Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2886/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8950/24 Справа № 203/2886/24 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: судді доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Е.В. на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: В червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду із вказаною заявою, обґрунтовуючи її тим, що у них від шлюбу з ОСОБА_2 є неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із заявницею та знаходиться на її утриманні. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року у видачі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу від 26.06.2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що запитувана судом інформація щодо місця проживання боржника не потребувала додаткового запиту, оскільки додані до заяви про видачу судового наказу в електронному вигляді документи дають змогу встановити, що її чоловік зареєстрований у м. Маріуполі. Крім того, зі змісту ухвали не є зрозумілим за якими параметрами 06 червня 2024 року було зроблено запит щодо боржника до Єдиного державного демографічного реєстру, зі змістом зазначеного запиту від 06.06.2024 року адвокат та його клієнт не були ознайомлені. Також звертає увагу, що ним подавалась заяви про здійснення судом запиту щодо перебування боржника на службі у ЗСУ та клопотання про прискорення розгляду справи, які були проігноровані судом першої інстанції. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.2 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про відмову у видачі судового наказу розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі оскаржується ухвала суду про відмову у видачі судового наказу, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції керувався ч.9 ст. 165 ЦПК України та виходив із того, що за запитами суду не можливо встановити зареєстроване місце проживання боржника. Із таким висновком суду першої інстанції можливо погодитись з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Згідно із частиною 9 статті 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Однак, апеляційний суд зауважує, що вказана норма застосовується у взаємозв`язку з частинами 4, 5, 6, 7, 8 статті 165 ЦПК України, в яких зазначено таке. Суддя з метою визначення підсудності не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. (частина 4 статті 165 ЦПК України). Як передбачено частиною 5 статті 165 ЦПК України у разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Відповідно до частини 6 статті 165 ЦПК України інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (частина 7 статті 165 ЦПК України). Згідно із частиною 8 статті 165 ЦПК України якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (частина 9 статті 165 ЦПК України). Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, представник ОСОБА_1 зазначав, що зареєстрованим місцем проживання боржника ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано копію першої сторінки паспорта боржника, в якій не зазначено місця його реєстрації, його ідентифікаційний код та копії свідоцтва про одруження та народження ОСОБА_3 , що підтверджується наданою копією паспорта останнього (а.с.4,5,10,11). При цьому в заяві не зазначалось про наявність у боржника офіційної електронної адреси чи його реєстрації в Електронному суді. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції зробив запити до Єдиного державного демографічного реєстру та до Міністерства соціальної політики України щодо місця реєстрації боржника, у тому числі як внутрішньо переміщеної особи. З наданих на ці запити відповідей вбачається, що інформація стосовно місця реєстрації ОСОБА_2 за його РНОКПП, датою народження, серією та номером паспорту (тобто згідно із тими відомостями, які надала ОСОБА_4 при зверненні до суду) відсутня (а.с.13,14,19) Частиною 9 ст. 165 ЦПК України є спеціальною у даних правовідносинах та на яку суд першої інстанції посилався як на підставу відмови у видачі, встановлено що, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи-боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Зазначена норма законодавства дає підстави суду дійти висновку про те, що однією із обов`язкових умов для задоволення заяви про видачу судового наказу є наявність інформації у суду про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника. Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом. А тому клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів щодо перебування боржника у лавах ЗСУ не має процесуального значення для розгляду справи в порядку наказного провадження та притаманне позовному провадженню в рамках якого ОСОБА_1 у даному випадку і має можливість реалізувати своє право на стягнення аліментів. Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов`язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи боржника. Як вбачається з матеріалів справи, інформація у наведених вище відповідях не містить даних про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування фізичної особи боржника, а також матеріали справи не містять відомостей щодо наявності у боржника офіційної електронної адреси. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд правильно відмовив у видачі судового наказу, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ЦПК України. Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність ухвали суду про відмову у видачі судового наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки постановлена з дотриманням норм процесуального законодавства, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Панченко Еллана Валентиновича залишити без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 липня 2024 року залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: