Постанова Київський апеляційний суд № 363/3762/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua,inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 363/3762/24 Апеляційне провадження № 33/824/5208/2024Головуючий у суді першої інстанції - Дьоміна О.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали справи про адміністративне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Зі змісту протоколу серії ААД №285543 від 24.07.2024 слідує, що цього ж дня року о 10 год. 20 хв. в с. Лютіж по вул. Вітряного, 53, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Toyota Corolla Verso, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, від проходження огляду з використанням газоаналізатору «Драгер» та в медичному закладі водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2024 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутності складу та події адміністративного правопорушення. Зазначає, що не керував транспортним засобом, а сидів в автомобілі і чекав свою дружину, крім того вказує, що спочатку не відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння, але працівники поліції повідомили, що потрібно чекати, коли підвезуть спеціальний прилад, після відмовився, адже не розумів у чому його звинувачують та навіщо людині, яка не керує проходити такий огляд. Також разом з апеляційною скаргою було подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Шумський І.С. підтримав подану апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити. Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2024 була винесена оскаржувана постанова. Скаржник з оскаржуваною постановою ознайомився з 04.10.2024. Апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 17.10.2024. Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2024. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України місцевий суд виходив з доведеності його вини. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково під час керування транспортним засобом. Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тобто, обов`язковою складовою об`єктивної сторони даного правопорушення є в тому числі керування транспортним засобом. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його зупинки працівниками поліції. Не містять такі докази і відеозапис із нагрудної камери співробітників поліції, зокрема, з відеозапису вбачається, що працівники поліції підходять до нерухомого автомобіля в якому сидить ОСОБА_1 . Крім того, що не встановлений факт керування транспортним засобом, на відеозапису відсутнє підтвердження того, які ознаки перебування в стані алкогольного сп`яніння у водія виявили працівники поліції, які потім вони зазначили в протоколі про адміністративне правопорушення. Таким чином, висновки суд першої інстанції про керування транспортним засобом ОСОБА_1 і його зупинки працівниками патрульної поліції не можна вважати доведеним в ході розгляду справи. сам факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння недостатньо для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки як було вказано вище, для об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно наявність керування особи транспортним засобом, докази чого в матеріалах справи відсутні. Згідно ст. 251 ч.2КУпАП - обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Однак, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відтак, суд апеляційної інстанції, має сумніви щодо об`єктивності такого огляду та винуватості ОСОБА_1 а отже позбавлений можливості, притягнути останнього до адміністративної відповідальності. Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. TheUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, не дотримався вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного перегляду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а постанова Вишгородського районного суду Київської області від 19.09.2024 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 поновлення строку - задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. ПостановуВишгородського районного суду Київської області від 19 вересня 2024 рокускасувати провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду