Постанова 4854 № 400/305/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/305/24 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О. Дата і місце ухвалення 19.04.2024р., м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,- В С Т А Н О В И В: У січні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28.12.2023 № 1348914290901. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 28.12.2023 року № 1348914290901 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 17 000 грн. за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №400/305/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, повернуто апелянту. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 також була подана апеляційна скарга на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог. У поданій апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що посадові особи контролюючого органу шляхом проведення обшуку приміщення магазину-кафетерію виявили особисті речі продавця продовольчих товарів ОСОБА_2 (тютюнові вироби, зарядний пристрій для телефона, ніж та інше). Апелянт вказує на те, що вказані особисті речі продавця не перебували на вітрині, під барною стійкою або поблизу неї, інших місцях загальнодоступних місцях, а зберігалися в окремій навісній шафі, призначеній для зберігання особистих речей персоналу кафе, що працює на зміні та господарчого інвентарю. Апелянт вважає, що вищезазначені дії посадових осіб ГУ ДПС у Миколаївській області, що проводили перевірку, які мали результатом виявлення тютюнових виробів, за своїм змістом відповідають опису процедури «обшук», що передбачена КПК України, який за положеннями КПК може проводитись лише на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Як зазначає апелянт, в даному випадку ухвала слідчого судді відсутня, вказані дії проводились не слідчим або прокурором, адвокати Гриценка Д.В. та Войниченко Ю.О., а також поняті були відсутні. При тому, що Податковий кодекс України та інші нормативно-правові акти сфери податкового права не вимагають присутності адвоката при проведенні податкової перевірки, проте взагалі не передбачають серед інструментів податкового контролю такої процедури, як обшук. Апелянт вважає, що подальші дії контролюючого органу (переміщення тютюнових виробів із навісної шафи на барну стійку, їх розпаковування (діставання із прозорого пластикового пакету) та підрахунок (інвентаризація)) відповідають опису процедури «огляд речей» в рамках статті 264 КУпАП, яка також передбачає певний порядок. Апелянт вважає, що посадові особи податкового органу не мають права проводити особистий огляд або огляд особистих речей осіб. В апеляційній скарзі зазначено, що після проведення обушку магазину-кафетерію, огляду особистих речей продавця магазину, виявлення та фотофіксації тютюнових виробів, що їй належали, посадові особи ГУ ДПС у Миколаївській області, що проводили перевірку, викликали працівників поліції, які склали протокол про адміністративне порушення та вилучили тютюнові вироби. При цьому в протоколі адміністративне правопорушення серії ВАВ №892835 від 07.12.2024р. (15 год 45 хв) зазначено, що був проведений особистий огляд та огляд речей ОСОБА_2 в рамках статті 264 КУпАП. Апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №892835 від 07.12.2024р. складений працівниками поліції з двома порушеннями вимог статті 264 КУпАП, а тому в силу вимог частини 1 статті 74 КАС України не може братися судом до уваги. Оскільки, на думку апелянта, проведення контролюючим органом обшуку приміщення магазину-кафетерію та огляду речей ОСОБА_2 було здійснено за відсутності наданих законом повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства, то дані Акту перевірки щодо наявності алкогольних напоїв та тютюнових виробів, непозначених марками акцизного податку, складеного з порушенням приписів Податкового кодексу України, КУпАП та КПК України, а також дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №892835 від 07.12.2024р., оформленого всупереч вимогам КУпАП не можуть бути підставою для визнання законним та правомірним оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Посилаючись на норми Положення №879 апелянт вказує на те, що проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Апелянт зазначає, що в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази направлення контролюючим органом платнику податку вимоги про проведення інвентаризації, що вказує на те, що під час проведення перевірки податковий орган не вимагав від платника податку проведення інвентаризації, а тому сам контролюючий орган не має права проводити інвентаризацію товарних залишків платника податку, який перевіряється. Апелянт зазначив, що відповідачем також долучено до матеріалів перевірки фіскальний чек РРО №0000003393 від 07.12.2024р. 14 год 38 хв. що був виданий продавцем позивача при проведенні контрольної закупки. Однак, за даними фіскального чеку тютюнові вироби не продавались, що підтверджує, на думку позивача, той факт, що вищенаведені тютюнові вироби у продажу не перебували, а належали особисто ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі зазначено, що до матеріалів перевірки долучені письмові пояснення ОСОБА_2 , які підтверджують, що виявлені контролюючим органом тютюнові вироби належали не позивачу, а їй особисто і не призначені для продажу. Той факт, що тютюнові вироби не перебували у продажу, окрім наявності інших обставин підтверджується, на думку позивача, також і тим, що тютюнові вироби не мали товарного вигляду (не були запаковані у звичну упаковку, а скріплені резинками для банкнот та перебувають у прозорому пластиковому пакеті). Вказане видно із фотосвітлин долучених до матеріалів справи самим відповідачем. Апелянт вважає, що на тютюнові вироби, які призначені для особистого вживання або іншого призначення, не пов`язаного з їх реалізацією, не поширюється дія Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР. Також апелянт вважає, що всупереч приписам КАС України, Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року та практиці Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції не застосував презумпцію винуватості суб`єкта владних повноважень та порушив презумпцію невинуватості, закріплену в Конституції України та розтлумачену Конституційний Суд України в Рішенні від 26 лютого 2019 року № І-р/2019. Зважаючи на зазначене апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.04.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. За положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 року було повернуто апелянту, з повторною апеляційною скаргою контролюючий орган до суду апеляційної інстанції не звертався, колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 . Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне: Судом встановлено, що 07.12.2023 року, на підставі наказу від 04.12.2023 року № 1303- П, посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області була проведена фактична перевірка магазину кафетерію, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб`єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним. За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.12.2023 року №12145/14-29-09-01-08/3156210397, в якому зафіксовані наступні порушення: - ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» , а саме: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка; - ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються електронних сигаретах, та пального», а саме: зберігання тютюнових виробів у місці зберігання магазині-кафетерії, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів. На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Миколаївській області 28.12.2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 1348914290901 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 51 000 грн. у зв`язку із порушенням статей 11, 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Відмовляючи у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2023 року № 1348914290901 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 34 000 грн. за порушення вимог статей 11 та 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», що виразилось у зберіганні тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та зберіганні тютюнових виробів у місці зберігання, яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за виявлені порушення. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне: За положеннями п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Крім того контролюючі органи мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу (п.п. 20.1.13 п. 20.1 ст. 20 ПК України). З огляду на зазначене безпідставними є доводи апелянта про проведення контролюючим органом процедур обшуку та огляду особистих речей, передбачених нормами КПК. Відповідно до ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Нормами статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України). В даному випадку підставою для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Миколаївській області від 04.12.2023 року № 1303-п визначено п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, а саме: з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства в частині виробництва, обліку, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів. Судом встановлено, що проведення перевірки позивача було здійснено у відповідності до вимог Податкового кодексу України, за наявності правових підстав та у межах наданих контролюючому органу повноважень. За наслідками проведення фактичної перевірки були виявлені, зокрема, порушення вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та ст. 15 цього Закону в частині зберігання тютюнових виробів у місці зберігання магазині-кафетерії, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , яке не внесене до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій тютюнових виробів. Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. №481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. За положеннями частини 3 статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на кожній одиниці тютюнового виробу (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу. На кожній одиничній пачці, коробці або сувенірній коробці вказується: найменування суб`єкта господарювання - виробника або тютюнової компанії; загальна та власна назви; наявність фільтруючого мундштука; кількість одиниць в одиничній пачці, коробці чи в сувенірній коробці; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення"; позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України); штриховий код. Частиною 4 статті 11 Закону № 481/95-ВР передбачено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством. Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. Процедуру виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів встановлено статтею 226 Податкового кодексу України. Пунктами 226.1, 226.2 статті 226 ПК України, визначено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів. Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України (п. 226.3 ст. 226 ПК України). Згідно п. 226.11 ст. 226 ПК України, ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, забороняються. Відповідно до п. 228.2 ст. 228 ПК України, контроль за наявністю марок акцизного податку на пачках (упаковках) тютюнових виробів та на ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання та продажу, а також у разі ввезення таких товарів на митну територію України, контроль за переміщенням, зберіганням та реалізацією пального та спирту етилового здійснюють відповідні контролюючі органи. За положеннями пункту 228.9 статті 228 ПК України, відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону. Згідно статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Положеннями частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік. Крім того зазначеною статтею Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; для фізичних осіб-підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків. До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням. Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень. З акту фактичної перевірки вбачається, що посадовими особами контролюючого органу в ході проведення перевірки було встановлено факт зберігання в магазині-кафетерії 240 шт. сигарет «Marshal» (поштучно), які не марковані марками акцизного податку, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а також встановлено факт зберігання тютюнових виробів (240 шт. сигарет «Marshal») в місці зберігання, яке не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігань. Позивач, заперечуючи вказане порушення, посилався на те, що докази здійснення ним реалізації таких тютюнових виробів відсутні, а цигарки були придбані продавцем продовольчих товарів ОСОБА_2 для власних потреб. У підтвердження чого надав письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких вона зазначила, що цигарки в кількості 240 шт. були придбані нею 07.12.2023 року на ринку поблизу місця роботи для свого чоловіка, а не для продажу. Колегія суддів критично відноситься до вказаних доводів позивача та пояснень продавця ОСОБА_2 , з огляду на наступне: За положеннями абз.4 п.23 Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб`єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників. При цьому, пунктом 32 Порядку № 833 визначено, що для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення. В даному випадку тютюнові вироби у кількості 240 штук були виявлені в місці здійснення ФОП ОСОБА_1 торгівельної діяльності безпосередньо у торгівельному залі приміщення магазину-кафетерію, розташованому за адресою АДРЕСА_1 , а не в окремому приміщенні для зберігання особистих речей працівників кафетерію, як то передбачено положеннями Порядку № 833, що не заперечується позивачем, а тому обґрунтованим є висновок контролюючого органу про здійснення зберігання тютюнових виробів саме ФОП ОСОБА_1 . Крім того враховуючи кількість виявлених контролюючим органом тютюнових виробів - 240 штук цигарок, вид їх зберігання - без пачок (поштучно), а також їх місце зберігання магазин-кафетерій, колегія суддів вважає, що доводи позивача про належність цих цигарок продавцю поза розумним сумнівом не спростовують висновок контролюючого органу про зберігання встановленої контролюючим органом кількості тютюнових виробів саме ФОП ОСОБА_1 у місці здійснення ним господарської діяльності, а також не дозволяють вважати, що дані тютюнові вироби зберігалися без мети їх подальшого продажу та належали саме продавцю. З акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки були присутні як продавець ОСОБА_2 , так і ФОП ОСОБА_1 . В свою чергу акт перевірки не містить зауважень до акту перевірки, будь-яких пояснень стосовно виявлених порушень, зокрема щодо факту зберігання цигарок, ні з боку позивача суб`єкта господарювання, ні з боку продавця ОСОБА_2 . При цьому згідно акту відмови від підписання та отримання матеріалів перевірки від 07.12.2023 року № 1139/14-29-09-01-09/3156210397 після ознайомлення з актом фактичної перевірки від 07.12.2023 року ФОП ОСОБА_1 та продавець ОСОБА_2 взагалі відмовились від його підписання та отримання. Твердження про належність виявлених цигарок продавцю ОСОБА_2 були викладені у поясненні, складеному лише 08.01.2024 року та долученому до матеріалів позовної заяви, вже після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що твердження позивача про належність зазначеної кількості цигарок продавцю магазину свідчить про намагання позивача уникнути відповідальності за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Враховуючи встановлені обставини справи щодо виявлення контролюючим органом у місці здійснення позивачем підприємницької діяльності тютюнових виробів без марок акцизного податку, колегія суддів вважає правомірним застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000 грн. згідно оскаржуваного податкового-повідомлення рішення. Що стосується застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000 грн. за зберігання тютюнових виробів у місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання, колегія суддів зазначає наступне: За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»: місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів. Також у статті 1 Закону наведено визначення «Єдиного державного реєстру місць зберігання (Єдиний реєстр)» - це перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників. За положеннями ст. 15 Закону №481/95-ВР, зберігання, зокрема, тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру. Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. У постанові від 25 вересня 2018 року у справі № 809/1653/15, Верховний Суд вказав, що іноді місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою і за таких обставин, суб`єкт господарювання відповідно до частини тридцять восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР звільняється від обов`язку вносити до Єдиного реєстру таке місце зберігання алкогольних напоїв. Разом з цим зазначив, що у разі нездійснення суб`єктом підприємницької діяльності у належній йому господарській одиниці, в якій посадовими особами контролюючого органу були виявлені алкогольні напої, реалізації таких напоїв, у діях суб`єкта підприємницької діяльності наявні ознаки складу правопорушення для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу за порушення порядку зберігання алкогольних напоїв згідно з абзацом 11 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Тобто у разі отримання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, суб`єкт господарювання не зобов`язаний окремо вносити місце, де він здійснює реалізацію таких товарів, до Єдиного реєстру як місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Такий обов`язок щодо внесення до Єдиного реєстру виникає лише щодо тих місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі. Однак, в даному випадку контролюючим органом в ході проведення перевірки позивача встановлено, що у нього відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. За таких обставин оскільки у даному випадку позивач не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, місце, де були виявлені контролюючим органом тютюнові вироби магазин-кафетерій, розташований за адресою АДРЕСА_1 , є саме місцем зберігання цих тютюнових виробів, а тому таке місце зберігання підлягало внесенню до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Як вже зазначалось вище, частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачена відповідальність за зберігання, зокрема, тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17 000 гривень. Метою правового регулювання, встановленого цим Законом, є, зокрема забезпечення законного виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, що досягається через здійснення податковими органами контролю за дотриманням норм цього Закону, в тому числі ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання. У справі, яка розглядається, судом встановлено, що у позивача відсутня ліцензія на здійснення реалізації тютюнових виробів, а тому з огляду на їх виявлення посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області в господарській одиниці, що належить ФОП ОСОБА_1 , доводи відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог Закону № 481/95-ВР є цілком обґрунтованими. З огляду на порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме - зберігання тютюнових виробів в місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.12.2023 року № 1348914290901 і в частині застосування до позивача штрафних санкцій на суму 17 000 грн. у зв`язку із зберіганням тютюнових виробів в місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Суддя-доповідач: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик Суддя: О.А. Шевчук