Постанова Одеський апеляційний суд № 522/18543/20

Номер провадження: 22-ц/813/6203/24 Справа № 522/18543/20 Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовська Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , стягувач - ОСОБА_2 , Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року у складі судді Ковтун Ю.І., встановив: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила суд скасувати постанову головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Крицько В.А. від 26.01.2021, ВП 64046065, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скарга мотивована тим, що 18.11.2020 Приморським районним судом м. Одеса у справі №522/18543/20 прийнято судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з дня пред`явлення заяви до досягнення дітьми повноліття. Виконавчий документ був прийнятий до виконання Другим Суворовським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та відкрито виконавче провадження № 64046065. Постановою головного державного виконавця Крицько В.А. від 26.01.2021 встановлено боржнику ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон до погашення заборгованості в повному обсязі в сумі 11647,82 грн. Заявниця зазначила, що сплата аліментів відбувається щомісячно, сума заборгованості є мінливою та на сьогодні це лише біля 2000 грн. Однак, незважаючи на погашення заборгованості та вимоги Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України дотепер не знято. Такі порушення закону, з боку виконавчої служби порушують права божника в частині вільного пересування територією країни та виїзду за її межі. У зв`язку з військовою агресією проти України та введенням у країні воєнного стану, велика кількість підприємств не функціонує, що, в свою чергу, ускладнює працевлаштування. Крім того, діти на сьогодні без згоди матері вивезені їх батьком, як їй відомо, в Арабську Республіку Єгипет, заявниця не має змоги, враховуючи заборону на виїзд за кордон, бачитися з дітьми, вчиняти дії щодо їх розшуку тощо, тим більше не може евакуюватись в іншу державу в зв`язку з посиленням активних воєнних дій на території України після 24 лютого 2022 року, що є прямою загрозою життю та і здоров`ю людини та не може бути обмежено у такій спосіб. Накладені постановою державного виконавця обмеження роблять неможливим перетинання кордону України задля досягнення всіх цілей для життя та спілкування з дітьми, для лікування, маючи на це медичні направлення. Заявниця не перешкоджала та не перешкоджає виконавцю у виконанні всіх дій спрямованих на погашення суми боргу, а неможливість виконання зобов`язань повному обсязі одним платежем не є ухиленням від виконання зобов`язань. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року скаргу ОСОБА_1 , про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника задоволено. Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що станом на 31.05.2024, ОСОБА_1 має заборгованість за виконавчим провадженням №64046065 , яка складає 77 768,50 грн, а тому з урахуванням вимог п. 1 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України відсутні. Крім того, ОСОБА_1 вже вчиняла дії направлені на незаконне перетинання державного кордону України. Так, 25.05.2019 ОСОБА_1 намагалась перетнути кордон України, керуючи автомобілем на контрольно-пропускному пункті митниці Придністровської Молдавської Республіки, притягалася до відповідальності. Також рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.06.2022 у справі № 522/16970/20 було визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом встановлення систематичних зустрічей кожну ІІІ суботу місяця з 15:00 год. до 17:00 год. у присутності батька виключно за бажанням дітей. Також зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності. Таким чином вважає, що скасування обмеження ОСОБА_1 у виїзду за кордон, сприяє ухиленню ОСОБА_1 від виконання її обов`язків по сплаті аліментів через її переховування на територіях ПМР, ставить під загрозу психічний та фізичний стан її доньок, які мешкають з батьком на території Арабської Республіки Єгипет, через спроби ОСОБА_1 нав`язати свою участь у їх вихованні не у спосіб, визначений рішенням суду України. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 07.11.2024 з`явився: представник ОСОБА_1 - адвокат Рева С.Л. ОСОБА_2 та представник Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходили. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, пояснення сторін по справі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Крицько В.А. від 26.01.2021 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на момент винесення постанови від 26 січня 2021 року виконавче провадження перебувало на виконанні менш ніж один місяць. При цьому, заборгованість по аліментах, що визначена в оскаржуваній постанові, утворилася не з вини скаржниці, як боржника, а у зв`язку із пред`явленням виконавчого документа стягувачем до виконання майже через 2 місяці після винесення судового наказу, а в основу оскаржуваної постанови від 26.01.2021 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника покладено розрахунок заборгованості датований 31.01.2021, що також вказує на протиправність такого рішення головного державного виконавця. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторними свідоцтвами про народження Серія НОМЕР_1 від 10.07.2020 та Серія НОМЕР_2 від 10.07.2020. 06.11.2020 Приморським районним судом м. Одеса у справі №522/18543/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.10.2020 до досягнення дітьми повноліття, тобто до 13.10.2029. 30.12.2020 представник ОСОБА_2 адвокат Довженко О.Ю. звернувся до Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу №522/18543/20 від 06.11.2020. 06.01.2021 головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою В.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64046065 з примусового виконання судового наказу №522/18543/20, який виданий 18.11.2020 Приморським районним судом м.Одеси. 26.01.2021 головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою В.А. у виконавчому провадженні №64046065 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №522/18543/20, який виданий 18.11.2020. У мотивувальній частині постанови зазначено, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31.01.2021 за період з 23.10.2020 по 31.01.2021 в сумі 11647,82 грн., що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 10 вересня 2021 у справі № 523/17746/20, яке залишено без змін постановою Одеський апеляційний суд від 04.11.2022, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітніх дітей без згоди матері залишено без задоволення. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2023 у справі № 522/17159/221 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від нарахованої заборгованості по аліментам задоволено частково. Звільнено частково ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами,яка станом на 12.12.2022 становить суму у розмірі 55585 гривень та стягується у Виконавчому провадженні №64046065 на підставі судового наказу від 06.11.2020 у справі №522/18543/20 на користь ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 50 відсотків, та визначити, що розмір заборгованості станом на 12.12.2022 у сумі 27792 гривень 50 копійок. Скаржницею надано суду копії грошових переказів від 23.06.2023, від 01.07.2023, 01.08.2023, 22.08.2023 платник ОСОБА_1 , отримувач: ОСОБА_2 призначення платежу: аліменти на дочок Кензі та ОСОБА_6 у розмірі 3000 грн. Відповідно до листа Головного Центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 28.02.2024 наявна інформація щодо перетинання державного кордону України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.02.2022, напрямок виїзд. З приводу вивезення дітей за межі України скаржниця зверталася до Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України та правоохоронних органів. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до Закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (статті 451 ЦПК України). Частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Згідно з частиною 4 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція). Пунктом шостим розділу XVI Інструкції, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (у випадках, визначених абзацом шостим частини дев`ятої статті 71 Закону, - три місяці), державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється. При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що достатньою підставою для застосування державним виконавцем тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є встановлення факту наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупній розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, який обчислюється з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. Як вже зазначалось, постановою головного державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Крицькою В.А. від 26.01.2021 у ВП № 6404606 встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №522/18543/20, який виданий 18.11.2020. У мотивувальній частині постанови зазначено, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_1 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31.01.2021 за період з 23.10.2020 по 31.01.2021 в сумі 11647,82 грн., що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Однак, державний виконавець не врахував, що з дня пред`явлення виконавчого листа до виконання 30 грудня 2020 року і до винесення постанови про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України 26 січня 2021 року заборгованість боржника не перевищувала суму відповідних платежів за чотири місяці. Розмір заборгованості зі сплати аліментів за судовим наказом №522/18543/20, що виник до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, не підлягає врахуванню при обчисленні заборгованості зі сплати аліментів для застосування передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 вказаного Закону обмежень. Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, в основу оскаржуваної постанови від 26.01.2021 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника покладено розрахунок заборгованості датований 31.01.2021, тобто такий, що здійснений вже після винесення оскаржуваної постанови. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що у державного виконавця на час винесення оспорюваної постанови були відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження, передбаченого пунктом 1 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Доводи апеляційної скарги про те, що станом на 31.05.2024, ОСОБА_1 має заборгованість за виконавчим провадженням № 6404606, яка складає 77 768,50 грн, а тому відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд перевіряє правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника на момент її винесення. Наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.05.2024 у розмірі 77 768,50 грн не спростовує незаконності оскаржуваної постанови від 26.01.2021 та не позбавляє стягувача права повторного вирішення питання про вжиття відповідних заходів щодо боржника з метою забезпечення виконання рішення суду. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 вже вчиняла дії направлені на незаконне перетинання державного кордону України, страждає на психічні розлади, неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності, до уваги не приймаються, оскільки не входять до предмета доказування у цій справі та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, тому судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.11.2024 Головуючий Судді: