Постанова Житомирський апеляційний суд № 278/2600/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/2600/24 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О. Номер провадження №33/4805/1250/24 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2024 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 03.02.2024 о 10:27 год. на 78 км автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин ОСОБА_4 керував транспортним засобом «SEAT LEON», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Рябчук І.В., в інтересах ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначив, що судом першої інстанції ОСОБА_3 та його захисника не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи, не надано оцінки письмовим поясненням ОСОБА_5 . Посилаючись на методичний посібник для лікарів «Клініко-діагностичні та експертні критерії гострої алкогольної інтоксикації» та ст.8 п.5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.68, вважає, що результат Драгеру, який показав 0,36 проміле, не підтверджує стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_5 . Відсутність у водія ознак сп`яніння також підтверджується відеозаписом. Окрім того, зазначив, що огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп`яніння проведений працівниками поліції з порушенням вимог Інструкції з експлуатації приладу Drager Alcotest 7510 OIML, а тому є недійсним. Зокрема, звернув увагу, що під час використання приладу Drager Alcotest 7510 OIML до нього застосовуються виключно мундштуки Drager Alcotest Mouthpieces Standart зі зворотнім клапаном, однак, з переглянутого відеозапису вбачається, що поліцейськими були порушені такі вимоги. Невідповідність температурного режиму, який відобразив прилад, і дійсного температурного режиму, на його думку, вказує на можливі порушення роботи приладу. Окрім того, звернув увагу на інші допущені працівниками поліції порушення під час проведення огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яка притягнуто до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП. Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП. Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №607145 від 03.02.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 03.02.2024 о 10:27 год. на 78 км автодороги М-07 Київ-Ковель-Ягодин ОСОБА_4 керував транспортним засобом «SEAT LEON», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) ПДР, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП. У встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився із застосуванням з приладу Drager Alcotest 7510, тест №372 позитивний 0,36 проміле (а.с.2); роздруківкою приладу Drager Alcotest 7510 (тест №372) з результатом 0,36 проміле (а.с.3); рапортом лейтенанта поліції інспектора взводу №1 роти №2 БУПП в Житомирській області ДПП Недашківського Л. від 03.02.2024 (а.с.9); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ОМСЦ» ЖОР (а.с.5); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних приладів, згідно яких результат дослідження 0,36 проміле (а.с.6); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.02.2024 серії ДП18 №851503 відносно ОСОБА_3 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.7); відеозаписом обставин події (а.с.19). Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та роздруківка з результатами тестування спеціальним засобом Drager Alcotest 7510 підписані ОСОБА_6 без будь-яких зауважень. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. На наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудної камери поліцейського об`єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вбачається, що ОСОБА_4 пройшов огляд на стан сп`яніння із застосуванням технічних засобів, результат якого показав 0,36 проміле, тобто, перевищення допустимої норми. З отриманим результатом ОСОБА_4 погодився, про що також свідчить його підпис в акті огляду та роздруківці за результатами тестування приладом Drager Alcotest 7510. Посилання захисника на Віденську конвенцію про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською СРСР 25 квітня 1974 року, в якості підстави підтвердження того, що ступінь алкогольного сп`яніння, виявлений у ОСОБА_3 під час огляду, не перевищує допустиму норму та визначений рівень, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Так, у ст.8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року, міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - в повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові відповідно національному законодавству не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, що видихається. Конвенція про дорожній рух не встановлює мінімального рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів конвенції, настає алкогольне сп`яніння. До того ж, вказана Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші за 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря, який видихається, що й має місце в Україні, де встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові більше 0,2 проміле алкоголю в крові згідно п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція). Встановлено, що цифровий показник тесту із використанням приладу «Драгер» у ОСОБА_3 складав 0,36 проміле, що перевищує мінімальний показник алкоголю в крові, встановлений п.7 розділу ІІ Інструкції, тобто водій перебував в стані алкогольного сп`яніння. Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов`язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції. З відеозапису фіксації обставин події вбачається, що у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_4 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, зважаючи на повідомлення останнього про виявлені у нього ознаки, які відображені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння та у протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, вимога поліцейського про проходження ОСОБА_6 відповідного огляду була законною, а доводи апеляційної скарги у цій частині безпідставними. Також відеозапис свідчить, що поліцейськими було проінформовано водія про порядок застосування спеціального технічного засобу, заборону подальшого керування транспортним засобом, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Сумніви захисника щодо достовірності отриманого за допомогою спеціального технічного засобу результату у зв`язку з неправильною його експлуатацією, застосуванням іншого мундштука, порушенням роботи приладу, тощо є необґрунтованими та не виходять за межі припущень. З роздрукованого результату приладу «Драгер», за допомогою якого ОСОБА_4 проходив огляд на стан сп`яніння, вбачається, що останнє калібрування газоаналізатора проводилось в межах міжповірочного інтервалу та є діючим, відтак підстави для визнання його результату недійним відсутні. Крім того, водій погодився з результатом тесту. Відеозаписом підтверджено, що під час огляду на стан сп`яніння ОСОБА_3 порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання такого огляду недійсним, працівниками поліції не допущено. Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395. Посилання ОСОБА_3 на не роз`яснення йому працівником поліції при складанні протоколу прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не призвело до неможливості останнього скористатися наданими йому законом правами під час розгляду справи судом та не виключає його винності у інкримінуємому йому правопорушенні. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_3 та його захисника про розгляд справи є безпідставними та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 повідомлений про час та місце судового засідання за адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с.24-25), письмових клопотань від нього про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Також, в силу ст.268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вказаній категорії справ не є обов`язковою. Крім цього, апеляційний суд зауважує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисник не були позбавлені права апеляційного оскарження судового рішення, яке реалізували. Під час апеляційного розгляду були враховані та оцінені всі доводи апеляційної скарги та пояснення захисника, які учасники справи не могли висловити в суді першої інстанції, а також оцінені докази, наявні в матеріалах справи. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови. Пояснення захисника про те, що місцем вчинення правопорушення є територія Київської області, спростовуються матеріалами справи. Крім того, питання підсудності справи було вирішено суддею у постанові від 14.05.2024. Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_3 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Рябчука Ігоря Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 07 серпня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич