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій втрутились в дискреційні повноваження пенсійного органу. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми процесуального права, оскільки не була надана оцінку всім аргументам відповідача. У касаційній скарзі скаржник стверджує про те, що ця справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до наступного висновку. Так, у цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів. Втім скаржник такого обґрунтування в касаційній скарзі не навів. Тому Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Окрім того, суди попередніх інстанцій під час вирішення спору врахували висновки Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 (провадження № 11-731апп18), які підлягають застосуванню до цієї справи. Керуючись статтями 248, 328, 333, 347, 355, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024 у справі № 420/31782/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя - доповідач: С.М. Чиркін Судді: Я.О. Берназюк В.М. Шарапа