Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3331/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3331/23 Перша інстанція: суддя Мельник О.М., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2023 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати перерахувати і виплатити, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особа з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №№3551-XII (далі Закон №3551-XII). Позивач зазначив, що ГУ ПФУ в Миколаївській області, у відповідь на його звернення, безпідставно відмовило у виплаті щорічної разової грошової допомоги, як особі з інвалідністю внаслідок війни 3-ї групи, до 5 травня за 2022 рік у розмірі встановленому статтею 13 Закону №3551-XII. Позивач наголошував на тому, що дії пенсійного органу щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №540 від 07.05.2022 (далі Постанова №540), є протиправними, оскільки суперечать акту вищої юридичної сили. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо н ненарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції, покликаючись на висновки Верховного Суду у справі №440/2722/20, дійшов висновку, що разова грошова допомога до 5 травня у 2022 році повинна виплачуватися інвалідам війни 3 групи в розмірі, встановленому Законом №3551-XII, а саме в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Суд визначив, що разова грошова допомога до 5 травня є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). При цьому, суд звертався до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 року, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52). Окрім цього, із посиланням на численну практику Верховного Суду України, суд акцентував увагу на тому, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що суд першої інстанції, під час ухвалення рішення, не врахував, що внаслідок запровадження воєнного стану в Україні відбулася зміна нормативно-правового регулювання виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня. Так, за твердженням скаржника, враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини 2 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» частини 7 статті 20 та абзацу 3 підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, передбачених Постановою №540. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання виплатити грошову допомогу до 5 травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Позивач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 22.07.2014, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни (а.с.5). Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області як отримувач щорічної разової допомоги до 5 травня. У 2022 році ГУ ПФУ в Миколаївській області, відповідно до Постанови №540, виплатило позивачу одноразову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3391 грн. Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою щодо нарахування та виплати щорічної разової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи у 2022 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 13 Закону №3551-XII, з урахуванням раніше виплачених сум. ГУ ПФУ в Миколаївській області надало довідку на звернення, в якій зазначено, що грошова допомога виплачена у розмірі передбаченому положеннями Постанови №540 та яка складає 3391 грн. Позивач, вважаючи протиправною виплату допомоги у розмірі меншому ніж встановлено законодавством, звернувся до суду з даним позовом. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Ключовим питанням у цій справі є питання визначення в умовах воєнного стану розміру виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році, передбаченої нормами статей 12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі і вище - Закон №3551-XII). Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.06.2023 у справі № 560/8064/22 відступив від висновку щодо застосування положень статті 13 Закону № 3551-XII, частини другої статті 20 Закону № 389-VІІІ, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №580/2869/22, відповідно до якого правомірним є нарахування та виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540, та сформулював наступний висновок: « 1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей; (2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону № 3551-ХІІ; (3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону № 389-VIII, може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону № 3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій; (4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону № 3551-XII, який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році; (5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах: I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Застосовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду до спірних відносин, які виникли у справі, яка переглядається, Судова палата виходить із того, що оскільки на час виплати позивачу у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 13 Закону № 3551-XII і Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, з огляду на положення частини третьої статті 7 КАС України, якою визначаються загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин.» Колегія суддів вважає, що наведені висновки мають бути застосовані також і до правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі, оскільки такий висновок також стосується і права позивача на виплату разової грошової допомоги як учаснику бойових дій, яка передбачена положеннями статті 12 Закону №3551-ХІІ. Відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Застосовуючи наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів враховує, що на час виплати позивачці у 2022 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення статті 12 Закону № 3551-XII та Порядку № 540, які по-різному визначають розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, тому для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2022 році слід застосовувати не Порядок № 540, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу та є спеціальним законом у цій сфері відносин. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2022 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Згідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правовідносини у даній адміністративній справі є подібними правовідносинам у справі № 560/8064/22, в якій Верховний Суд вирішив відступити від попереднього правового висновку щодо вирішення спору, що стосується питання виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році. Таким чином правові висновки, сформульовані Верховним Судом у постанові від 13.06.2023 у справі №560/8064/22 мають бути враховані судом апеляційної інстанції при вирішенні даної справи, предмет спору якої є подібним предмету спору у справі №560/8064/22. З урахуванням викладеного, орган Пенсійного фонду України, під час вирішення питання щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомогу до 5 травня за 2022 рік протиправно керувався положеннями Постанови №

540. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити недоплачену разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, до 5 травня за 2022 рік у розмірі семі мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення - відсутні. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України не передбачений. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 25.11.2024.