Постанова Київський апеляційний суд № 757/736/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 листопада 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 757/736/23-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/13429/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вовок С.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про повернення депозитних коштів, - в с т а н о в и в : У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» повернути депозитні кошти за договором № 46407001 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів) від 24 січня 2018 року у розмірі 30 000, 00 грн.; стягнути із АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн. (а.с. 1-5). В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 24 січня 2018 року між нею та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір № 46407001 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів). Відповідно до п. 1.1. договору вкладник вносить, а банк приймає на вкладний (депозитний) рахунок № 263090464070001 ( НОМЕР_1 ) на умовах цього договору кошти в сумі 60 000 грн. строком на 6 місяців. Днем (датою) повернення депозиту є 24.07.2018 року, а у випадку автоматичного продовження строку депозиту відповідно до умов цього договору, днем повернення депозиту є останній день продовженого депозиту. Банк відповідно до умов договору зобов`язаний був надати належну схоронність депозитних коштів вкладника, однак, 27 липня 2021 року з рахунку вкладника було проведено переказ коштів на рахунок НОМЕР_2 через систему UKR MOBILE BANKING 30010001 загальною сумою 30 000 грн., а також з поточного рахунку НОМЕР_3 через систему через систему UKR MOBILE BANKING 30010001 були здійснені ще два перекази коштів в сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. на картку іншого банку, без дозволу вкладника. 28 липня 2021 року позивач звернулась до банку за поверненням своїх коштів. 28 липня 2021 банк видав ОСОБА_1 готівку загальною сумою 30 000 грн. Однак, решту суми депозиту у розмірі 30 000 грн. вкладник не отримала. 12.08.2021 року позивачка звернулась до банку із письмовою вимогою щодо повернення залишку депозитних коштів, але 08.09.2021 року позивач отримала відповідь на свою вимогу, в якій банк відмовився повернути залишок депозитних коштів і рекомендував звернутись із відповідною заявою до правоохоронних органів. У зв`язку з вказаними шахрайськими діями позивач звернулась із заявою про злочин до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, в якій просила прийняти міри до невідомої особи, яка 27.07.2021 року зловживаючи довірою, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами позивача, чим завдала останній матеріальної шкоди (а.с. 1-5). Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про повернення депозитних коштів залишено без задоволення(а.с. 38-42). Не погодившись з рішенням районного суду, 12 червня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с. 44-45, 65-67). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та немотивованим належним чином. Вказував, що позивач безпосередньо зверталася із заявою про злочин у зв`язку з заволодінням шахрайськими діями невідомих осіб її грошовими коштами до Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, які зафіксували факт вчинення кримінального правопорушення, що свідчить про те, що позивач не мала на меті сприяти своїми діями втраті своїх ідентифікаційних даних і, тим більше, не передавала їх невідомим особам. Позивачка завчасно попередила сам банк про платіжні операції, які нею не виконувалися, а тому банк мав відшкодувати вкладнику суму такої операції або ж відновити залишок на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням безпосередньої операції. Вважав, що суд не має посилатись лише на недоведені та необґрунтовані доводи банку, оскільки не надано ніяких належних доказів, що саме з вини позивача були списані кошти та перераховані на інший рахунок. Звертав увагу, що суд першої інстанції протягом тривалого часу не надав жодної інформації щодо результату розгляду справи і жодних рішень та судових повісток до 14.05.2024 року не надходило позивачу. Вказував, що суд першої інстанції фактично порішив не тільки права учасника справи, а й не надав можливості стороні в судовому процесі представити свою позицію, обґрунтувати своїм вимоги чи заперечення і надати докази на підтримку своєї позиції (а.с. 44-45, 65-67). 04 листопада 2024 року, тобто в строк визначений ухвалою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року, до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ «Державний ощадний банк України» - адвоката Калюжного С.С., в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (а.с. 87-118). В судовому засіданні представник АТ «Державний ощадний банк України» - адвокат Калюжний С.С. заперечував проти скарги і просив її відхилити. Інші особи, які берутьучасть усправі досуду неприбули, прочас тамісце розгляду справи були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень про що у справі є докази. Так, позивач ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 21 листопада 2024 року була сповіщена 23 жовтня 2024 року повідомленням її представника - адвоката Покоєвич А.О. до Електронного кабінету в ЄСІТС та поштовим повідомленням про що свідчить відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення (а.с. 80-81, 86). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06). Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 24 січня 2018 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Державний ощадний банку України», у Філіїбанку ТВБВ 10001/0175 Вінницького обласного управління, договір № 46407001 на вклад «Мій пенсійний депозит» на ім`я фізичної особи (з поповненням та щомісячною виплатою процентів) (а.с. 9-10). Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору, вкладник вніс, а банк прийняв на вкладний (депозитний) рахунок № 26309046407001, на умовах цього договору кошти у сумі 60 000 грн., строком на 6 місяців. Днем (датою) повернення депозиту є 24 липня 2018 року, а у випадку автоматичного продовження строку депозиту, відповідно до умов цього договору, днем повернення депозиту є останній день продовженого строку депозиту. Як вбачається з копії платіжної інструкції від 24 січня 2018 року позивач переказала 60 000 грн. на новий депозитний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 8). Із виписки по картковому рахунку позивача № НОМЕР_5 вбачається, що 27 липня 2021 року о 00:00 год. відбулось зарахування коштів згідно договору № 46407001 від 24 січня 2018 року у розмірі 60 000 грн. (а.с. 13, зворот). Також, з виписки по картковому рахунку позивачки вбачається, що 27 липня 2021 року о 06:36 год. з рахунку НОМЕР_3 було перераховано кошти у сумі 30 000 грн. через UKR KYIV MOBILE BANKING 30010001, крім того, з рахунку НОМЕР_3 27 липня 2021 року о 06:37 год. через UKR KYIV MOBILE BANKING 30010001 булоздійснено два перекази коштів у сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. (а.с. 14). 27 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за № 16168 із заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, а саме, що 27.07.2021 року невідома особа шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами заявниці у розмірі 60 348, 68 грн., які були зняті з її банківської картки НОМЕР_6 (а.с. 17). 28 липня 2021 року ОСОБА_1 у відділенні банку отримала готівкою грошову суму з свого банківського поточного рахунку у розмірі 30 000 грн. (а.с. 16). 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ «Державний ощадний банк» з вимогою, у якій просила повернути депозитні кошти у розмірі 30 0000 грн., які було переведено без згоди вкладника з рахунку через UKR MOBILE BANKING 30010001, протягом 10 днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 11). 01 вересня 2021 року АТ «Державний ощадний банк України» у відповідь на вимоги ОСОБА_1 повідомив останню, що 23.07.2021 року працівник Відділення у телефонному режимі повідомила їй про закінчення 26.07.2021 року строку дії депозитного договору оскільки в програмному комплексі Ощад 24/7 було здійснено відміну автоматичної пролонгації договору, а також повідомила про автоматичне перерахування банком депозитних коштів 27.07.2021 року згідно умов депозитного договору на її поточний рахунок НОМЕР_3 . 27.07.2021 року кошти з її депозитного рахунку НОМЕР_1 в сумі 60 000 грн. були автоматично перераховані на її поточний рахунок НОМЕР_3 . Під час обслуговування у відділенні 27.07.2021 року, з метою отримання коштів з поточного рахунку НОМЕР_3 , працівником відділення було з`ясовано, що в цей же день, до її приходу у відділення, через систему MOBIL BANKING були перераховані кошти в сумі 30 000 грн., а також з поточного рахунку НОМЕР_3 через ОСОБА_2 були здійснені два перекази коштів в сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. на картку іншого банку. Враховуючи, з її слів, що перерахування коштів через MOBILE BANKING не здійснювалось, а фінансові операції по ваших поточних рахунках відбулись, для убезпечення від можливих подальших дій шахраїв, працівник відділення заблокував усі її поточні рахунки. Одночасно, рекомендовано звернутись до правоохоронних органів з відповідною заявою. Через систему MOBILE BANKING усі фінансові операції здійснюються виключно по поточних рахунках, які були відкриті на її ім`я в рамках договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), та на умовах ДКБО. Відкриття поточних рахунків, здійснення фінансових операцій по рахунках можливі за її безпосередньої участі чи/або у разі: розголошення третім особам інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, СVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо; передачі третій особі мобільного телефону (відповідної карти), номер якого визначений в заяві про приєднання до ДКБО або повідомлений банку в іншому встановленому договором порядку як Номер вашого мобільного телефону, їх втрати, незаконного заволодіння ним, а також в разі технічного перехоплення інформації, направленої на номер вашого мобільного телефону. Відповідно до умов ДКБО ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля, передачу третій особі мобільного телефону (відповідної карти), їх втрати, незаконне заволодіння ними несе виключно клієнт (а.с. 12). Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні поговорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання не зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У частині 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частиною 1 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно частини першої статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами. Згідно пункту 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором; Відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка. За змістом пунктів 6, 8, 9 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постановах Верховного Суду Вказані від 05 червня 2019 року у справі № 712/4463/16-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 201/15185/16-ц, від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц послідовно вказується, що якщо операція з переказу коштів була здійснена в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, то банк не повинен нести відповідальність за дану операцію. Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач мала відкритий депозитний рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» та була споживачем послуг цього банку (а.с. 9-10). З депозитного рахунку позивача, 27 липня 2021 року було переказано кошти у сумі 60 000 грн., що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 13, зворот). Того ж дня, о трьома транзакціями о 06:36 год. з рахунку НОМЕР_3 було перераховано кошти у сумі 30 000 грн. через UKR KYIV MOBILE BANKING 30010001, о 06:37 год. було здійснено ще два перекази коштів у сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. через UKR KYIV MOBILE BANKING 30010001 (а.с. 14). Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначала, що 27 липня 2021 року з її рахунку НОМЕР_3 через систему через систему UKR MOBILE BANKING 30010001 були здійснені два перекази коштів в сумі 25 000 грн. та 5 000 грн. на картку іншого банку, без її дозволу. При цьому, банк не забезпечив належну схоронність депозитних коштів вкладника, відтак, має відновити залишок на рахунку позивача до того стану, у якому він був перед виконанням безпосередньої операції. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано доказів, що саме з вини представників банку були перераховані кошти з його рахунку. Оскільки операції щодо переказу коштів були здійснені 27 липня 2021 року за допомогою мобільного банкінгу із використання реквізитів платіжної картки, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальності за дані операції. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було заявлено в суді першої інстанції клопотання щодо витребування в АТ «Державний ощадний банк України» доказів щодо того, на який рахунок було здійснено переказ вказаних коштів у загальному розмірі 25 000 грн. та 5 000 грн. 27 липня 2021 року та відповідно не заявлялось клопотання про витребування у банківській установі відомостей щодо власника такого рахунку. Крім того, за довідкою щодо операцій, здійснених в мобільному додатку Ощад 24/7 позивача, вбачається, що переказ коштів здійснювався на картку ПриватБанку з зазначенням такого номеру НОМЕР_7 . Однак, позивачка мала об`єктивну можливість надати, проте не надала доказів на спростування того, що вказана картка їй не належить та (або) що такий банківський (картковий) рахунок позивачкою в Банку не відкривався (а.с. 13-16, 96-107). Крім того, оспорювані операції були здійснені з використанням системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», з підтвердженням входу до мобільного банкінгу SMS-повідомленнями, які були направлені на фінансовий номер мобільного телефону позивачки, а також біометричною ідентифікацією, тобто за наявності електронної ідентифікації платіжного засобу та користувача. Позивачем не спростовано, що грошовий переказ з карткового рахунку був здійснений з використанням системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7», з підтвердженням входу до мобільного банкінгу SMS-повідомленнями, які були направлені на фінансовий номер мобільного телефону позивачки, а також біометричною ідентифікацією, тобто за наявності електронної ідентифікації платіжного засобу та користувача. Відтак, враховуючи викладене, відповідач не повинен нести відповідальність за дану операцію. В апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що не отримувала від суду першої інстанції судових повісток про розгляд справи, чим суд не надав можливості стороні позивача в судовому процесі представити свою позицію та надати докази на підтвердження своїх позовних вимог. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 січня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про повернення депозитних коштів. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с. 22). Тобто, розгляд даної справи здійснено судом в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що відповідає положенням ч. 4 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України. При цьому, суд апеляційної інстанції забезпечив право апелянта ОСОБА_1 та її представника - адвоката Покоєвича А.О. надати до апеляційного суду пояснення, доводи і докази, які за твердженням апелянта вона була позбавлена надати до районного суду, проте таким правом позивач та її представник не скористались. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Межирко ТВ. є позивачем у справі, тобто, за її позовною заявою було ініційовано судовий розгляд, а відтак, мала цікавитись станом достеменно відомого їй провадження, а також мала можливість подати разом з позовною заявою всі докази на підтвердження своїх позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, колегія суддів їх відхиляє Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 липня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 21 листопада 2024 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова