Постанова Львівський апеляційний суд № 439/956/24

Справа № 439/956/24 Головуючий у 1 інстанції: Петейчук Б.М. Провадження № 33/811/1263/24 Доповідач: Белена А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі: судді - Белени А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , в дохід держави 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок) судового збору на користь держави. Згідно з постановою, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 29 квітня 2024 року о 23 годині 47 хвилин на вулиці Задвір, що у с. Пониковиця Золочівського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , із явними ознаками стану алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мовлення, запах алкоголю з порожнини рота, неадекватна поведінка, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим допустив порушення пункту 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. На постанову судді Квіквінія М.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що докази його нібито винуватості отримані з порушенням процедури, визначеної чинним законодавством. Суддею залишено поза увагою, що у справі відсутні докази керування ним транспортним засобом, більше того, свідок ОСОБА_2 підтвердив, що транспортним засобом він того дня не керував. Звертає увагу, що судом було задоволено клопотання про допит свідків, водночас у судове засідання було викликано лише свідка ОСОБА_2 , а інший свідок ОСОБА_3 у судове засідання не викликався та не допитувався з приводу обставин події. Вважає за необхідне повторно поставити питання перед апеляційним судом про допит свідка ОСОБА_3 . Зазначає, що всупереч вимогам закону йому не було вручено його примірник акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Окрім цього, апелянт вказує на те, що поліцейськими не складалося направлення на проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі. Вказує, що суддя залишив поза увагою той факт, що файли, які містяться на DVD диску не підписані електронним підписом. У судове засідання апеляційного суду 15 листопада ОСОБА_1 , захисник Галушка В.В., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились. Так судові засідання у вказаній справі неодноразово призначались апеляційним судом та відкладалися за клопотаннями учасників судового провадження. Зокрема, апеляційним судом було призначено судове засідання на 23 вересня 2024, проте від ОСОБА_1 23 вересня 2024 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває на лікарняному. Розгляд справи відкладено апеляційним судом на 23 жовтня 2024 року. У судовому засіданні апеляційного суду 23 жовтня 2024 року ОСОБА_1 просив відкласти розгляд справи, оскільки він бажає залучити захисника. Наступне засідання було призначено апеляційним судом на 06 листопада 2024 року. 06 листопада 2024 року захисник Галушка В.В. подав до апеляційного суду клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він бажає ознайомитися з матеріалами справи. ОСОБА_1 06 листопада 2024 року у судове засідання не з`явився, про поважні причини неприбуття суду не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 15 листопада 2024 року. Станом на 14 листопада 2024 року захисник ОСОБА_4 з матеріалами справи не ознайомився, у зв`язку з чим помічник судді у телефонному режимі нагадав йому про необхідність прибути до суду для ознайомлення з матеріалами справи. Захисник Галушка В.В. повідомив, що прибуде до Львівського апеляційного суду до початку судового засідання для ознайомлення з матеріалами справи. Проте, 15 листопада 2024 року від захисника ОСОБА_4 надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він братиме участь в іншому судовому процесі, а ОСОБА_5 не прибуде, оскільки згідно з повісткою викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. Апеляційний суд вважає, що захисник ОСОБА_4 належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце судового розгляду і мав можливість спланувати розклад роботи і потрапити в судове засідання апеляційного суду з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги тричі переносився за клопотанням сторони захисту та йому надавався достатній строк, як для підготовки до розгляду, так і для того щоб погодити розклад своєї роботи. На переконання апеляційного суду як ОСОБА_1 , так і його захисник не виявили належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з`являлися до апеляційного суду. Незацікавленість з розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасниками справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення, у якій вона є стороною. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992). Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної без участі правопорушника та апелянта не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, тому що суд розцінює такі дії ОСОБА_1 та його захисника, як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2024 року серії ААД № 798442 (а.с. 5); протоколом про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2024 року серії ААД № 798443, відповідно до якого він 29.04.2024 на вулиці Задвір, що у с. Пониковиця Золочівського району Львівської області, керуючи автомобілем марки «Peugeot 307», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 12.1 ПДР, у результаті чого злетів у кювет, чим вчинив адміністративне правопорушення,передбачене ст. 124 КУпАП(а.с. 7); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого у зв`язку з наявністю у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці, почервоніння обличчя) йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Drager 6810 на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_5 від огляду відмовився (а.с. 3); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції 29.04.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від огляду у медичному закладі відмовився (а.с. 4); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, на якому зафіксовано як на вимогу поліцейського про проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. При чому на усі законні вимоги поліцейських ОСОБА_1 реагував агресивно, у зв`язку з чим до нього був застосований захід забезпечення провадження адміністративне затримання (а.с. 12,13). При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Отже поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що і стало підставою для складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому суд не бере до уваги покликання апелянта на те, з відеозапису не вбачається, що поліцейські складали направлення на проходження медичного огляду на стан спяніння, оскільки не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, так як наявність такого направлення має правове значення для лікаря медичної установи, який у цьому випадку повинен провести медичний огляд. Твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, апеляційний суд розцінює, як форму захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки будь-яких підтверджень про це матеріали справи не містять, разом з тим на відеозаписі з нагрудної камери чітко зафіксовано, як в момент, коли працівники поліції почали наближатися до автомобіля, ОСОБА_1 перемістився з водійського місця на заднє сидіння. Показання свідка ОСОБА_2 у суді першої інстанції про те, що саме він перебував за кермом, а не його батько, апеляційний суд розцінює як намагання сприяти ОСОБА_1 уникнути адміністративної відповідальності. Доводи про неналежність відеозапису, оскільки такий не підписаний електронним цифровим підписом, є необґрунтованими, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху. Оскільки вимоги до доказів за КУпАП не містить норм, які передбачають обов`язок подання відповідних доказів з використанням електронного цифрового підпису, а з долученого і покладеного в основу оскаржуваної постанови судді відеозапису можливо встановити всі обставини та події, які мали місце 29.04.2024, такий є належним і допустимим доказом. Доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом. На думку апеляційного суду, викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та є безальтернативним. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2024 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Альберт БЕЛЕНА