Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/19888/23
від 20.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19888/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 20 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії. Рішенням суду від 25.09.2023 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №240/5265/22 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії. На виконання вказаного рішення Житомирським окружним адміністративним судом позивачу направлено виконавчі листи. В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України про встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення по справі №240/19888/23. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким заяву, подану в порядку статті 382 КАС України задовольнити з підстав, викладених у апеляційній скарзі . В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача та відсутність підстав для її задоволення, оскільки доказів прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (тобто відсутності виконавчого провадження з приводу примусового виконання судового рішення) судом не встановлено. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №74582745 триває. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження. При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 адміністративний позов задоволено, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №240/5265/22 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з врахуванням виплачених сум пенсії. На виконання вказаного рішення судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред`явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП №74582745. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що вникли між сторонами, колегія суддів враховує правову позицію з цього приводу, висловлену у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує, що відповідачем не спростовується невиконання судового рішення в повному обсязі, а саме в частині невиплати доплати за судовим рішенням, проте боржник вказує, що виплата суми коштів відбудеться після виділення на це бюджетних призначень. У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Верховний Суд також неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин (зокрема, у постановах від 21 травня 2020 року у справі №310/6910/16-а, 09 грудня 2020 року у справі №522/19758/18). З урахуванням вищевказаних позицій Верховного Суду, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі за відсутності фінансування органу Пенсійного фонду не призведе до відновлення порушених прав позивача. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі відсутні. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.382 КАС України, для зобов"язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки подібні процедури повинні реалізовуватися в межах виконавчого провадження державним виконавцем, в порядку ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому суд вказав, що доказів прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (тобто відсутності виконавчого провадження з приводу примусового виконання судового рішення) судом не встановлено. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження виконавче провадження №74582745 триває. В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу суду, що вчинило усі залежні від нього дії, направлені на отримання фінансування з метою виконання рішення суду, зокрема, включило рішення у справі №240/19888/23 до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, звернулось до Пенсійного фонду України з проханням виділити додаткові кошти для виконання рішень суду. Також пенсійний орган зазначає, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що підтверджується судовою практикою, а саме, Верховним Судом у постановах від 07.11.2018 у справі №818/159/18 від 07.11.2019 у справі № 560/523/19, від 23.04.2020 року у справі № 560/523/19 де зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Таким чином, оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.