Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/8687/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/8687/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 ( суддя Луніна О.С.) в адміністративній справі №160/8687/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 10.01.2024 № 912050193540 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.01.2024; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 03.01.2024. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсії за віком на пільгових умовах за списком№2 з 2009 року, звернулась до відповідача1 з заявою про призначення на пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки. Отримала відмову відповідача 2, мотивовану ненаданням документів для обліку середнього заробітку. Позивач наполягаючи, що всі документи містяться в матеріалах пенсійної справи звернулась до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 2024 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржниця вказує, що з 14.10.2011 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788- ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV позивач звернувся вперше 07.12.2023, а тому в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону№ 1058-IV. Тому за обставин цієї справи має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Звертаючись до пенсійного органу 07.12.2022 з відповідною заявою, позивач використав своє право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, а саме на нове призначення пенсії за віком з її новим обчисленням відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернувся вперше. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, в якій остання зазначила, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що в частині третій статті 45 Закону № 1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). Окрім того, аналогічні правові висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №335/13242/16-а, від 09.06.2021 у справі №367/1276/17, від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а та від 04.02.2021 у справі №509/3080/16-а. Отже, у спірних правовідносинах має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії позивача пенсії за віком. Враховуючи це, при обчисленні позивачу пенсії за віком у 2023 році на підставі норм Закону № 1058-IV відповідач мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах Список № 2, відповідно до ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з 10.04.2009. 03.01.2024 позивач звернулася (через портал електронних послуг) до Відповідача 1 із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІУ із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. З 01.04.2021 органи Пенсійного фонду застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін?юсті 16.03.2021 № 339/35961. Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 10.01.2024 № 912050193540 про відмову в призначені пенсії за віком, оскільки позивач не додала оригіналів документів при подачі заяви через електронний портал. В переведенні на інший вид пенсії відмовлено через відсутність права. Не погодившись з відмовою позивач звернулась до суду з даним позовом. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 року по справі №520/6808/17 та від 09.06.2021 року по справі №367/1276/17. При цьому суд зазначає наступне. Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідно до п.2 ч.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Як встановлено судом, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В свою чергу позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином позивач просила призначити їй той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону. Оскільки позивачці фактично призначено пенсію за віком, колегія доходить висновку про відсутність підстав в даному випадку повторно призначати позивачу пенсію за віком, проте за нормами іншого закону. При цьому суд звертає увагу, що показник середньої заробітної плати в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки відсутній факт призначення позивачу іншого виду пенсії за іншим законом. При цьому суд критично оцінює посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17. Так, у наведеній справі встановлено, що позивачам первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У цих справах суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону. Натомість у даній справі, установлено, що позивачці з 10.04.2009 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і у січні 2024 знову звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 року по справі №500/4392/22 та у постанові від 22.10.2024 року по справі №300/5450/23. Крім того, посилання скаржниці на постанови апеляційних адміністративних судів колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні даної справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача права на повторне призначення пенсії за віком та, відповідно, з висновком про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 в адміністративній справі №160/8687/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 листопада 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 19 листопада 2024 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя О.М. Лукманова