Ухвала КЦС ВС № 447/48/24

УХВАЛА 21 листопада 2024 року м. Київ справа № 447/48/24 провадження № 61-15253ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового слідства та прокуратури, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ НП у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, ДКС України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового слідства та прокуратури. Миколаївський районний суд Львівської області рішенням від 09 липня 2024 року позов, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, задовольнив частково. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування і прокуратури в розмірі 255 600 грн, матеріальну шкоду 9461,86 грн. У задоволенні решти вимог відмовив. У листопаді 2024 року керівник Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. 22 листопада 2023 року Конституційний Суд України у рішенні у справі № 10-р(II)/2023 визнав пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023). Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ціна позову у цій справі зазначена у розмірі 267 665,16 грн, тобто не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250 = 757 000). Касаційна скарга не містить посилань на виняткові обставини, за наявності яких підлягають перегляду в касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі з ціною позову, яка не перевищує суму двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.. З врахуванням змісту касаційної скарги Верховний Суд визнає, що наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявник не довів, а колегія суддів їх наявність не встановила. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу rаtione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтями 261, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 09 липня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу досудового слідства та прокуратури. Копію ухвали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров